Трирічна мрія колективу держав­ного інформаційного агентства «Укрінформ» нарешті здійснилася: з  фасаду будівлі агентства знято плакат з написом #ВОЛЮСУЩЕНКУ. Це власноручно зробив нещодавно звільнений з російської буцегарні в межах обміну полоненими з РФ власний кореспондент Укрінформу Роман Сущенко, якого з порушенням міжнародних норм затримали 30 вересня 2016 року в Москві, куди прибув з приватною поїздкою. Йому висунули обвинувачення у шпигунстві і засудили до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму.

«Я повірив у дива, стоячи тут. Таким жестом хочу завершити цю прикру історію. Сподіваюся, що така місія в мене перша й остання», — із тремтінням у голосі зазначив Роман Сущенко перед зняттям плаката.

Пережите  залишає слід

«Дякую за своє повернення в Україну Президентові Володимиру Зеленському, колишньому главі держави Петрові Порошенку, Президенту Франції Еммануелю Макрону, який брав безпосередню участь у цьому складному процесі, а також нашим дипломатам — починаючи від глави МЗС і закінчуючи консулами, які працювали на ворожій території. Вдячний українським дипломатам у багатьох країнах світу й міжнародним організаціям, своїм адвокатам. Дякую журналістам за солідарність, увагу, прикуту до моєї непростої історії, тим, хто листувався зі мною», — такими словами колишній бранець Кремля розпочав спільну зі своїм адвокатом Марком Фейгіним пресконференцію в Києві.

 Роман Сущенко розповів, що загалом почувається добре, однак ще два тижні потрібно навідуватися до лікарів у «Феофанію». «Насправді я оклигав суто психологічно і якось налаштувався на звичайне життя. Ще вчора вранці до цього була незрозуміла інерція. Зараз уже розмовляю свідомо. Це сталося завдяки родині, друзям, фахівцям «Феофанії». Там надзвичайно високого рівня люди, які з великою увагою поставилися до покладеної на них місії. Я пройшов багато обстежень, отримав слушні поради, зокрема конкретно щодо  своєї ситуації. Ще має відбутися невеличка хірургічна операція, але вона несерйозна», —  повідомив він.

Відповідаючи на запитання колег, журналіст навіть намагався трохи жартувати, але пережитий жах залишив слід: Роман Сущенко іноді просив повторювати запитання. Казав, що оперативна пам’ять ще не відновилася. Спілкування з журналістами змусило його згадати події трирічної давності: «Затримання було несподіваним і страшним. Мене витягли з автівки, знерухомили, одягли на голову смердючий лантух. Возили тривалий час містом, аж потім потрапив до слідчих. У Москві я перебував в особистих справах — потрібно було допомогти родичам. Наївно сподівався, що не наражаюся на небезпеку, адже працював не в Україні, а Парижі. Матеріали писав виважено, подавав позицію всіх сторін, як вчили в інституті журналістики. Моя місія, як і будь-кого з колег в інформаційній журналістиці, — це інформаційні повідомлення, дописи в онлайн-режимі. Думав, моя скромна персона не матиме великого значення й зацікавленості».

Роман Сущенко заявив, що російські спецслужби майже рік готували операцію з його затримання. На його думку й адвокатів, це була продумана, витончена й брутальна операція.

Роман Сущенко виступив з балкона рідного інформагентства. Фото з сайту https://www.ukrinform.ua

Публічність убезпечує  від тортур

Український журналіст розповів про дві спроби завербувати його: «Перша спроба була одразу в день затримання. Представник ФСБ просто зайшов і запропонував співпрацю зі слідством. Це відбулося після того, як призначений мені державний адвокат озвучила, що за скоєння злочину, в якому мене підозрюють, передбачено до 20 років ув’язнення. Я не погодився і відповів, що почув їх. Удруге це намагалися зробити співробітники пенітенціарної системи РФ. Зокрема в слідчому ізоляторі «Матроська тиша», де я чекав етапування, лейтенант дав ручку, папір, аби написав згоду на співпрацю. Я відповів, що я журналіст, мій фах — статті, а такого штибу документи — це вже не моє».

Марк Фейгін додав, що ув’язнених постійно намагаються завербувати. «Іншим ув’язненим складніше. Кейс Романа був публічним, він мав можливість зв’язатися з адвокатом, який міг повідомити про такі факти. Публічність запобігає вербуванню, тортурам, а також сприяє обміну. Так, справи звільнених 11 політв’язнів публічно обговорювали, й не лише в Україні», — підкреслив адвокат. І додав, що родичі дуже допомогли порятунку Романа. «Кожен має займатися своїм: юристи, держава (вести переговори), родичі (комунікувати з усіма та організовувати процес). Тому й маємо результат. А загалом тюрми в Росії — це як ГУЛАГ. А побачення з родичами дуже підтримують», — констатував Марк Фейгін.

Журналіст акцентував, що у в’язниці багато чого переосмислюєш, наприклад людські стосунки: деякі друзі змінили статус на знайомих, а ті, з ким не спілкувався ще з дитинства, підтримували, записували й поширювали звернення. «Починаєш цінувати те, чого раніше навіть не помічав: чисте повітря, чиста кімната, можливість приготувати собі їжу», — додав він.

Роман Сущенко і далі працюватиме як журналіст в Укрінформі, а також має намір займатися публічною діяльністю у сфері визволення політв’язнів. «Є ідея провести благодійний аукціон з продажу картин (їх три десятки), які написав за час ув’язнення, а кошти використати на підтримку політв’язнів, їхніх родин. Прийму допомогу в реалізації цього задуму. Закликаю бізнесменів, політиків приєднуватися. З юристами обговорював ініціативу щодо створення структури, яка б опікувалася політичними в’язнями.

Це понад сто людей, яких утримують в РФ, понад сто доль (за даними омбудсмена Людмили Денісової, в Росії досі тримають 113 українців, серед яких 89 кримських татар. — Ред.). Крім того, треба допомагати й тим, хто на окупованих територіях. Цю тему необхідно підтримувати за кордоном, бо там є важіль впливу. Важливо, щоб світові лідери і союзники України врегулювали питання щодо гуманітарного аспекту захоплення заручників і використання їх як політичної зброї. Головне — припинити це», — резюмував він.