Кожен знає, що корова у дворі — годувальниця. Та загалом у питаннях продовольчої безпеки важко переоцінити значущість тваринницької галузі. Вона самостійно постачає свою продукцію на ринок і дає сировину переробним підприємствам. Останні забезпечують асортимент у магазинах, а з експорту залучають валюту, а додана вартість залишається в нашій країні. На її замовлення працюють вітчизняні машинобудівні заводи, виготовляючи фермерське обладнання. Це комплекс економічних і соціальних питань, вирішення яких через програми розвитку АПК уряд підтримав матеріально.
Торік за державними програмами найбільшу суму залучила Вінниччина, яка лідирує у тваринницькій галузі. Нині краяни також прагнуть ефективно скористатися державними інвестиціями.
Тепер теличку вирощують на корову
Від райцентру Немирів до села Ометинці приблизно 30 кілометрів. Раніше в цій глибинці часто можна було зустріти легковик, на причепі якого тремтіло мале теля. Люди продавали його на забій, бо невигідно було утримувати. У свою чергу держава, купуючи м’ясо і молочні продукти за кордоном, стимулювала чужого товаровиробника. Тепер ситуація інша.
«Урядова програма компенсації на утримання телят практична. І не одноразова, а діє вже другий рік. Це великий плюс для людей. Виростив теля до 4 місяців — отримуєш від держави 300 гривень, до 8 місяців — ще 700, до 12 місяців — додатково 1,5 тисячі. Разом виходить 2,5 тисячі гривень. Люди повірили і тепер тримають телят чи на бичка (щоб відгодованим реалізувати на м’ясо), чи на корову. Програма корисна для людей і для держави», — запевнив староста села Ометинці Юрій Цюпка.
Він зауважив, що механізм отримання компенсації потребує мінімальної кількості документів. Такі мають бути, адже йдеться про державні гроші. Людина подає до сільської ради (місцевого органу самоврядування — Авт.) копії — паспорта громадянина, ідентифікаційного коду, паспорта на велику рогату худобу та довідку про відкриття рахунку в банку. Далі без участі фізичних осіб відбувається процедура щодо підтвердження наявності поголів’я в агентстві з ідентифікації та перерахунку коштів на персональний рахунок кожного. Значну роботу в цьому процесі виконують обласні департаменти агропромислового розвитку, які тричі на рік приймають відомості від органів самоврядування, опрацьовують їх та подають до Міністерства аграрної політики.
Селяни, яких життя навчило обачності, не відразу повірили в можливість заробити компенсацією. Зокрема вони остерігалися, що через це можуть втратити субсидію на комунальні послуги. «Спільно з агенцією регіонального розвитку та залучивши працівників державних банків, ми на початку минулого року провели роз’яснювальну роботу в усіх районах області щодо дії урядової постанови. На зустрічах були присутні сільськогосподарські товаровиробники, голови сільських, селищних рад та ОТГ. Пояснили всі питання, а невдовзі вийшла постанова Кабінету Міністрів, у якій чітко зазначено, що відшкодування на утримання телят не вплине на субсидії. Люди повірили і почали подавати документи», — сказав начальник управління прогнозування розвитку АПК та виробництва продукції тваринництва департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації Микола Заїка.
З його слів, в області торік 14 100 домогосподарств подали документи на відшкодування за утримання понад 27 тисяч голів молодняку ВРХ. Загалом людям було виплачено компенсації на суму 31,6 мільйона гривень. Це неабиякі кошти на розвиток!
Постановою Кабінету Міністрів №110 від 30 січня цього року передбачено фінансування тваринницької галузі за 12 напрямами. У ній враховано пропозиції облдержадміністрацій, зокрема щодо поширення компенсації домогосподарствам і на переміщений молодняк ВРХ. Себто не лише на теля, яке привела своя корова, а й на те, яке людина купила й утримує. Тож очікують, що цього року сума компенсації зросте. Органи місцевого самоврядування приймають від людей відповідні документи.
«Урядова програма підтримує розвиток особистих селянських господарств і спрямована на збільшення та поліпшення якості виробництва молока і м’яса. Люди проводять ідентифікацію поголів’я ВРХ (торік в області ідентифіковано понад 70 тисяч голів). Це дає змогу бачити ситуацію в динаміці, планувати підтримку та обсяги виробництва продукції», — зазначив директор департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації Микола Ткачук.
Упроваджують європейські стандарти
За словами Миколи Заїки, торік сільськогосподарські підприємства області отримали компенсацію на суму 9,2 мільйона гривень за придбання племінних тварин — ВРХ, свиней та вівцематок. А два господарства скористалися можливістю відшкодування за будівництво тваринницьких комплексів і ферм. Загалом Вінниччина, яка має найбільше поголів’я ВРХ (зокрема корів) та є лідером за обсягами виробництва молока і м’яса, торік за державними програмами підтримки залучила в АПК понад мільярд гривень. Ці інвестиції подільські села повернуть державі збільшенням обсягів виробництва молока і м’яса.
Принагідно зауважимо, що на Вінниччині розвиток молочного скотарства в особистих господарствах селян також заохочують коштом обласного бюджету. Зокрема з 2015 року сільські двори, в яких утримують три і більше корови, можуть скористатися обласною програмою відшкодування половини вартості за придбану установку індивідуального доїння та за обладнання для охолодження молока. Доїльний апарат (залежно від виробника) нині коштує від 6 до 15 тисяч гривень. Компенсація 50 відсотків цієї суми — теж неабиякі гроші для селян.
Відшкодування поширюється лише на українське обладнання. Це правильно, адже треба стимулювати свого виробника і використовувати вітчизняний потенціал. До речі, наприклад, Брацлавський машинобудівний завод у Немирівському районі виготовляє 16 видів установок індивідуального доїння корів.
У 2015 році з обласного бюджету на реалізацію програми було спрямовано 314 тисяч гривень. Підтримка зацікавила селян, тому сума постійно зростала: торік надано 2,5 мільйона гривень, а на нинішній рік передбачено 3,5 мільйона. За чотири роки з допомогою обласної програми люди придбали 1238 доїльних апаратів та чимало установок з охолодження молока. Тож поступово вінницькі сільські двори переходять на європейські стандарти виробництва молока.
Міні-ферма в сільському дворі
У недалекому минулому в області сільське населення переважало над міським. Тепер навпаки. Цікаво: а які зміни відбуваються у природному трикутнику селянин — земельна ділянка — корова?
Зауважимо, що земля дає корми й натомість отримує органічні добрива, які зберігають родючість ґрунтів тепер і для наступних поколінь. А селянин за свою працю має на столі молоко, масло, сир тощо і з їх продажу поповнює сімейний бюджет. Історично та економічно це стійкий трикутник.
Був період, коли село жило з молока. Тепер чимало селян шукають роботу в містах або за кордоном, а люди літнього віку, звісно, худобу не утримують. Через це та інші причини в багатьох селах череда зменшилася.
Разом з тим, помітна і така тенденція. Якщо на початок лютого 2013 року в області було майже 4 тисячі особистих селянських господарств, у яких утримували по три і більше корів, то тепер таких домогосподарств 5,5 тисячі. У них налічується майже 16 тисяч голів ВРХ! Зокрема по п’ять і більше утримують 522 сільських двори. А 48 мають по 10 корів і більше. Це, по суті, малі сімейні ферми. Може, з розвитком кооперативного руху вони житимуть так, як, наприклад, дрібні товаровиробники у країнах Скандинавії. Та в будь-якому разі чимало залежить від того, чи вигідно утримувати теля.
Ми в Google+