Вони шукають наркотики  і зниклих людей, допомагають виявляти контрабанду і рятують постраждалих від надзвичайних ситуацій, беруть участь у затриманні правопорушників і сприяють розкриттю злочинів. Про секрети підготовки службових собак, їх досягнення  та слабкі місця дізнавалися кореспонденти «УК».

 НА СТОРОЖІ

Тварин не обдурять навіть витончені хитрощі наркокур’єрів 

Чи прикро їм за державу, не знаю, але те, що ці митники хабарів не беруть, відомо напевне. А ось обдурити їх майже неможливо. Контрабанду собачий ніс здатний виявити швидше за будь-який рентген, хоч би до яких хитрощів вдавалися ті, хто намагається приховати заборонені предмети, переміщаючи їх через кордон. Проте журналістка «УК» спробувала провести експеримент і облаштувати схованки так, щоб собакам навіть не спало на думку туди зазирнути.

Філд-спаніель Блонда грайливий, як усі собаки його породи. До того ж ласунка, як багато дівчат, розповідає головний інспектор-кінолог Чернівецької митниці Міндоходів Василь Озорович. Із Василем і його підопічною ми познайомилися на митному посту Росошани, розташованому на українсько-молдавській ділянці кордону.

Цей митний пост я обрала не випадково. Адже саме тут міжнародний автомобільний пункт пропуску, на якому реалізується пілотний проект із проведення спільного митного та прикордонного контролю. Тобто на одному боці кордону стоять українські та молдавські митники та прикордонники і громадянам доводиться зупинятися тільки раз. Безумовно, це дало змогу істотно спростити і прискорити митні процедури. Але як це позначилося на ефективності митного контролю? Чи не почуваються тепер тут вільніше потенційні правопорушники? Тим паче, що чи не найбільша проблема на українсько-молдавській ділянці кордону — контрабанда наркотиків.

Небезпечні вантажі собаки відслідковують у всіх пунктах перетину кордону. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

За словами заступника начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чернівецької митниці Міндоходів Сергія Уретія, нині в митниці працює майже три десятки кінологічних команд, натренованих на пошук наркотиків. Результатом їхньої роботи стали затримання як дрібних партій таблеток, що містять наркотичні або психотропні речовини, так і серйозних партій наркотиків.

«Наприклад, обшукували автобус сполученням Кишинів—Москва, який прямував через Україну транзитом, — розповідає Сергій Уретій. — Собака зреагував на багажне місце, де був комп’ютерний монітор. Після демонтажу в моніторі виявили речовину бурого кольору зі специфічним запахом. Експертиза встановила, що це наркотична речовина канабіс».

Перш ніж сховати від Блонди так звану закладку, за допомогою якої собак тренують на пошук наркотиків, намагаюся вивідати у кінолога всі «собачі слабкості». І вже на перших хвилинах розмови з Василем розумію, що з його підопічною мені точно доведеться нелегко: ласощі вона в чужих не бере, а до ковбаси байдужа.

«Якось із Республіки Молдова прямував автомобіль «Ауді». Інспектора насторожила поведінка водія, який дуже нервував. Тоді старший зміни прийняв рішення вивести автомобіль із «зеленого коридору» і запросити для огляду кінологічну команду, — розповідає Василь Озорович. — Собака, дряпаючи в задньому відсіку багажника, вказав приблизне місце, де може бути наркотична речовина. Там ми справді знайшли вмонтовану схованку, де під обшивкою був пакет жовтого кольору, а в ньому, як пізніше показала експертиза, — марихуана».

Щоб заховати «закладку», прошу Василя відійти разом із собакою якнайдалі від автомобіля. Після тривалих пошуків можливого місця під схованку зупиняюся на багажнику, де з одного боку ставимо миску з кісточками, а з іншого — аптечку з медикаментами, сподіваючись, що так вдасться збити собаку з пантелику. Але, понюхавши вміст миски, Блонда не виявила до неї жодного інтересу, а аптечку проігнорувала. І вже через кілька секунд відшукала те, що я так довго і ретельно ховала.

Та вирішую не здаватися. Умовивши на участь в експерименті ще одну кінологічну команду, намагаюся ускладнити завдання. На цей раз ховаємо «закладку» в кишеню піджака можливого правопорушника. Щоб остаточно збити з пантелику вівчарку на кличку Ліка, прошу чоловіка вийти з машини, погуляти, а потім знову сісти в автомобіль. Але й цього разу мій задум провалився. Так що мені не залишилося нічого іншого, як подякувати інспекторові-кінологу, який тренує Ліку, за професіоналізм і визнати власну поразку.