Народження моєї молодшої дитини 9 років тому обійшлося нашій родині у 800 доларів. Ці гроші ми, як і всі, хто народжує в комунальних пологових будинках, заплатили просто за те, що лікар прийняв пологи. При цьому про особливий сервіс не йшлося — ні про нормальну їжу, ні про післяпологовий догляд. На щастя, «мій» лікар сам подбав про все.

Нормальні пологи (операція/діагностика — потрібне підставити) в державній медицині — передовсім сарафанне радіо, за яким усі шукаємо притомного лікаря, помножене на суму, озвучену в лікарні. Іноді в найпікантніший, так би мовити, момент. Як у подруги, до котрої з операційної, де на столі лежав її батько, вийшов кардіохірург зі словами: «Йому потрібне стентування. Зараз. Коштує 80 тисяч гривень. Робити чи зашивати так?» Система не дає змоги чинити більшості лікарів інакше, ніж щодня заглядати до кишені пацієнта.

Доля змін в руках парламенту

Нещодавно МОЗ презентував законопроект «Про державні фінансові гарантії щодо надання медичних послуг та лікарських засобів», що підвело всіх нас до шансу реального реформування медичної галузі. Закон уже схвалив Кабмін, а МОЗ пропонує всім долучатися до його обговорення: цей законопроект — фундамент, без якого жодні інші зміни не будуть дієвими.

«Кабінет Міністрів України ініціював законопроекти, які після ухвалення в парламенті започаткують реформу охорони здоров’я і зроблять процес змін у медичній галузі незворотним. Тепер доля медичної реформи в руках парламенту, і лише від нас залежить, чи виконає Верховна Рада свою роботу», — наголошує експерт РПР Олександр Ябчанка.

Над документом, який, стверджує МОЗ, торкнеться всіх українців, упродовж півтора року працювала велика команда експертів: лікарів, фахівців ВООЗ, громадських активістів, юристів, економістів. Ніхто не вигадував наше українське колесо: алгоритм, який пропонує законопроект, діє в багатьох країнах Західної Європи. Але кроки, які робить нинішнє керівництво профільного міністерства, дають підстави твердити, що до Мінздоров’я нарешті прийшла команда, готова обстоювати ці ключові зміни й зробити їх незворотними. «Система, яку ми побудуємо, має пережити і нас, і наших дітей, і наших онуків», — наголошує в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Експерти з міністерства й від громадськості та міжнародних організацій підтверджують: якщо законопроекти не ухвалити до кінця травня, то з огляду на особливості формування бюджету й вибори в недалекому майбутньому реформа охорони здоров’я знову відкладеться щонайменше на два роки. «Українська родина за рік робить внесок на охорону здоров’я обсягом 4580 гривень. Здебільшого ці кошти збирають із загальних податків. Водночас щороку 640 000 домогосподарств потрапляють у фінансову катастрофу через хворобу члена родини. Ці люди загалом роб­лять внесок на охорону здоров’я 3 мільярди гривень. Однак це не убезпечує їх від того, щоб внаслідок хвороби не стати банкрутами», — пояснив, презентуючи законопроект, заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

Відійти від готівки

Отже нині платимо двічі: спершу через податки, вдруге — йдучи до лікарні. Грошей в охороні здоров’я негусто, кажуть експерти, але їх могли б використовувати набагато ефективніше. Простіше кажучи, на що конкретно може претендувати кожна людина, зробивши страховий внесок через податки 4,5 тисячі гривень?

«У законопроекті ми даємо відповідь. Слід зробити три речі: перша — запровадити державний гарантований пакет послуг та ліків. Він має бути відкритим і чітко визначеним, щоб люди знали, на що вони мають право щороку. Друга — виплати мають бути персоніфіковані: кошти, зібрані з податків, мають іти за конкретну послугу для конкретного пацієнта за чітко визначеним тарифом. Так медичний заклад знатиме, скільки він отримає за конкретну кількість пролікованих пацієнтів. І останнє: щоб послуги були стандартизованими, треба визнати міжнародні протоколи. Як Україна не створить власної системи множення, вона не може придумати медичні протоколи», — каже він.

За проектом закону, щороку 15 вересня уряд затверджуватиме державний гарантований пакет медичних послуг та ліків, кошти на який передбачатимуть окремим рядком бюджету. Вперше це має відбутися 15 вересня наступного року.

Одна з головних ідей — відійти від готівки в лікарнях. Платитимуть не пацієнти, а Національна служба здоров’я України, яку пропонує створити законопроект. Подібні інституції діють у багатьох країнах, зокрема Італії, Іспанії, Норвегії, Великій Британії. Вона сплачуватиме за медичні послуги згідно з договором тій лікарні, яку обере людина: приватну, відомчу чи будь-яку іншу.

Відомо, на що не поширюватиметься державне покриття: до так званого червоного переліку входитимуть послуги естетичної медицини, стоматологія (за винятком екстреної й дитячої), звернення без направлення, ліки з недоведеною ефективністю.

До «зеленого» переліку ввійдуть медичні послуги, що покриватимуться завжди і за будь-яких умов: невідкладна допомога, первинна медична допомога (найдешевша й найефективніша, на рівні якої в західних країнах розв’язують 80% усіх звернень) та паліативна медична допомога.

«Синій» перелік — це планові послуги або дороговартісне лікування, плата за які поділятиметься між пацієнтом та державою. Людина знатиме, скільки конкретно за неї заплатить держава, а скільки має доплатити вона за єдиним для всіх тарифом. «Усі тарифи визначатимуть наперед щовересня, вони стануть єдиними, їх можна сплатити в будь-якій лікарні й вони будуть меншими, аніж нині платимо лікареві із власної кишені», — каже Павло Ковтонюк. За його словами, буде кілька способів, як зменшити ту частину оплати, яку має робити пацієнт. Наскільки саме держава покриватиме вартість тієї чи іншої послуги, що входить до «синього» переліку, буде відомо пізніше.

«Не наводжу цих деталей, бо поки що вони невідомі. Хочу запровадити систему, за якою МОЗ, Національна служба здоров’я та Кабмін будуть зобов’язані щороку розраховувати це з огляду на чітко встановлені пріоритети».

Обсяг допомоги — однаковий для всіх

Обсяг послуг, які гарантує держава, наголошують у МОЗ, буде однаковим для всіх. Так само, як і тарифи оплати: «Не буде такого, що людина, прийшовши до лікарні, почує: «У нас на цю послугу інша ціна, вам доведеться доплатити», — каже Павло Ковтонюк.

Якщо пакет із 4 документів ухвалять (до нього входить і проект закону  «Про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в антитерористичній операції та забезпечують її проведення», за яким ветерани й бійці АТО будуть додатково застраховані на 100% від будь-яких співоплат на лікування бойових поранень та каліцтв), зміни почнуться вже з середини цього року на первинному рівні. 2018—2019 років до системи приєднається вторинний рівень — лікарні й діагностичні центри.

Для повного розгортання системи потрібно три роки. «Якщо не ухвалити законопроект найближчим часом, зміни на первинному рівні зможемо запровадити лише наступного року, а подальші — у виборний 2019-й та 2020 рік, коли ніхто (і всі це добре розуміють) не здійснюватиме цієї реформи. У такому разі повернемося до розмови у такому самому форматі не раніше 2021—2022 років», — сказав Павло Ковтонюк. 

Насамкінець. Найбільші ризики, які можуть укотре заморозити зміни, не нові. У суспільстві має з’явитися практика конструктивних дискусій, а не розмов у стилі «зрада-перемога». Бо останнім форматом віртуозно вміють маніпулювати політики, яких передовсім турбують рейтинги і найменше — невдячна з точки зору передвиборчих дивідендів реформа охорони здоров’я. Можливо, через упевненість, що занехаяна українська медицина їх особисто не зачепить. Тут чомусь згадується покійний Євген Кушнарьов, який помер після вогнепального поранення в провінційній лікарні від крововтрати — йому не зуміли надати потрібну допомогу. Та й від серцевого нападу під час відрядження не застрахований ніхто.