Природа не обділила села Смілянщини красою. В розвої осінніх барв вони ще кращі — аж дух захоплює. Та місцевим жителям не до милування ландшафтами. Горби й видолинки, особливо в пору осінньої негоди — чимала небезпека для подорожніх. А якщо додати до цього вкрай незадовільний стан місцевих доріг, стане цілком зрозумілою тривога, з якою батьки щодня відправляють дітей на навчання. Завдяки освітнім пертурбаціям багатьом школярам доводиться мандрувати до сусідніх сіл. Приміром, у сунківській школі навчається трохи більш як сотня дітей. Сорок із них дістаються на уроки з двох сусідніх сіл шкільним автобусом.

Цей автобус за один раз перевезти всіх пасажирів не в змозі. Тому щоб усі учні вчасно розпочинали заняття, водієві доводиться робити два рейси. Усе б нічого, та шлях, бідкається водій Олексій Герасименко, вкрай розбитий. Старенький автобус, щодня долаючи глибокі ями, уже просто не витримує. Якщо зараз важко знаходити проїзд між вибоїнами, то взимку тут, як стверджує Олексій, взагалі стає дуже небезпечно. Слизько, машину заносить на спуску, а іноді просто неможливо їхати під гору. Щоб хоч якось рухатися, доводиться возити відра з піском і лопату й власноруч підсипати дорогу протиожеледною сумішшю. І такий шлях шкільний автобус долає чотири рази на день. Протяжність його маршруту — майже сорок кілометрів. Добиратися рейсовим автобусом, як дехто пробував робити, школярам також непросто. Адже їх багато, а водії надавали перевагу людям, які поспішають на роботу. Віднедавна ж і цей рейс на село Плескачівка відмінили: перевізник відмовився їздити такими жахливими дорогами.

Отож з одного боку — проблема з нестачею відповідних транспортних засобів, а з іншого — плачевний стан шляхів місцевого значення. Зокрема про вкрай поганий стан доріг у межах сіл Залевки, Сунки, Голов’ятине неодноразово говорили у кабінетах керівників району з сільськими головами, керівниками підприємств, що здійснюють діяльність на відповідних територіях. З огляду на обмежені можливості, як інформує у Фейсбуку голова Смілянської райради Володимир Грошев, вирішили залучити спонсорські кошти товаровиробників. У Залевках завдяки співпраці підприємців і фермерів уже виконано три кілометри ямкового ремонту. Однак селян турбує вкрай розбитий підйом дороги протяжністю 860 метрів, який потребує негайного капітального ремонту. Самостійно люди виконати його не можуть. Сільська рада зверталася з цього приводу до Служби автомобільних доріг у Черкаській області, але, на жаль, безрезультатно.

Завдяки консолідації зусиль підприємців у Сунках недавно розпочали ямковий ремонт дороги, яку протягом 10 років взагалі не ремонтували. Передбачено, що буде витрачено 40 тонн асфальтної суміші. Однак усіх проблем з перевезеннями це, на жаль, не розв’яже.

Жителі села Плескачівка нині й зовсім не мають змоги дістатися до райцентру громадським транспортом. І так само проблемно потрапити до них екстреним службам. Село віддалене, а дорога розбита вщент. У дощ і сніг перевізники не випускають транспорт на маршрут. Селяни б’ють на сполох, боячись позбутися зв’язку з цивілізацією. Ця дорога — практично єдиний шлях, що сполучає Плескачівку з районним центром. Коли востаннє її ремонтували, місцеві жителі навіть не пригадують. З кожним роком стан дорожнього покриття лише погіршується. Щодня цим шляхом курсують десятки автівок, серед них і шкільний автобус та «швидка допомога». Через жахливий стан дорожнього покриття тут, як розповідають місцеві жителі, були й постраждалі.

Сільський голова Плескачівки Володимир Захарченко стверджує, що минулого літа зверталися по допомогу куди тільки могли, стукали в усі двері. Проте зрушень на краще поки що мало. У Смілянській райраді пояснюють, що таких зруйнованих доріг у районі вистачає. А от коштів на ремонт бракує. Добре хоч, що в районній раді пообіцяли сприяти виділенню з районного бюджету частини грошей для ремонту цієї дороги на умовах співфінансування. Решту ж проситимуть у підприємців і фермерів, які орендують землю у селі. А тим часом місцеві жителі готові до радикальних дій, щоб спонукати владців якомога швидше вирішити їхнє питання.

Важко сказати, чи зможуть селяни радикально вплинути на розв’язання цих дорожньо-транспортних проблем, які вже переростають у цивілізаційну, адже у віддалених селах сьогодні можна просто не вижити. А тим часом школярики виходять щоранку до шляху, де на них уже чекає старенький автобус. Як то буде сьогодні?