Стрічки новин день у день рясніють повідомленнями про дорожньо-транспортні пригоди. Черкащина у цих зведеннях, які за жахливими наслідками схожі на фронтові, займає, на жаль, далеко не останнє місце. Резонансні ДТП за останні тижні сколихнули й громадську думку — про аварії говорять у магазинах, офісах, громадському транспорті. Усі розмови зводяться до кількох запитань: чому ж, попри реформу в поліції, красиві селфі патрульних, на дорогах гине й калічиться дедалі більше людей? Чому мажори на крутих іномарках та нетверезі за кермом не бояться відповідальності? Зрештою, як же змінити ситуацію?

Згадую рейди працівників колишньої Державтоінспекції спільно з журналістами на автотранспортні підприємства. У ті часи їх проводили постійно, й було це не простою формальністю — о 5-й ранку, коли перші автобуси виїжджали на маршрути, кілька інспекторів ретельно все перевіряли. Починали з журналів лікаря (який артеріальний тиск у водія, чи не порушив він режиму роботи) й закінчували технічним станом найголовніших систем транспортного засобу — рульового механізму та гальмівної системи. Не цуралися даішники залазити в оглядову яму під автобуси й забруднити руки, перевіряючи люфт рульових тяг, вимірюючи рівень зносу протектора шин.

Робили це не на камеру, не для селфі — у розмові з автослюсарем підприємства можна було зрозуміти: інспектори тут часті гості. В окремому списку в системі перевірок були ті АТП, водії яких порушували правила руху. А коли водій автобуса попадався напідпитку — тоді адміністративного впливу не могли уникнути навіть власники та посадовці підприємства.

Нині система контролю поліції майже повністю зруйнована. Нетверезого за кермом автобуса зустріти нескладно — лише за останній місяць на Черкащині кілька таких випадків. Після однієї з ДТП, що її спричинив водій автобуса в обласному центрі, поліцейські жахнулися: кількість алкоголю в крові горе-водія перевищувала норму вшестеро! Чи бачив цього водія лікар, який має надавати дозвіл на рейс? Та й загалом чи хоч хтось контролює такі поїздки напідпитку?

По відповідь звернувся до власника одного з найбільших АТП Черкас. Той, попросивши не називати прізвища, розповів, що класного водія тепер удень зі свічкою не знайдеш. Найпрофесійніші вже давно в сусідніх Польщі та Чехії, а нашими зарплатами їх не заманиш. Тож і тримають людей заплющуючи очі на їхні шкідливі звички.

Пасажири маршрутних автобусів у Черкасах не готові миритися з такими порядками. У соцмережах майже щодня з’являються критичні зауваження, фото- та відеодокази: то водій автобуса під час руху по мобільному теревенить, то гонки влаштовує. Але розголос ще не означає реагування, й наступного дня можна знову сісти в автобус до зірки Ютубу, адже структури, яка б уплинула на порушника, немає. Превентивна робота поліції не системна й залежить більше від ентузіазму правоохоронців. А їм і без того вистачає навантаження, адже штат поліції недоукомплектований.

То невже для ладу на дорозі потрібно кликати карикатурного інспектора Петренка й повертати колишню ДАІ? Гадаю, не обов’язково, варто лише усвідомити цінність безпеки на дорозі.

У 1943 році психолог Абрагам Маслоу поділив потреби людини на п’ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії, створивши піраміду. В основі її — найбільш насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині — високі індивідуальні запити — визнання, самовираження. Коли потреби найнижчого рівня задоволені хоч частково, людина починає рухатися до задоволення потреб вищого рівня. Наступна після насущних потреб категорія у піраміді Маслоу — безпека.  Українське суспільство має дозріти до другого щабля піраміди й системно підійти до проблеми безпеки на законодавчому та виконавчому рівнях, на рівні освіти й навіть побутовому. Чи стануть безпечнішими українські шляхи, багато в чому залежить і від Феміди — адже поки що судова система не може гарантувати невідворотності покарання за злочини на дорозі. Справедливі й жорсткі вироки винуватцям недавніх кривавих ДТП, гадаю, стануть першим кроком на шляху до безпеки на дорогах.