За два останні роки в межах програми Президента «Велике будівництво» на Черкащині відновили автошляхів більше, ніж за попереднє десятиліття. Це підкреслив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час серпневої робочої поїздки в Черкаську область. Тут є над чим у цьому плані працювати: як підрахували дорожники, міста і села регіону з’єднують 1750 км автошляхів державного значення та ще в області понад 4300 км місцевих доріг. Чимало з них украй занедбані, тож місцеві жителі назвали їх «дорогами смерті».

Ремонту чекали кілька десятиліть

Такою, приміром, була автодорога Т-24-09 у селищі Шрамківка Золотоніського району. Авторові цих рядків не раз доводилося долати її, спостерігаючи обабіч пошкоджені автомобілі, чути пристрасні гнівні коментарі місцевих водіїв. Від початку незалежності України цю дорогу жодного разу капітально не ремонтували. Тепер шестикілометровий відрізок милує око рівним як дзеркало асфальтом і новенькою розміткою.

Торік в області збудовано та відремонтовано 254 кілометри автомобільних доріг. До кінця цього року тут планують відновити рекордну протяжність шляхів державного значення — 259 кілометрів і ще чимало автодоріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності.

«У краї з’являються нові транспортні артерії, якісне сполучення між сусідніми областями», — зазначив очільник уряду.

Уже відремонтовано 65% інфраструктури, визначених на цей рік програмою «Велике будівництво». Загалом у регіоні цьогоріч відновлять і збудують понад 360 кілометрів.

Цього року на ремонт і будівництво шляхів державного значення в області, згідно з постановами Кабміну, спрямовано понад 2,8 мільярда гривень. За ці кошти виконують роботи на 30 об’єктах. Область уже отримала з держбюджету для ремонту місцевих доріг понад 632 мільйони гривень. Роботи розпочато на 88 об’єктах, а загалом 2021-го заплановано відновити понад 100 км місцевих автошляхів.

Ось такі дорожні реалії можна побачити в Дубіївці неподалік Черкас. Фото з сайту ck.suspilne.media

Не потонути б у багнюці

Однак попри переможні реляції щодо ліквідації бездоріжжя, якими рясніють місцеві ЗМІ, ситуація з непроїзними шляхами в окремих населених пунктах іще не змінилася і залишається складною. Приміром, жителі села Дубіївка Черкаського району зверталися скрізь, аби посприяли ремонту вулиці Тимошенка, але віз і нині там. У багнюці і ямах зламається не те що віз, кажуть селяни, а й КамАЗ чи інша потужна вантажівка застрягне. А якщо внесе небесні корективи дощ, то сиди вдома й не рипайся. Та іноді й удома не всидіти, бо подвір’я затоплює багнюка з дороги. Ні велосипедом поштовикам проїхати, аби пенсію доставити, ні дітям до школи дістатися, ні дорослим — до магазину. А як бути, якщо виникне потреба у швидкій медичній допомозі?

«Вам лист!» — кричить здалеку бабусі, яка з’явилася на подвір’ї свого обійстя, сільська листоноша Наталія Панченко. Вона злазить з велосипеда й намагається дістатися до адресата. Але де там! Величезна, ніби безмежний океан, калюжа перепиняє шлях. Залишається через тин перебиратися. А он уже виглядають із-за іншого паркана школярики, яких обіцяла провести до автобусної зупинки, щоб малеча поїхала до школи.

У Руськополянській сільській раді, яка тепер об’єднує села в одній територіальній громаді, про цю проблему знають, але нічого вдіяти, на жаль, не можуть. Якось кілька років тому пробували, кажуть, грейдера пускати, аби хоч як-небудь вирівняти шлях, однак це майже нічого не дало, адже багнюка перемішана з камінням, і зарадити селянам не вдалося. Коштів на серйозний ремонт в об’єднаній територіальній громаді немає.

Цього року, за словами голови громади Олега Гриценка, на поліпшення стану доріг у Дубіївці спрямували 35 тисяч гривень. Розуміють, що цього недостатньо. Але що змогли, мовляв, те й дали. Та й не одна вулиця в селі потребує ремонтних і будівельних робіт. У громаді вистачає інших проблем, які потребують негайного розв’язання.

Зруйноване дорожнє полотно в Полуднівці на Чигиринщині. Фото з сайту 18000

Питання «на контролі»?

А в селі Полуднівка на Чигиринщині знесло покриття єдиної дороги, яка з’єднує село із трасою. Туди майже неможливо дістатись автомобілем, а коли люди намагаються йти пішки, грузнуть по коліна. У селі 50 жителів і до нього веде одна дорога: раніше вона була підсипана камінням, а тепер — ґрунтова. Тут немає ні медпункту, ні магазину. Після двох злив село залишилося відірваним від цивілізації: у домівках зникла (щоправда, тимчасово) електроенергія, автомобіль не привозив харчів. За словами місцевих, навесні цього року навіть межу, яка захищала дорогу від руйнування, розорали.

У коментарі журналістам сайту «18000» староста навколишніх сіл, зокрема й Полуднівки, Ніна Ткаченко зауважила, що про зруйновану дорогу знають у Чигирині й там це питання перебуває на контролі.

«Ця дорога не в комунальній власності, а належать службі місцевих автомобільних доріг області, — зазначила староста села. — Я пояснювала людям, що ніхто не сидить склавши руки. Оскільки така ситуація нині в усій області, можливо, підрядник виконував роботи в іншому місці».

Селяни намагалися рівняти дорогу й очікують на якісний ремонт. Востаннє її підсипали щебенем у червні цього року після дощу.

Не все так гарно і на під’їздах до Драбова на вже згаданій дорозі Т-24-09 Драбів — Золотоноша. Загалом цього року заплановано відновити 24 км цієї автодороги (відстань між населеними пунктами 38 кілометрів). Днями в соцмережі опублікували відео зіпсованої, в суцільних ямах під’їзної дороги до Драбова від села Михайлівка.

Заступник голови Драбівської ТГ з питань діяльності виконавчих органів Зореслав Рудченко так прокоментував ситуацію: «Дорога, показана на відео, не перебуває на обслуговуванні Драбівської територіальної громади, вона перебуває на балансі області. Від громади ми зверталися до голови облдержадміністрації з листом щодо ремонту цього її відрізка. На цей час тендер проводять, чекаємо на того, кого оголосять переможцем і виконавцем робіт».

Насамкінець.  Ось така історія. Схожих доріг на Черкащині ще багато. Амбітні плани «Великого будівництва», звичайно, вражають. Та й зроблено вже чимало для поліпшення сполучення між містами і селами, налагодження інфраструктури. Однак у центрі уваги будь-яких проєктів має стояти людина. А що сказати жителям сіл поблизу Шрамківки, які скаржаться в соціальних мережах на непроїзні шляхи? Поблизу з’явилася омріяна десятиліттями магістраль, пишуть селяни, але відійди вбік — і потонеш у багнюці.

Громаддя наших планів не може оминати інтересів конкретної людини, хоч би чого стосувалися проєкти. Очевидно, місцевим начальникам, які люблять рапортувати про успіхи у вищі інстанції, варто глибше зануритися в реалії сільського життя. Адже не такі вже й великі кошти потрібні, щоб налагодити в тому чи іншому селі гідне людини життя. Ми ж, кажуть, рухаємося до Європи, обравши єдино правильний шлях.

«Дороги, які ми обираємо» — цей журналістський штамп, здається, вже повністю вичерпав себе, втратив актуальність. Мабуть, краще перефразувати його так: «Дороги, які обирають нас». Адже саме нам їх прокладати й доглядати, ремонтувати і відновлювати, нам добиватися, щоб вони стали тими дорогами, які виведуть нас до кращого життя.