ТРИВОГА

Спеціалісти констатують падіння інтелектуального потенціалу держави

Факти фіксують події вчорашнього і сьогодення. Ставлення до них визначає майбутнє. І коли реальні кроки підміняють деклараціями, обіцянками, тривога за завтрашній день зростає.

Саме про це йшлося на міжнародному симпозіумі «Ставлення суспільства та держави до науки в умовах сучасних економічних криз: тенденції, моделі, пошук шляхів покращення взаємодії».

Основна його мета — аналіз ситуації в науці в періоди економічних криз, узагальнення досвіду використання науки як найважливішого антикризового засобу та розробка рекомендацій для використання науки як інструменту подолання економічних криз на міжнародному, національному та регіональному рівнях. Серед його організаторів — Міжнародна асоціація академій наук (МААН), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), Євразійська  асоціація  університетів,  Національна  академія  наук України  (НАН України) та інші поважні українські та закордонні установи.

Юні розумники багаті на ідеї, але чи потрібні вони дорослим? Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Тема симпозіуму має виключну актуальність у зв’язку з наростанням ризиків розвитку економічних криз на регіональному, національному та глобальному рівнях. Світовий досвід вказує на існування різних підходів до розв’язання питань, пов’язаних зі ставленням суспільства і держави до науки в умовах кризи, а також до використання науково-технологічного потенціалу та соціального капіталу науки для економічного і соціального розвитку. У деяких країнах розвиток науки розглядають як ефективний засіб запобігання або подолання кризи і відповідно стимулюють збільшенням інвестицій у дослідження. В інших, наприклад пострадянських, спостерігається протилежний підхід: науку там вважають витратною сферою, на якій держава завжди може заощадити. Через дефіцит державних коштів і скорочення замовлень від бізнесу наука в цих країнах втрачає можливість впливати на зростання ефективності та конкурентоспроможності національної економіки. Внаслідок цього руйнується її творчий потенціал, і вона не тільки не сприяє подоланню кризової ситуації в економіці, а й сама опиняється в кризі. Так, падіння престижу науки веде до гальмування інноваційного розвитку економіки, що має негативні наслідки як в економічному, так і в соціогуманітарному плані й викликає зниження інтересу молоді до наукових досліджень. Ці та інші проблеми, що стосуються ставлення суспільства і держави до науки в умовах економічних криз, вимагають пильної уваги наукознавців, істориків науки, соціологів, економістів.

В Україні, констатували вчені, фінансування науки фактично виключили з антикризових заходів. Звичайно, управлінці це заперечуватимуть. Адже формально в нас є відповідний закон, часто виголошують з високих трибун полум’яні промови про розуміння ролі знань у розвитку суспільства.

Що маємо? Держава згортає використання інтелектуальних можливостей. Кілька років після розвалу СРСР здебільшого працював на зарубіжжя. Тепер кількість замовлень із-за кордону впала. А це тому, зробили висновок учасники симпозіуму, що Україна втрачає науковий потенціал. Наявний уже не здатний на застарілій базі виконувати сучасні замовлення. Така гірка правда.

Безперечно, наші управлінці пояснюють ситуацію кризою. Але вона не лише в Україні. Скажімо, у США державне фінансування науки збільшили на 27 %. То й не випадково найталановитіші мізки прагнуть працювати саме там. В Україні в період кризи державне фінансування інтелекту нації значно зменшили. Так влада свідомо чи ні поставила додатковий бар’єр на шляху подальшого розвитку.

Таке стало можливим, зробили висновок вчені, які аналізували законодавство багатьох країн, тому, що лише в Україні закон не передбачає відповідальності посадовців за проведення державної політики. Тому й поставили науку на узбіччя державних пріоритетів.

АВТОРИТЕТНО

Антон НАУМОВЕЦЬ,
віце-президент НАНУ:

— Через зниження уваги влади до наукового супроводу розвитку суспільства Україна втрачає кадровий потенціал науковців. Вони ж мають забезпечувати стабільний набуток знань як ключового фонду прогресу економіки. На власному гіркому досвіді ми переконуємося, що наука не може розвиватися без підтримки і зацікавленості держави та підвищення культурного рівня суспільства. Нині стратегічне завдання — утвердити в суспільстві культуру знань. Цій проблемі в державі приділяють мало уваги. Наука, незалежно від уподобань і зміни влади, розвивається за своїми законами, але у взаємозв’язку із суспільством. Вона відповідає на його запити. А сьогоденна потреба — побудова економіки нових знань. На цьому шляху потрібно наголосити на дотриманні етики науки. Адже вона народжує нові результати, які можуть служити не лише добру, а й злу. Загроза використання новацій на шкоду людству зростає. Тому питання моралі стає пріоритетним.