СКОРБОТА

Луганщина поховала 26 шахтарів «Суходільської-Східної»,
подвоївши цифру загиблих з початку року 

-Край у нас такий, що на генетичному рівні люди готові до трагічних звісток. На копальнях найчастіше працюють династіями — і батько, й сини та знайомі. Не з чуток знають, що таке аварія. Тож коли станеться — сльози, істерика. Але найбільше наша допомога потрібна тим, хто під час аварії йде дізнаватися про долю близької людини один, і, дізнавшись про трагедію не кричить, не плаче на плечі в друга, а відмовляється від допомоги та замикається у собі, — ділиться своїми спостереженнями психолог головного управління МНС в Луганській області Євгенія Гайдук. Для неї особисто трагедія на «Суходільській-Східній» — третя, після аварій на шахтах імені Засядька на Донеччині та на «Дуванній» у Краснодонському районі.

А начальство мовчало…

29 липня психологів-рятувальників підняли по тривозі о 4.30 ранку. Біля шостої години вони розгорнули центр екстреної психологічної допомоги на шахті, тоді ж і прийшли перші родичі. Це були батьки зниклих безвісти гірників. Найважча ситуація. І лікарі першими прийняли на себе удар чужого горя на поверхні. А на горизонті 915 метрів під землею йшла інша робота з ліквідації наслідків цієї аварії. Але та праця велася під знаком мовчання відповідальних осіб підприємства. Тривалий час не було навіть списків гірників, які опинилися в небезпечній зоні.

Журналісти приїхали до адміністративного корпусу СП «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» приблизно через 8 годин після аварії. На шахту поспішали заплакані жінки. Виходили і падали без сил в траву, в тінь верби, не дійшовши до лазні, гірники — з числа тих, хто допомагав рятувальникам розбирати завали в пошуках товаришів. Під’їхали шахтарі нової зміни. Мовчки пройшли було в двері адміністративної будівлі, та незабаром повернулися.

Шахта припинила роботу. Ніхто нічого не пояснював. Люди юрмилися біля дверей. Чекали звісток. Бувалі шахтарі перекидалися малозрозумілими слівцями «УТАС» та «КАГІ». Потім журналістам вдасться з’ясувати, що так називаються автоматизовані комплекси, які передбачають видачу інформації з очисних і підготовчих забоїв до оператора на поверхні для автоматизованого контролю роботи і телеуправління вентиляторами місцевого провітрювання. Такі встановлено на копальні.     

Молоді хлопці з очами, ніби густо підведеними вугільним пилом, дивилися на старших мовчки, тільки жадібно курили. Про цю шахту взагалі кажуть, що вона «молода», бо тут багато новачків, яких направляли з навчально-виробничого комбінату об’єднання. У їх числі — 19-річний Андрій Кочєтов. Півроку він вже пропрацював на «Суходільській-Східній». Пішов по стопах діда, Валерія Григоровича.

Кожен день його, як і багатьох інших, робочий автобус забирає в Краснодоні і півгодини везе степом. Потім — спецодяг, табельний номер, саморятівник в руки — і в кліть. Приблизно 11 хвилин спуску до робочого місця на 750-метровій глибині. Так мало бути і в той день. Та вперше в житті хлопчина топтався біля дверей, прислухався до скупих слів та бачив заплаканих жінок. Приблизно водночас рятувальники піднімали з майже кілометрової глибини тіло його ровесника —19-річного машиніста Дмитра Малтиза. Наймолодшого серед жертв 29 липня.

Підступний характер шахти

До цієї години досвідчені гірники вже зрозуміли, що кількість загиблих перебільшить два десятки. Що шанси на виживання мають тільки Олег Басистий та Павло Гуменюк, яких з численними травмами, опіком 40% поверхні тіла й отруєнням продуктами горіння доставили у відділення інтенсивної терапії Луганської обласної клінічної лікарні. Вибух метану — це температура близько тисячі градусів. Більшості родичів решти з 28 гірників, які опинилися в небезпечній зоні, доведеться впізнавати своїх близьких по фрагментах тіл, родинках, зубах, татуюванню.

Досвідчені гірники знають підступний характер цієї шахти — однієї з найнебезпечніших у країні за раптовими викидами вугілля і газу. Спеціалізоване підприємство «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» побудовано 1980 року з проектною потужністю 3 млн тонн. Та шахта завжди важко віддавала «чорне золото» — у 1992 році забрала 63 людських життя, у 2006 — вісім. За 18 днів до нинішньої трагедії тут сталася пожежа. Та тоді обійшлося без жертв. На даний момент шахта відпрацьовує вугільний пласт потужністю 0,6 — 2,1 м з кутом падіння 5 — 15 градусів. Підготовчі виробки проводяться бурильно-підривним способом, хоча пласт, який розробляють, віднесений до небезпечних за раптовими викидами вугілля і газу.

Щоправда, техніка ведення робіт на «Суходільській-Східній» не була порушена. Про це через 16 годин після трагедії заявить Президент Віктор Янукович, котрий екстрено прибув на Луганщину, аби взяти участь в роботі урядової комісії з розслідування причин аварії.

«Фахівці шахти стверджують: вибухові роботи проводилися в суворій відповідності з регламентом. Правда, ще не знайдено осередок вибуху. Рятувальники не зайшли в ті виробки, які не провітрюються. План ліквідації аварії ще не завершений, він знаходиться в стадії реалізації, — заявив Віктор Янукович, заслухавши звіт гендиректора публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля». І наголосив: — розглядаються дві версії трагедії на шахті. Це міг бути збій в роботі електрообладнання або наслідки підривних робіт, які проводилися напередодні».

Представників сімей постраждалих Президент запевнив, що їм буде надана передбачена законом матеріальна допомога. У лікарні відвідав гірників, що вижили. І вже наступного дня Державне казначейство України перерахувало виділені урядом гроші на рахунки Луганської обласної державної адміністрації для надання допомоги потерпілим і сім’ям загиблих в аварії.

Для вибору долі варіантів немає

Неймовірна спека квапила події. У суботу перші шахтарські похорони відбулися в Суходільську. У неділю пошуково-рятувальні роботи було завершено і названо загальне число жертв аварії на копальні - 26 гірників. Ще два постраждалих у лікарні. Без батьків залишилися 28 дітей, 13 з яких – неповнолітні. Того дня загиблих ховали  на кладовищах Краснодона та Молодогвардійська, селищ Урало-Кавказ та Северогундорівське.

А в неділю я стояла біля краю сільського кладовища «северян» і чекала наближення трьох траурних процесій разом з гірниками, яких ПАТ «Краснодонвугілля» відрядило на допомогу сім’ям загиблих. Чоловіки тихо говорили про своє. На їхню думку, коли шахтар спускається в копальню, він повинен бути впевнений, що його сім’я не жебракуватиме.

На горизонті маячив старий терикон із зрізаною верхівкою - колишня шахта «Північна». Два кілометри до державного кордону. До найближчого міста Краснодон — 25 км. Час звіряється за рейсами автобуса, який забирає чоловіків на зміну в копальні. Всі знають один одного. Це буденність життя в селищі Северогундорівське, як і в десятці гірняцьких селищ навколо Краснодона.

Та буденність тут і відсутність роботи, покинуті будинки. Наш регіон називають депресивним. У 90-ті роки минулого століття в краї разом було закрито 45 шахт. Десятки тисяч людей залишилися без роботи, без коштів для життя. А поміж териконами тільки ковила росте привільно. Тож вибору варіантів долі майже немає ...

Але ось наблизилася траурна процесія і на першому хресті ми прочитали дату народження, а матері заголосили над трунами своїх 20-річних синів. І навіть бувалі гірники опустили руки. Якими мільйонами виміряти ціну життя такого юного шахтаря?

Уряд зробить усе можливе

Тільки з початку року, окрім нинішньої трагедії, у вугільній галузі Луганської області сталося 23 смертельні випадки. В цілому в Україні «ціна» одного мільйона тонн видобутого вугілля — це два життя і десятки скалічених гірників. Так що люди жадано сприйняли слова Прем’єр-міністра, який у день всеукраїнського трауру приїхав на Луганщину. «Вугілля — стратегічно важливий товар для України, але воно не повинно діставатися нам ціною людських життів. Уряд докладе максимум зусиль, задіє засоби, наукові розробки для організації безпечної роботи у вугільній галузі. Саме цьому питанню буде присвячено найближче засідання Кабміну», — заявив Микола Азаров. І запевнив, що попередні висновки урядової комісії з розслідування причин трагедії на шахті «Суходільська-Східна» буде озвучено вже 1 серпня 2011 року.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про оголошення в Україні дня жалоби

У зв’язку з трагедіями, що сталися 29 липня 2011 року на шахтах «Суходільська-Східна» м.Суходільськ Луганської області та ім.Бажанова державного підприємства  «Макіїввугілля» м.Макіївка Донецької області і призвели до людських жертв, постановляю:

1. Оголосити в Україні 31 липня 2011 року днем жалоби.

2. У день жалоби на всій території України:

приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій;

відмінити розважально-концертні заходи, спортивні змагання, внести відповідні зміни до програм теле- та радіопередач.

Президент України    В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
30 липня 2011 року
№ 782/2011