Школа нині змінюється на очах. Шлях перемінам було відкрито ще два роки тому, коли парламент ухвалив новий Закон «Про освіту». Стандарти Нової української школи вже діють у перших і других класах. Чимало новацій відчувають і старшокласники. Серед них можливість організовувати навчання в мережі, коли окремі дисципліни можуть викладати не шкільні вчителі, а фахівці профільних організацій та закладів культури, спорту тощо. У школах офіційно скасовано шкільну форму. Тепер батьки учнів можуть скористатися всіма видами індивідуальної форми навчання: сімейна (домашня) освіта, екстернат або педагогічний патронаж.

Перші паростки перемін уже дають про себе знати. Незабаром реформа має повною мірою торкнутися всіх. Однак багатьох освітян, як і батьків, турбують плани докорінного трансформування системи освіти. Окремі рецепти, як подолати ту чи іншу проблему (а їх немало) читаємо й чуємо у ЗМІ, висловлюваннях посадовців. Тим часом цілісної концепції з обґрунтованими рекомендаціями поки що немає.

Якщо прискорювати реформу, як про це висловлюється міністр освіти і науки Ганна Новосад, такий проєкт, деталізований за напрямами і термінами, уже повинні принаймні розробляти.

Приміром, камінь спотикання на шляху до вдосконалення системи освіти керівники галузі вбачають у малокомплектних школах, акцентуючи на низькій якості знань у них та великих витратах. Більшість таких навчальних закладів — у сільській місцевості. На Черкащині ця проблема особливо відчутна.

Третина шкіл в області — малокомплектні

Як повідомили в департаменті освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, у 2019 році вже реорганізували у навчально-виховні комплекси, філії та шляхом пониження ступеня 31 заклад загальної середньої освіти, ліквідували вісім, призупинено діяльність чотирьох. Загалом на Черкащині 556 закладів загальної середньої освіти, зокрема у сільській місцевості — 394. Усього малокомплектних — 157, що становить 29,2% загальної їх кількості. 15 загальноосвітніх навчальних закладів I ступеня, у яких навчається менш як 10 учнів, 33 школи І—ІІ ступенів із чисельністю 40 і менше учнів та 97 — І—ІІІ ступенів, у яких 100 й менше учнів.

Значне зменшення кількості учнів останніми роками в окремих районах призвело до надзвичайно високої вартості утримання одного школяра. Найбільша вартість у 2018 році була у Безпальчиківській ЗОШ І—ІІ ступенів Драбівського району, Хижинському ЗЗСО І—ІІІ ступенів Жашківського, Богачівському НВК І ступеня Звенигородського, Малоканівецькій ЗОШ І—ІІ ступенів Чорнобаївського, Соболівському НВК І ступеня Шполянського районів. Проте точну суму витрат на учня в цих закладах профільний департамент не називає. А середня вартість утримання одного учня в місті Черкаси позаторік становила 16,2 тисячі гривень.

Міністр освіти і науки Ганна Новосад нещодавно заявила, що малокомплектні школи закриватимуть. «У 426 школах країни навчається менш як 30 дітей. Із 15 400 шкіл загалом це шалена цифра. І все б нічого, нехай вони собі будуть маленькими, але такі заклади дають погану якість освіти тим, хто там навчається», — розповіла очільниця МОН в інтерв’ю виданню «Цензор». За її словами, у дітей, які навчаються в малокомплектних школах, підсумки ЗНО на 20—30% гірші, ніж у вихованців великих навчальних закладів. Це відбувається тому, що один учитель викладає кілька предметів.

«Насамперед ми маємо враховувати інтереси учня, коли впроваджуємо ті чи інші речі. Для них краще навчатися у великій школі. Це показують дані, а не мої якісь вигадки», — додала вона.

На думку міністра, поліпшити доступ до якісної освіти в регіонах можна тільки завдяки опорним школам, в яких належно обладнано освітнє середовище, є кабінети, лабораторії, навчальні матеріали, фахові вчителі.

Ще одна думка Ганни Новосад стосувалася збільшення зарплати вчителям за рахунок «оптимізації» мережі шкіл. Як сказала вона в інтерв’ю Радіо Свобода, середня вартість підготовки учня в Україні становить 21 тисячу гривень, а в малокомплектних школах — 100 тисяч. Тож за рахунок закриття малокомплектних шкіл можна підвищити зарплати вчителям і облаштувати кращий освітній простір: «Сума 100 тисяч гривень, на жаль, не свідчить, що дитина одержує кращу якість освіти. Це абсолютно неефективне використання коштів. Тому потрібно працювати над мережею, оптимізувати її, робити так, щоб діти мали доступ до кращих шкіл. Це можуть бути опорні школи, щоб вони могли до них доїжджати, мати доступ до кращих освітніх послуг».

Міністр оприлюднила мету: щоб у кожній ОТГ була опорна школа, куди підвозили б дітей, де були б окремі лабораторії та інші необхідні умови.

Де й чому кульгає якість знань

Талановита вчителька історії та правознавства із с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Валентина Кодола, яка увійшла до топ-50 Global Teacher Prize Ukraine («Глобальна премія учителя — Україна»), конкурсу нових українських учителів, які зробили видатний внесок у професію, категорично не згодна із твердженнями міністра. У більшості сільських шкіл, на її переконання, учні здобувають знання не гірші, ніж у тих школах, де більше як100 учнів. І наводить приклади, коли її учні отримують на ЗНО 199 балів.  

Важко не погодитися, що навіть окремі малокомплектні школи завдяки старанням педагогів дають високий рівень знань, але загальна статистика, надана черкаськими освітянами, свідчить про розрив у якості освіти між сільськими й міськими випускниками. У цьому переконують підсумки ЗНО. 2019 року за шкалою 100—200 балів середній результат учнів міських шкіл становить 139, сільських — 117. Схожі результати були і в 2018 році. Середній бал випускників міських закладів загальної середньої освіти, які не подолали порога, у 2019 році знизився на 1% і становив 5,8%, а сільських залишився фактично без змін.

У коментарях до допису Валентини Кодоли, вміщеного в соцмережі, можна прочитати багато думок сільських учителів про проблеми, які заважають навчанню в селах. Одна з них — дітям не завжди зручно приїжджати до школи з інших населених пунктів за кільканадцять кілометрів. Вони прокидаються дуже рано, приїжджають додому пізно і виконувати домашні завдання, звісно, вже не мають сил.

Чи завжди шкільний автобус — панацея? В одній з найбагатших об’єднаних тергромад області Єрківській придбали вже другий шкільний автобус. Голова ОТГ Леонід Польовий розповів, що в громаді лише одна школа — І—ІІІ ступенів ім. В. Чорновола (до речі, найбільша у районі, тут понад 540 учнів). Шкільний автобус щодня довозить до Єрок дітлахів із навколишніх сіл. Але села розкидані по різні боки Єрок, тож діти з одного села раніше були змушені робити чималий гак або ж чекати у школі із 7-ї години ранку. Другий автобус розв’язав цю проблему.

Загалом цього навчального року в області 217 шкільних автобусів підвозять до місць навчання і додому понад 10,1 тисячі учнів. Організованим підвезенням охоплені всі, хто його потребує. Але є й проблеми: у зв’язку зі зношеністю автопарку потребують заміни 14 шкільних автобусів. Цього року їх закуплено тільки сім на умовах співфінансування.

Якщо оптимізація, то розумна

Очевидно, що витрати на транспорт, який потрібно систематично оновлювати та обслуговувати, як і незручності від щоденних переїздів дітей та вчителів, не сприятимуть підвищенню якості навчання сільських школярів. Та й добитися очікуваного збільшення заробітної плати освітянам, як видно з ухваленого державного бюджету, поки що не вдалося, попри зростання бюджетних витрат на освітню галузь у 2020 році.

Тим часом пропозиції Мінфіну посилити економію коштів у галузі середньої освіти, здається, ніхто не скасовував. Варто нагадати, що, згідно з листом №07010-04-3/19654 від 31.07.2019 року, йдеться зокрема про можливість підвищення заробітної плати вчителів лише з одночасним скороченням їхньої чисельності, галузевому міністерству пропонували спільно з облдержадміністраціями розробити плани-графіки оптимізації малокомплектних шкіл у кожном регіоні, припинити з 1 січня 2020 року фінансування з освітньої субвенції шкіл (крім початкових) з кількістю учнів менш як 40 та фінансування освітнього процесу в 10—11 (12) класах, де менш як 20 учнів, підвищити навчальне навантаження на вчителя з 18 до 20 годин, переглянути наявні умови оплати праці педагогічних працівників задля підвищення посадових окладів, надбавок і доплат, запровадити обов’язковий вихід учителів на пенсію по досягненні пенсійного віку або укладання контрактів.

Звісно, розумна оптимізація та підвищення соціального статусу вчителя нині просто необхідні. Проте, як свідчать відгуки з місць, оптимізація не скрізь і не завжди виправдана. А підвищення навчального навантаження вчителів, яке суперечить Закону України «Про загальну середню освіту», може призвести до значного скорочення вчителів і численних судових позовів. Такі претензії в освітян є й до інших ощадних пропозицій.

Щоденна практика, освітня реальність, зміни, які відбуваються під час реформи, вже зумовили багато гарячих дискусій. Добре, що в Міністерстві освіти і науки думають над варіантами, як услід за реформою початкової школи швидше формувати старшу школу. Адже в суспільстві вже є певний запит на те, щоб реформа стосувалася всіх, а не тільки початкових класів.