Це дійство почалося 27 жовтня в «Мистецькому Арсеналі» завдяки проекту «Горизонт подій». Понад 20 сучасних митців вивчали «складний і неоднозначний зв’язок між мистецтвом і реальністю в епоху передчуття кардинальних трансформацій».
До експозиції увійшли твори в техніці коміксу, фотомонтажу, арт-відео, неонової графіки, павільйонної інсталяції, психоделічного селфі. Сергій Торбінов використав кілька десятків натуральних шпал для образу руху в просторі метафізики. Роман Мінін досліджував магію ритуалів у житті сучасного українця, де втаємничені знаки як позачасові письмена. Артем Волокітін на великому олійному полотні з чорно-білими візерунками в техніці оп-арту досліджував шлях Світла.
Від персональної філософії до актуальної публіцистики: Олександр Чекменьов у фотосерії «Паспорт» представив щемні портрети старих у їхньому вбогому побуті. Алевтина Кахідзе, досліджуючи техніку маніпуляції, поєднала графіку подій на сході і в Криму із сепаратистськими газетами, листівками та відео. Олег Харч у «Десяти серіях сезону «Ватна бухгалтерія» поглузував над політичною гібридністю сучасної України. Олекса Манн представив соціальну чорну графіку на пакувальному картоні.
На відкритті відвідувачів, переважно молодь, зупиняли інсталяції і фотокліп «Наряджені химери» Анатоля Степаненка. Через еротичний гламур митець виявив своє відчуття телекультури. В інсталяції «Текст №1» він досліджував мегаполіс як лик цивілізації. У його бджолиних щільниках та половинах глобусах на дзеркалі — чи то попіл, чи то тлін і прах. «Цю виставку для себе нічим не виокремлюю. Де ж виставлятися, як не в Арсеналі? Публіка змінилася, відчувається, що в організаторів стало менше грошей, — розмірковує художник. — Концепція виставки накладається на мої переживання. Час — пожирач матерії. Чи то людина породила цивілізацію, чи то цивілізація породила сучасну людину? Наша цивілізація себе дискредитувала. Вона нищить сама себе. Світ у передчутті апокаліпсиса».
Загалом для об∂рунтування своїх візій митці та організатори спиралися на вплив слова і тексту. Без нього інсталяції ставали німими, тобто розумій, як заманеться. Особливо наочно це виявилося в інсталяції «Шалений Сибір». Вона складалася з величезного розмаху на білій стіні боксу ніби летючого об’єкта, змальованого графікою чорних рушників. Без підпису спостерігач міг час за часом, простір за простором у будь-якому світлі гадати: що це?
Куратори проекту Олександр Соловйов, Аліса Ложкіна та Соломія Савчук у передмові пояснили: горизонт подій — поняття з актуального наукового дискурсу. Це уявна межа у просторі-часі, перетинаючи яку, світло потрапляє у своєрідну чорну діру і вже ніколи звідти не повертається. Що саме відбувається за символічним кордоном? Питання перебуває в епіцентрі наукових дискусій, у такому розумінні горизонт подій ставить перед людством найважливіші онтологічні запитання: що є буття, матерія, життя, що лежить за межами звичних уявлень про них?
Організаторам проекту ця наукова абстракція здалася «неймовірно потужним образом», а поняття «горизонт подій» видалося влучною метафорою стану людства. Сучасне мистецтво у своєму прагненні до абсолютного горизонту — саме та сфера, де можливе зіткнення реального чуттєвого і уявного умоглядного світів на їхніх символічних кордонах. Мистецтво спонукає побачити те, що не проголошено, відчути, що за горизонтом, і отримати надію пересічному спостерігачеві, а може, й трансцендентну істину втаємниченому.
Виставка, яка триватиме до 27 листопада, запрошує осмислити швидкоплинні перетворення і зробити крок за горизонт, якщо побачене вас переконало. Квиток коштує 80 гривень.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+