Природній кмітливості та розпорядливості Миколи Сініченка можна лише щиро позаздрити: керівник господарства він уже 47 років і завжди мав гроші! Себто працював ефективно як за планової системи, так і в період розвалу економіки. Тепер, за ринкової моделі, він — справжній господар. «Від природи я економіст. І копійку, яка дається мозолями, не марную на забаганки, а вкладаю у виробництво», — ділиться секретами стабільного розвитку директор СТОВ «Хлібороб» Микола Сініченко.
Цікаво, що коли він був молодим головою колгоспу в одному із сіл і водночас заочно навчався на зоотехніка у Київській сільськогосподарській академії, до нього, ще хлопця, приходили радитися навіть літні люди. На це зважив тодішній керівник Козятинського району й у 1974 році довірив Миколі Сініченку управляти значно більшим за площею, проте бідним зозулинецьким колгоспом. За кілька років молодий керівник поставив господарство на ноги. Нині це високоефективне господарство, де на 3 тисячах гектарів ріллі мають роботу 150 людей, а на фермах (що тепер рідко зустрінеш) утримують майже 2 тисячі голів великої рогатої худоби та тисячу свиней.
.jpg)
Усе життя будує
Їдучи з Вінниці в Зозулинці, не раз нарікав на погану дорогу. Та раптом почалася «оаза»… Понад 2 мільйони гривень вклав Микола Сініченко в ремонт у трьох селах центральної дороги, яка веде до райцентру Козятин. Мені не відомо, щоб в області холдинги так переймалися станом транспортних артерій на своїй території. «У райцентр люди часто вирушають у різних клопотах і мають їхати зручно», — пояснив свою турботу керівник.
Прибувши до контори господарства, я спершу мимоволі замилувався новою будівлею церкви, яка розташована поруч, хоч територіально — в селі Сошанське. Прекрасний витвір архітектури! Звели її коштом господарства (було спрямовано 6,5 мільйона гривень) в рекордні строки — всього за півтора року. «Ви бачили б, яка церква гарна зсередини», — сказали працівники бухгалтерії.
Господарство надійно підставило плече під розвиток сільської інфраструктури: надає продукти, кошти, допомагає із ремонтом школі та дитсадку, які свого часу збудували за його сприянням. Керівник переконаний, що сільських дітей мають виховувати в добрих умовах, вони повинні рости грамотними, щоб бути конкурентоспроможними в житті. А за прикладом молоді далеко ходити не треба: СТОВ «Хлібороб» вирощує європейські врожаї (на круг — по 70 центнерів зерна) та щодня виробляє до 10 тонн молока.
Зі слів Миколи Івановича, у господарстві ніколи не гналися за високими врожаями, надоями молока або приростами тварин. Доцільність витрат економічно вмотивована. А показники добрі тому, що працюють ефективно, ладять з наукою, впроваджують новітні технології та сучасну техніку. Тож за жнива комбайнери отримують по 10—12 тисяч гривень, а доярки — 4—5 тисяч на місяць. Важливо для селян і те, що на земельний пай господарство дає по 2 тонни зерна (за бажання оплату можна взяти грішми), а також відпускає корми за прийнятною ціною, при цьому доставка до двору безкоштовна. «Наші три села, в яких разом приблизно 700 дворів, щодня реалізують молокозаводам майже 3 тонни молока. А це додаткові надходження до заробітку працівників. Тому господарство всіляко сприяє, щоб люди в себе тримали корів», — сказав керівник.
Молоко смачне, а м’ясо — солодке
На молочний комплекс, розташований на околиці села Зозулинці, веде гладенька асфальтівка. Ця галузь, де відразу впадає в очі висока культура виробництва, — візитка господарства. Півсвіту об’їздив Микола Іванович, щоб впровадити повну механізацію. Сам не вірив, що це можливо, але тепер запевняє, що другої такої ферми немає на Вінниччині: приміщення сучасні (на літо стіни — шторки — опускаються), безприв’язна технологія утримання корів, обладнання — найновіше. Тут використовують австралійський доїльний зал типу «карусель», холодильники молока — французький та італійський, міксер для роздачі кормів — німецький. Від кожної з майже 600 корів, яких доять 2 працівниці, торік на комплексі отримали 6780 кілограмів молока. І все — вищого ∂атунку! Окремо від лінії виробництва молока розміщене родильне відділення, з якого на інші ферми постачають теличок для вирощування нетелей (господарство є племінним заводом з розведення української чорно-рябої молочної породи) та бичків на відгодівлю. Тож справедливо «Хлібороб» представляв область в Києві на Міжнародній агропромисловій виставці «Агро-2015».
Створення молочного комплексу, який запрацював у 2007 році, обійшлося у понад 12 мільйонів гривень. Минулого року з реалізації молока господарство отримало 6 мільйонів гривень прибутку. Тож лукавлять ті нові українці, які нарікають на збитковість галузі, бо насправді вони не хочуть пов’язувати себе з постійним клопотом догляду за худобою. Але треба змінюватися. У Козятинському районі багато сільськогосподарських підприємств, проте «Хлібороб» виробляє 35% молока від обсягів його виробництва в організованому секторі економіки району. Та що сказати: наша держава імпортує тваринницьку продукцію. Досвідчений Микола Сініченко мудро зауважив, що тваринницька й рослинницька галузі доповнюють одна одну. Від реалізації молока у касу господарства надходять обігові кошти. А з ферм на поля щороку вивозять 20 тисяч тонн органічних добрив, які підвищують родючість ∂рунтів і зберігають їх для наступних поколінь. «Виробництво має давати прибуток, але не будь-якою ціною. Телят ми випоюємо молоком до тримісячного віку, хоча це неабиякі витрати, а на свинофермі не застосовуємо препаратів росту тварин. Тому з нашого господарства молоко смачне, а м’ясо — солодке», — зазначив він.
Ми в Google+