Занадто багато інформаційного негативу щоденно виливається на голови українців з екранів телевізорів, газетних шпальт, мережевих стрічок новин. Чи справді в нас усе погано, зі знаком мінус і суцільна зрада? Напевне, що ні.

На цьому на своїй сторінці у Фейсбуці наголосила громадський діяч та волонтерка Анжеліка Рудницька: «Український схід. Чудові ініціативи: школи прифронтової зони дружать зі школами із (переважно) західної України. Листуються. За змогою діти їздять у гості в мирну Україну. Школи обмінюються вчителями на нетривалі терміни. Це колосальний позитивний досвід для всіх, пряма комунікація, руйнування стереотипів. Чула про це у школах сходу й на конференціях. Але жодного разу не бачила цієї інформації в нашому медіа-просторі. Навіщо нам медіа, які лише вражають, лякають і не розповідають нам про нас? Коли ми виявляємося не злочинцями, тітушками, корупціонерами — ми не цікаві?»

Справді, є приклади позитивної комунікації. У 2015 році розпочалася співпраця білоцерківських навчальних закладів зі школами Луганської й Донецької областей. Тоді в райцентр на півдні Київщини прибула делегація з Попаснянського району Луганщини. Для гостей провели екскурсію білоцерківською спеціалізованою природничо-математичною школою І—ІІІ ст. № 16 ім. Кириленка, влаштували концерт шкільних колективів. Тоді й уклали меморандум про співпрацю між освітянами Білої Церкви і Попасної. До Дня Святого Миколая 2016 року білоцерківські учні зібрали гуманітарну допомогу (теплі речі, іграшки, канцтовари, солодощі, медикаменти) для попаснянців.

А восени 2016 року укладено угоду про співпрацю між олександро-шультинським НВК Костянтинівської райради Донецької області та білоцерківською гімназією №2. Невдовзі гімназисти організували гуманітарну допомогу (знову ж таки іграшки, продуктові набори, пакети з дитячим одягом), а Тетяна Виговська і Костянтин Климчук з волонтерської групи «Час змін» доправили її на Донеччину. Відтоді така допомога гімназистів донеччанам стала регулярною. Крім волонтерів «Часу змін», налагоджувати партнерство й дружні стосунки допомагали бійці одного з підрозділів Білоцерківського зенітно-ракетного полку, який не лише виконував бойові завдання в тій місцевості, а й допомагав школі вирішувати побутові та господарські питання.

У березні цього року делегація учнів і педагогів ЗОШ № 1 Попасної завітала до Білої Церкви. Гості з Луганщини разом з учнями БСПМШ № 16 ім. Кириленка побували на льодовій арені «Білий барс», у парку «Олександрія». Діти зі сходу були вражені парковими спорудами «Китайський місток», «Руїни», колонадою «Луна», Сонячною галявиною та джерелом «Лев».

Корисно провели час гості і в Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. М. Саксаганського. Зокрема побували на цікавій екскурсії в цехах театру, ознайомилися з роботою художників, бутафорів, декораторів, швачок. Поспілкувалися з артистом драми Олександром Поліщуком. А потім безкоштовно переглянули дві вистави: «Дерева помирають стоячи» та «Іван Васильович змінює професію».

Справжньою кулінарною мандрівкою став візит попаснянців у піцерію «Челентано». Кожен із присутніх міг створити авторську піцу, прикрасити її на власний смак, а після випікання скуштувати. До гостей завітав начальник управління освіти і науки Білоцерківської міськради Юрій Петрик, який побажав усім дітям миру, успіхів у навчанні. А також запросив відвідати їхнє місто влітку, коли розпочне роботу лідерський учнівський табір.

«Весь час школярі з Луганщини жили в сім’ях учнів. Більшість із них продовжують спілкування через соціальні мережі. Батьки білоцерківців змогли не лише забезпечити луганцям домашній затишок, а й оплатили дорогу від Києва до Білої Церкви», — розказала «УК» Лариса Галкіна, заступник директора з виховної роботи БСПМШ № 16. До речі, пані Лариса сама родом із Попасної, там і досі живе її мама. У лютому цього року заступник директора з НВР Людмила Шкурат та практичний психолог Марія Булах білоцерківської гімназії № 2 на запрошення закладу-побратима взяли участь у роботі районного семінару практичних психологів на базі олександро-шультинського НВК. Захід проводили зокрема, щоб удосконалити систему патріотичного виховання учнів та формувати активну громадянську позицію школярів — громадян-патріотів.

Своєрідним містком між школами, крім соцмереж і телефонного зв’язку, є білоцерківські волонтери. Під час кожної поїздки в зону АТО до бійців представники «Часу змін» доставляють в Олександро-Шультине допомогу від гімназії № 2. «Після кількамісячного напруженого графіка поїздок на передову в травні довелося зробити перерву, щоб придбати для солдатів технічні засоби, спорядження, відремонтувати волонтерські автомобілі, — поділився враженнями від народної дипломатії Костянтин Климчук, координатор «Часу змін». — То з Олександро-Шультиного нам телефонували і запитували, чи не трапилося з нами чогось. Кажуть, що чекають у гості, особливо тепер, коли почалися літні табори і донецький степ зазеленів».

Отже, люди з різних регіонів і без політиків чудово знаходять спільну мову. Втішає, що мости дружби і взаєморозуміння вимощують діти. І такий позитив, безумовно, заслуговує на увагу суспільства. 

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»