До редакції надійшов лист від батьків учнів монастироцької школи, що на Хмельниччині, із проханням допомогти зберегти їхній навчальний заклад. Тож «УК» поцікавився, чому школа на межі закриття і в яких умовах навчаються діти.

Діти не винні, що живуть у селі

«Це крик душі батьків, учителів, учнів, загалом жителів сіл Монастирок, Іванківці, Михалківці, — пише голова батьківського комітету школи С. Михайлюк. — Боляче за село: колишні господарства розграбовано, села стоять пусткою, молодь виїжджає на заробітки. Раніше школи відкривали, а нині закривають, мотивуючи тим, що немає учнів чи умов. А де ж візьмуться діти, якщо молодь заробляє кошти на проживання за кордоном — вдома ніде працювати.

Нашу монастироцьку школу теж вирішили закрити, бо немає дітей, не вистачає коштів на утримання навчального закладу. Учнів обіцяють возити за 20 км дорогами, де яма на ямі. Залишаються без роботи молоді вчителі.

А місячна зарплата одного міністра чи судді може зберегти наш середній навчальний заклад. Адже село без школи — що церква без хреста. Чим завинили наші діти, що живуть у селі? Просимо: допоможіть обстояти сільську школу!»

У Хмельницькому освітяни розповідають, що в селі Монастирок навчається 41 учень, шість класів працюють як повноцінні, решта школярів — на індивідуальній формі навчання, є по два учні у класі, в окремих — по четверо.

У найбільшому класі шість учнів. У початковій школі школярі навчаються всього п’ять годин на тиждень, а в базовій — вісім годин. Решту часу учні перебувають удома.

А як без знань?

З’ясовується, що діти здобувають освіту не в повноцінному шкільному приміщенні, а в пристосованому — колишній конторі колгоспу. «У монастироцькій школі немає ні харчоблоку, ні спортивної зали. Туалети теж надворі — облаштувати їх у приміщенні немає змоги, бо до будівлі не підведено воду. Звісно, такі умови для навчання не найкращі, — пояснює «УК» заступник директора департаменту освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації Тетяна Дупляк.

— Питання про закриття чи призупинення діяльності навчального закладу не в компетенції департаменту освіти. Їх вирішують місцеві органи самоврядування, громада. Місцева влада справді розглядає як один із варіантів призупинити діяльність школи, оскільки там немає належних умов для навчання. Але проти виступили батьки. Кажуть, якщо школу закриють, у села не буде майбутнього. Це не так. Навпаки, якщо є село, а в ньому є діти, тоді є і школа. Тобто йдеться не про те, що школа має тримати село, а про те, що діти повинні здобути якісну освіту. Тому треба обирати той навчальний заклад, який може дати школярам якісні знання. Тож майбуття за опорними школами, які мають відповідні умови для навчання, обладнані кабінети фізики, хімії, мультимедійні комплекси тощо. У такому навчальному закладі школярі зможуть повноцінно навчатися й розвивати таланти, займатися спортом тощо».

Чиновники запевняють, оскільки громадськість ще не готова сприйняти таку новацію, то зважатимуть на думку людей, і дадуть час до квітня 2017-го порозумітися громаді і владі й ухвалити мудре рішення. Можливо, проблему потрібно розв’язувати поступово: цьогоріч варто понизити ступінь школи, залишивши тільки початкові класи, а решту довозити до навчального закладу в селі Баламутівка, у приміщенні якого є спортзал, їдальня, всі зручності.

Для цього планують придбати шкільний автобус. Але згадаймо, що писали в листі про дороги. «Місцева влада переконує, що цього року заклала кошти на їх ремонт, — каже Тетяна Дупляк. — Доки не буде відповідного рішення на рівні влади, ніхто школу не закриє».

Вочевидь, і батькам, і вчителям насамперед слід подумати про дітей: в яких умовах вони навчаються і чи здобудуть у своєму селі якісну освіту.

КОМПЕТЕНТНО 

Лілія ГРИНЕВИЧ,
міністр освіти і науки:

— В Україні створено 135 опорних шкіл. З них 39 — в об’єднаних територіальних громадах. Такі заклади надають кращу освіту та умови навчання. Це вкотре засвідчує просту істину: школа існує для дитини, а не для зручності вчителя, батьків чи управлінців. Міністерство освіти і науки систематично матеріально підсилює опорні школи.

В освітній субвенції 2017 року на обладнання і шкільні автобуси для об’єднаних територіальних громад передбачено 300 мільйонів гривень. Крім цього, для всіх опорних шкіл до бюджету закладено ще 300 мільйонів на обладнання кабінетів природничих наук та 200 мільйонів гривень — на придбання шкільних автобусів. Нам важливо зробити школу привабливою для дітей. Саме тоді в умовах, коли є опір учителів, які бояться втратити роботу, батьки бачитимуть в опорних закладах перспективи для дітей.