За час проведення бойових дій на сході постраждали тисячі мирних жителів. Чимало з них втратили все майно, яке наживали важкою працею усе життя. Тепер ці люди поневіряються на орендованих квартирах і сподіваються, що їм таки вдасться отримати компенсацію за втрачене майно. Юристи радять збирати докази й не впадати у відчай: доводити втрату майна доведеться довго, проте шанси на успіх є.

Зафіксувати злочин

Днями спілкувалася телефоном зі знайомою, яка проживає в одному із прифронтових сіл на Донеччині. Жінка намагалася стримувати сльози, коли розповідала про те, що дім, у якому вона раніше мешкала з чоловіком і трьома дітьми, перетворився на купу цегли. Тепер вони всімох живуть разом із батьками в старенькому двокімнатному будиночку з вигодами у дворі. «Нам ще пощастило, що живі залишилися, — говорить Наталія Смашкіна. — Проте ми не втрачаємо надії, що після врегулювання ситуації на сході через суди вдасться відшкодувати збитки».

Правники радять уже зараз почати готувати для суду докази, які б засвідчували, що майно було і що його зруйнували ті самі бойовики. Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Юлія Науменко пояснює: щоб отримати компенсацію за втрачене майно, потрібно звернутися із заявою про злочин у правоохоронні органи України і дочекатися реєстрації документа. «Максимум, що можуть зробити наші правоохоронні органи, — допитати постраждалого і долучити до справи надані докази, — упевнена правозахисник. — Щоправда, цього не робили навіть на визволених територіях Слов’янська і Краматорська, де можна було вже через 5 днів після обстрілу оглянути місце події та встановити, з якого боку летів снаряд і звідки вели обстріл, і порахувати збитки, завдані такими діями людині».

Докази дуже важливі у разі звернення не лише у вітчизняні суди, а й у Європейський суд з прав людини. Тому варто зібрати докази, які підтверджують як приналежність майна, так і факт його руйнування. Перш за все це папери, які засвідчують право власності на житло. Якщо цих документів немає, їх втрачено (наприклад, згоріли разом з будинком), і на момент подання скарги до суду людина не може їх відновити, тоді потрібно у зверненні детально описати зруйноване житло. Доказами також можуть слугувати всі фото та відеозаписи, зроблені самостійно чи які є у вільному доступі в інтернеті. При цьому експерти радять звертати увагу передовсім на російські агенції, оскільки саме журналісти країни-агресора мають доступ до окупованих територій. Також варто мати на руках акти про пожежу і акти огляду житла, складені місцевими адміністраціями, не залежно від статусу території. За словами експертів, акти, складені так званою владою «ДНР» та «ЛНР», також можуть бути доказами для європейських судів.

«Звертатись у національні суди можна і потрібно. Проте це робиться не стільки для того, аби отримати позитивне рішення, скільки задля засвідчення, що всі можливості правового захисту в Україні вичерпано. У вітчизняних судах уже є кілька подібних позовів, проте й досі немає рішення, і ми не можемо прогнозувати, яку практику обере наша судова система», — зазначає Юлія Науменко.

У пошуках винуватця

За відсутності спеціальних законів постраждалим громадянам варто орієнтуватися на загальноукраїнське законодавство, зокрема на Цивільний кодекс, у якому прописано, що збиток, заподіяний майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовує той, хто його завдав. Юрист консалтингової компанії «Safir Law&Finance» Аліна Потапович роз’яснює: відповідатиме за збиток, завданий діями АТО в певний період, безпосередньо держава через окремі держустанови. Порядок відшкодування такого збитку поки що аналогічний загальній практиці, передбаченій у цивільно-правових справах (потрібно звертатися в суди загальної юрисдикції).

«Відшкодування шкоди, завданої злочином, відбувається як у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом, так і в порядку цивільного судочинства», — зазначає партнер адвокатського об’єднання «СК ГРУП» Юлія Курило.

Інша річ — збиток, завданий протиправними діями третіх осіб. Зокрема самопроголошеними структурами «ДНР» і «ЛНР» та іншими особами. У цьому разі все залежить від кваліфікації таких правопорушень і можливості залучення винуватих до відповідальності — поки що це малоперспективна справа. Однак усе може змінитися в результаті визначення винуватої сторони (у міжнародних інституціях) і ухвалення державою відповідних компенсаційних програм з певних відрахувань, пільг тощо.

«Людина, яка вважає себе постраждалою внаслідок терористичної діяльності, має право на відповідне відшкодування за рахунок того, кого звинувачують у тероризмі, — наголошує Юлія Курило. — Оскільки встановити причетних до руйнування чи захоплення майна на тимчасово окупованих територіях дуже важко, то позитивні перспективи масових позовів по цій категорії справ дуже примарні».

Натомість заступник міністра юстиції з питань європейської інтеграції Сергій Петухов упевнений, що настане той час, коли люди, які втратили майно на тимчасово окупованій території, зможуть отримати відшкодування збитків.

«Насправді коли ми говоримо про відшкодування шкоди за втрачене на сході майно, то варто сказати, що в цій ситуації немає простих рішень, оскільки новостворені псевдореспубліки (так звані ДНР і ЛНР) ні за що не відповідають. До того ж їх ніхто не визнав у світі, окрім Південної Осетії, — говорить посадовець. — Та й позиватись проти них немає куди, адже право на цих територіях не діє. Там їздять поліцаї, які забирають усе, що хочуть. Думаю, на цих територіях є так звані суди. Але говорити про якусь справедливість не можна. Звертатися до цих фейкових інстанцій потерпілі навіть не мають наміру. Позиватись в українських судах можна, проте винесене ними рішення неможливо виконати на окупованій території. Оскільки «ЛНР» і «ДНР» не є ані юридичною особою, ані державним утворенням, позиватись можна, наприклад, до конкретних осіб. Звісно, якщо ви знаєте, хто саме причетний до знищення вашого майна, звертатись із заявою про порушення кримінальної справи проти них. Цивільно-правові позови так само можливі, якщо ваше майно знищили, і ви знаєте, хто конкретно. В принципі, основна юрисдикція в наших судах. Проте проблема в тому, що цих відповідачів не можна визвати на судове засідання, і потім неможливо виконати цей вирок чи рішення суду на тимчасово неконтрольованій території України. Тому варто робити все для захисту своїх майнових прав. Або якщо, наприклад, у когось на тій території залишився спадок».

Курс  на самоізоляцію утопічний

На думку опитаних нами юристів, Європейський суд з прав людини — це єдиний механізм для притягнення до відповідальності Росії. За аналогією зі справами по Придністров’ю — ця судова інстанція визнала, що РФ здійснює контроль над цією так званою республікою, тому й відповідає за те, що там відбувається. Проте зараз Росія пішла шляхом самоізоляції, який вона свідомо обрала. Адже там є рішення Конституційного суду, також внесено зміни до законодавства, згідно з якими Росія не зобов’язана виконувати рішення всіх міжнародних судів, якщо вони суперечать їхньому основному закону чи рішенню Конституційного суду.

«Це повернення в часи Радянського Союзу, коли ти проти всіх, і ніхто тобі не указ, — упевнений Сергій Петухов. — Але так не можна, бо тоді ніхто з такою країною ні бізнес не вестиме, ні людських стосунків не підтримуватиме. Адже росіяни таким чином ставлять себе поза будь-яким правовим регулюванням. Тобто вони реально йдуть шляхом самоізоляції і відкидання будь-якого міжнародного правосуддя. Тому, звісно, зараз виконати ці рішення неможливо».

Потрібно розуміти, що немає нічого вічного, все з часом закінчується: змінюються режими, держави тощо, й справедливість торжествує. А щодо розгляду справ у Європейському суді, то їх не вирішують так швидко. На це, можливо, підуть роки, проте не можна зневірятись. Адже, як свідчить досвід інших країн, рано чи пізно агресори платять за всіма рахунками.