Статистика надихає. За роки незалежності середня очікувана тривалість життя в Україні зросла з 69,3 року в 1991-му до 71,15 року в 2012-му. Але якщо копнути глибше, з’ясовується, що шлях до довголіття був не надто плавним і найшвидше очікувана тривалість життя збільшувалася в 2009–2011 роках. Для чоловіків — на 3,4 року, для жінок — на 1,6 (у них були кращі стартові позиції, тому прогрес не такий великий).

А якщо врахувати, що спочатку крива очікуваної тривалості життя після набуття незалежності пішла не вгору, а вниз, взагалі можна заплакати від радості. Особливо відчутно ми відставали від розвинених європейців 2007 року, коли українцям світило прожити лише 68,2 року (для чоловіків — 62,5 і для жінок — 74,2), що було на 10 років менше, ніж у країнах Західної Європи, і на 13 — порівняно з країною з найвищою середньою тривалістю життя — Японією. Різниця в перспективах для різних статей особливо вражала іноземних дослідників — 11,7 року (в розвинених країнах цей показник становив 5-6 років).

Таку високу смертність чоловіків (особливо у працездатному віці) пояснювали чим завгодно. Один поважний часопис просторікував: «Це може бути пов’язано з відмінністю соціальних ролей чоловіків і жінок, їхньою різною схильністю до стресів, різним характером впливу економічної діяльності. Це зумовлює те, що чоловіки більшою мірою беруть на себе ризики, пов’язані з цією діяльністю».

А може, все простіше? Може, кількість інфарктів й інсультів (у т. ч. смертельних) у чоловіків значно вища через звичку запивати і перекурювати кожен прочухан — як від начальства, так і від дружини? Жінки теж балуються тютюном, але на кожну феміну з цигаркою — п’ять прокопчених мужиків. Не кажу вже про те, що де коптиться окіст (унікальний у природі випадок — живцем), там і горілка ллється. А чарочка та цигарочка — це така пара, що укатає навіть сивку-бурку. І ось результат: в Україні жінок, старших за працездатний вік, майже вдвічі більше, ніж чоловіків того самого віку… Була така популярна радянська пісенька: «Потому что на десять девчонок по статистике девять ребят». А тепер пропорції не те що сумні, а ридма-ридальні.

Ой, та я ж про хороше. Що житимемо довше. І про те, що зростання очікуваної тривалості життя відбулося «переважно за рахунок зменшення смертності серед людей працездатного віку та від тих причин смерті, які пов’язані з вживанням алкоголю та тютюну». Ось! «Суттєве зменшення смертності в Україні у 2008–2011 роках було зумовлено позитивними змінами способу життя (скороченням споживання алкоголю і тютюну, змінами структури харчування населення на більш здорову) серед людей працездатного віку, — каже голова Асоціації боротьби з інсультами Микола Поліщук. — Ці зміни були викликані як економічними чинниками (кризою, тобто менше було грошей на спиртне, цигарки і фастфуди. — О.Л.), так і зростанням акцизів і цін на алкоголь та тютюн».

Чесно наводжу цю цитату повністю, щоб усі знали, що не тільки менше треба пиячити й курити (в ідеалі — викинути усі заначки з цигарками просто після прочитання цих рядків), а й менше жерти (мінімально-пенсійних пенсіонерів і ще кількох мільйонів наших співгромадян це, звичайно, не стосується).

Тепер — про головне. Є всі ознаки того, що зростання нашого очікуваного життя знову стало пробуксовувати. «У 2012 році тривалість життя в Україні знову зросла, але лише на 0,13 року. Заходи контролю над тютюном, запроваджені наприкінці 2012 року, такі, як звільнення громадських місць від тютюнового диму, заборона тютюнової реклами, інформування курців через великі попередження на пачках, поступово змінюють спосіб життя українців на більш здоровий, але для посилення їх дієвості слід істотно збільшити тютюнові акцизи, ефективність чого вже довела практика України у 2008–2010 роках, бо високі акцизи одночасно збільшують доходи бюджету та скорочують споживання сигарет», — зазначає Костянтин Красовський, завідувач відділу контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ.

Отак, дорогі депутати! Нумо як слід (а не на копійки) підвищувати акцизи на цигарки! Народ України має жити довше!