НА ЧАСІ

Громадський транспорт Житомира може зупинитись через… пільговиків

Працівники електротранспорту Житомира вже третій місяць без зарплат. Позаторік, коли борг перед трудівниками міського тролейбусно-трамвайного управління (ТТУ) перевищив 3,6 млн грн, машини не вийшли з депо — транспортники застрайкували. Нині борг знову на критичній межі: на 1 серпня — 4,1 млн грн.

«Платний» пасажир  обирає маршрутку

Чи не головна причина, через яку хронічно лихоманить міський електротранспорт, — неповне відшкодування витрат на перевезення пільговиків. За підрахунками фахівців Житомирського ТТУ, торік підприємство надало послуг пільговикам на 27,4 млн грн, а отримало за це лише 11,4 млн грн.

Зрозуміло, що рахувати можна по-різному, бо, на відміну від залізниці, в трамваях і тролейбусах номерів пенсійних посвідчень ніхто не відмічає. Тож спираємось на дані органів статистики, згідно з якими коефіцієнт співвідношення кількості безкоштовних і платних пасажирів у міському електротранспорті Житомира в 2008-2009 роках становив 1,04, торік — 1,26, а нині — 1,31. Хоча насправді скільки їздило пільговиків, стільки й їздить. А от «платний» пасажир дедалі частіше віддає перевагу комфортнішим і швидшим маршруткам, тож загальний обсяг перевезень в ТТУ скорочується. Так, у 2008 році перевезли 81,6 млн осіб, а торік — лише 58,4 млн.

Найбільше пасажирів - серед пенсіонерів. Фото Володимира ЗАЇКИ

Якщо враховувати ці коефіцієнти, то у 2008 році обсяг субвенції на транспортне обслуговування пільговиків мав би дорівнювати власним доходам ТТУ від перевезень платних пасажирів, а торік — перевищити їх майже в 1,3 раза. На ділі — все навпаки: у 2008 році зібрано за надані послуги 20,7 млн грн, а обсяг субвенції становив лише 12,5 млн грн. Торік це співвідношення було 22,7 та 11,4 млн грн відповідно. Бюджетне відшкодування за перевезення одного пільговика ще донедавна відповідало лише третині (!) вартості квитка для платного пасажира, а нині взагалі становить лише 20% від діючого в Житомирі тарифу.

— Без збільшення частки субвенції, що виділяється Житомиру при її розподілі на рівні області, ми не зведемо кінці з кінцями, — переконують в ТТУ. — Останні два роки Житомирщині виділяють по 39,1 млн грн, з яких нам дістається менше третини. А ось в інших областях ця частка сягає 50-70%, а кількість трамваїв і тролейбусів, які виходять на маршрути, там навіть менша.

— В області 417 тис. пенсіонерів, з яких лише 19% живуть у Житомирі. Та попри це обласному центру і торік, і цього року дісталося 14,4 млн грн субвенції, або 36,8% її загального обсягу, — кажуть в управлінні фінансів облдержадміністрації. — Крім того, ТТУ отримало торік з обласного бюджету 5 млн грн, що дало можливість погасити тогочасні борги із зарплат. Цього року, до речі, виділено ще 1,4 млн грн на придбання трамваїв.

Чому ж із отриманої обласним центром субвенції в розмірі 14,4 млн грн Житомирському ТТУ дістається лише 11,4? Річ у тім, що ці кошти призначені не лише для оплати перевезення пільговиків, а й на інші цілі — від відшкодування пільг з послуг зв’язку до забезпечення автомобілів інвалідів війни бензином, санаторно-курортного лікування ветеранів та капремонту їхнього житла. Але насправді ця субсидія майже  повністю спрямовується на… оплату пільгових перевезень. Зокрема в Житомирі це майже 13 млн грн, з яких 1,5 млн дістається залізниці. Хоча насправді залізничні витрати, як свідчать видані касами «безкоштовні» квитки для проїзду в приміських поїздах, майже вдвічі (!) вищі.

«Тролейбусний комунізм»

Старше покоління ще пам’ятає одне з основних визначень комунізму як суспільства, де «кожному — за потребами». Складається враження, що цей принцип нині торжествує лише в трамваях і тролейбусах. Однак, по-перше, тільки для пільговиків. По-друге, далеко не для всіх із них.

Якщо говорити про справедливість розподілу отриманої областю субвенції, то для пільговиків Житомира вона становить 204 грн в рік на одну особу, для жителів інших територій — 76,8 грн. Звісно, кожен приїжджий пенсіонер має право безкоштовно проїхати у трамваї чи тролейбусі, але для цього йому ще потрібно дістатися до обласного центру. А в переважній частині районів пільговий проїзд у місцевих автобусах лише двічі на тиждень. На більше не вистачає коштів, бо вони дісталися Житомиру.

І ще: третина пенсіонерів обласного центру — працюючі. Їхній середній дохід не менший, ніж у більшості тих, хто сплачує за проїзд повністю і при цьому ще утримує дітей…

Зрозуміло, що йдеться не лише про Житомир та Житомирщину. Тільки на відміну від решти України тут уже мають наочне підтвердження того, що «дорога до пекла вимощена добрими намірами». Кілька років тому заїжджий кандидат у депутати Верховної Ради профінансував безкоштовний проїзд пенсіонерів у маршрутках з обласного центру до одного з дачних масивів. Невдовзі якщо за гроші їхали «за необхідності», то безкоштовно — фактично щодня…

«Заженемо» пасажира  у трамвай?

Та ситуація на підприємстві навіть ще гірша, ніж здається на перший погляд. За двох попередніх міських очільників фінансові труднощі ТТУ вирішувались через… отримання кредитів. Через це навіть просте обслуговування кредитних зобов’язань обходилось бюджету Житомира майже у 3 млн грн на рік. До честі нинішнього керівництва міста, 2 млн грн кредитного «спадку» на сьогодні вже погашено.

Дедалі гострішим стає питання безпеки пасажирських перевезень. Йдеться не лише про опори контактної мережі, недавнє падіння однієї з яких лише дивом обійшлося без людських жертв. І не про «лисі» шини тролейбусів. І не про «надійність» рухомого складу, середній вік якого 20 років для тролейбусів і 28 — для трамваїв. Насамперед слід відповісти на далеко не риторичне запитання, яке болить усім водіям ТТУ:

— Якщо п’яний за кермом — злочинець, то хто тоді той, у кого паморочиться в голові від голоду?

Найпростіше, звісно, спробувати «зняти» з центральних вулиць обласного центру маршрутки, тим самим примусивши платного пасажира пересісти на трамвай чи тролейбус. Та чи це розв’яже проблему? Тому складається враження, що без впровадження адресних пільг для тих, хто їх потребує, трамваї і тролейбуси приречені бути соціальним транспортом для бідних і дуже бідних. Доки зовсім не зупиняться…