АКТУАЛЬНО

На її розвиток впливають молоде покоління та нові технології

"Мова як фактор безпеки держави" - так гостро означили проблему вчені за "круглим столом" у Києво-Могилянській академії.

"За останні роки позитивні зрушення в українськості суспільства відбулися, - вважає академік Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України. -Насамперед, в усвідомленні цінності української мови. Але чимало робилося в цій сфері декоративно, що свідчить про синдром показного, шароварного патріотизму. Нині рівень національних інтересів нижчий, ніж 1991 року. Певною мірою через непослідовність державної мовної політики".

"Бо треба було не лише затверджувати українську мову державною, а зробити її такою фактично, впровадивши у всіх сферах, - уточнює професор Києво-Могилянської академії Лариса Масенко. - У нас незахищений інформаційний простір, чим користуються інші держави".

"Мовна практика випереджає мовну політику, - переконана член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук Тамара Гундорова. - Вже виросло покоління, яке не сприймає українську мову як чужу. При цьому треба враховувати нові реалії, вплив нових технологій на мову в різних сферах вжитку. Вона розвивається. Молодь створює нові назви.

Певний внесок у мовне буття роблять молоді літератори. За останні роки вони створили новий імідж українського суспільства. Але не можна замовчувати й інше в українській культурі. Що, зокрема, на телебаченні бракує програм високого рівня. Неякісні передачі відбивають бажання заглиблюватися в українську культуру".

"А, наприклад, шоу на телеканалах ведуть, здебільшого, іноземці й не державною мовою, - додає доцент кафедри української літератури та шевченкознавства Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка Галина Усатенко. - Це загрожує глядачеві роздвоєністю".

Проблема - різнопланова. Підірвало корені мовного буття соціально-економічне невігластво горе-політиків. Скажімо, багато з тих, хто б'є себе в груди на трибунах, доклали чимало зусиль для руйнації села, його інфраструктури, закликаючи позбавлятися створеного раніше. Села вимирають. А витоки мови, її хранителі і найперші носії були саме там.

А чи є умови і мотивації віддавати перевагу рідній мові у великих містах? Господар ринку, де працює чи не найбільше городян, як правило, не українець. Товар, яким вони торгують, зарубіжний. На підприємствах і в офісах численних посередницьких структур ситуація подібна... Одне слово, не заклики любити рідну мову розвиватимуть її: потрібно створювати умови, за яких без неї, як не крути, а не обійтись.