СИТУАЦІЯ

Чи легко працевлаштуватися жінкам передпенсійного віку?

45-річній жінці нелегко знайти місце під сонцем, тобто добре оплачувану роботу. Принаймні рік тому, коли «УК» досліджував цю тему, ми переконалися: фірми охочіше беруть на роботу молодь. Невже нікому не потрібні досвідчені, талановиті, надійні кадри? Чи змінилося щось тепер? Звичайно. Жінки довше працюватимуть, їм збільшили пенсійний вік. Ми спробували дізнатись, як це позначається на зайнятості слабкої статі. Кому сьогодні надають перевагу роботодавці й чи так само вони воліють омолодити колектив?

Моя знайома написала заяву на звільнення за сімейними обставинами у 50 років. Згодом почала шукати роботу: через Інтернет, особисті зв’язки, оголошення. Результат — нульовий. Пропозицій — жодних. Це трохи збентежило її, адже мала вищу освіту і в будівельній галузі була професіоналом. У центрі зайнятості жінці не змогли запропонувати місце менеджера проекту, на яке вона претендувала, допомогли тільки з курсами перекваліфікації. Тож Дарина вирішила не втрачати часу і ретельно взялася вивчати англійську, аби легше було спілкуватися з потенційними інвесторами.

Досі жінка перебуває в пошуках. Адже стартову зарплату хоче не меншу як 8 тисяч грн. І щоб був цікавий проект. 

Іноземні компанії обирають жінок

У двох іноземних фірмах начебто пообіцяли місце за фахом, і є сподівання, що невдовзі вона вийде з лав безробітних. Під час відвідин іноземних фірм жінка зробила висновок: у таких компаніях беруть на роботу, хоч як це дивно, жінок. Мовляв, пересвідчилися, що ті краще працюють. А ось вітчизняні роботодавці, навпаки, надають перевагу чоловікам. І коли на порозі постає жінка, вже інтуїтивно випроводжають її за двері.

Проте ігнорують слабку стать лише в незначній кількості вітчизняних фірм, де є віковий бар’єр і переважно задіяна молодь. Звісно, що жінка такого віку просто не вписується в запальний колектив. Попри те, що вона має блискучий вигляд, роботодавець після прочитання резюме ввічливо відмовляє їй у прийомі на роботу. А хто ж передаватиме досвід молодим? І чомусь не беруть до уваги, що жінка репродуктивного віку може піти в декрет, потім у відпустку по догляду за дитиною або взагалі не впорається з обов’язками через брак досвіду.

Змінити професію? Нізащо!

Нерідко шукають роботу за спеціальністю жінки різних професій передпенсійного віку. Час збігає, а гідної роботи так і нема. Змінити ж фах не спадає на думку, мовляв, вірні своїй професії. А жити якось треба. Цікаве, на мій погляд, дослідження зробив НДІ праці і зайнятості населення. Він провів вибіркове обстеження (за методом анкетування) 381 підприємства різних типів та форм власності у 2010 році, 206 приватних підприємств — у 2011 році та 27 регіональних служб зайнятості. Виявилося, що старші за 45 років, під час працевлаштування стикаються з низкою проблем. Зокрема:

♦ частина роботодавців не зацікавлена проводити офіційне оформлення трудових відносин;

♦ рівень пропонованої роботи не відповідає компетентності та професійному досвіду;

♦ роботодавці часто не мають вакансій відповідно рівня кваліфікації та професії претендента;

♦ роботодавець не зацікавлений здійснювати роботу з адаптації працівників даної вікової категорії до сучасних вимог робочого місця;

♦ брак знань та вмінь працювати з новітнім обладнанням та технологіями;

♦ інерційність, низька мобільність та небажання змінювати професію.

Фахівці дійшли висновку, що в Україні трудовий потенціал людей, старших 45 років, використовується неефективно через стереотипне ставлення роботодавців до цієї вікової категорії працівників і небажання приймати їх на роботу, вкладати кошти у перепідготовку та підвищення кваліфікації, невміння використовувати їхній досвід для підвищення кваліфікації інших працівників.

Окрім того, за досліджуваний період відзначається тенденція до зростання питомої ваги безробітного економічно активного населення віком 50–59 років на 1,1%. Ця тенденція загрозлива з огляду на подальше збільшення пенсійного віку жінок у зв’язку з новим пенсійним законодавством, адже на ринку праці може збільшитися чисельність людей названої категорії. Зокрема й жінок, і можливе зростання безробіття серед населення віком 55–59 років.

Стабільно високий рівень безробіття серед цієї вікової групи значною мірою пояснюється явною та прихованою дискримінацією на ринку праці: існуванням бар’єрів щодо працевлаштування людей, старших 45 років.

Хоча в одній із газет, яку безкоштовно періодично вручають у метро киянам, я знайшла чимало оголошень із пропозиціями найнятись на високооплачувану роботу, зокрема й жінкам, яким за 45. По телефону з’ясовую, що повинна робити на оклад 4,5 тисячі. Виявляється, просто вдома відповідати на телефонні дзвінки. Коли допитуюся про обов’язки, на тому кінці дроту кидають трубку. Інше оголошення припрошувало: набирають усіх підряд, від 18 до 75 років — ішлося про роздавання листівок. Щоправда, людей із вищою освітою навряд чи це зацікавить.

Вікових обмежень не повинно бути

Заступник директора Державного центру зайнятості Мінсоцполітики Наталія Зінкевич каже, що за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості мають право звертатись усі громадяни, зокрема й люди передпенсійного віку, які бажають працювати або змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом тощо. Адже тут забезпечено формування загальнодержавної бази вакансій без обмеження віку. Тобто будь-які вимоги роботодавця щодо вікових або інших обмежень під час прийому на роботу суперечать чинному законодавству України.

Торік, за її словами, на обліку в Державній службі зайнятості перебувало 95,6 тис. незайнятих громадян передпенсійного віку, зокрема 37 тис. чоловіків та 58,6 тис. жінок. Так-от, за направленням служби зайнятості працевлаштовано 22,2 тис. громадян передпенсійного віку, зокрема 9,0 тис. чоловіків та 13,2 тис. жінок.

Сьогодні вимоги роботодавців до рівня освіти, виробничого досвіду претендентів на роботу постійно зростають. Роботодавці потребують спеціалістів, які мають високий рівень кваліфікації, чиї знання відповідають сучасним вимогам ринкової економіки. Тому успішне працевлаштування передусім залежить не від віку, а від наявності у людини професії (спеціальності), яка затребувана на ринку праці, професійної компетентності, готовності до постійного розвитку та самовдосконалення. Роботодавцям потрібні професіонали, які володіють сучасними знаннями та практичними навичками їх застосування.

Як усі безробітні, люди передпенсійного віку можуть пройти професійне навчання, перепідготовку чи підвищити свою кваліфікацію з урахуванням потреб ринку праці. А відповідно до статті 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», для них передбачено забезпечення додаткового соціального захисту шляхом збільшення тривалості виплати допомоги по безробіттю: такі виплати можуть тривати до 720 календарних днів.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону «Про зайнятість населення», для осіб передпенсійного віку, у разі звільнення працівників за ініціативою роботодавця (ст.40 п.1 КЗпП) та відсутності підходящої роботи, передбачено право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку.

Наталія Зінкевич нагадала, що як і в попередні роки, ситуація на ринку праці характеризується постійним попитом на кваліфікованих робітників з інструментом: слюсарів, токарів, фрезерувальників, електрогазозварників, малярів, штукатурів тощо. Досі залишається значний попит на водіїв, продавців, кухарів, менеджерів зі збуту. Значний попит спостерігається на IT-спеціалістів, медичних сестер, лікарів, інженерів. Одне слово, якщо людина кваліфікована, їй нескладно знайти місце роботи з гідною оплатою. Потрібно лише бути наполегливішими у пошуках.

КОМПЕТЕНТНО

Статистичні показники «витягує» село

Лідія ТКАЧЕНКО,
кандидат економічних наук:

— Хоч зайнятість жінок економічною діяльністю в Україні стала нормою ще за часів СРСР, сучасний рівень зайнятості українок істотно нижчий, ніж у жінок більшості країн Європи. У Німеччині, Австрії, Швеції, Данії, Нідерландах, Норвегії, Ісландії, Швейцарії серед жінок віком 15–64 років понад 70% працюють; у середньому в ЄС (27 країн) цей показник становить 64,1%, тоді як в Україні — 57,8%. Якщо ж вилучити з числа зайнятих жінок, які працювали в особистому селянському господарстві (для країн ЄС це явище не характерне), то рівень зайнятості українок виявиться ще нижчим.

Головною причиною низького рівня зайнятості жінок в Україні є низька межа пенсійного віку. Сучасний стандарт пенсійного віку в країнах Європи — 65 років незалежно від статі, тоді як в Україні донедавна пенсійний вік для жінок був на 5 років нижчий, ніж у чоловіків, і становив 55 років.

Розпочате з 1 жовтня 2011 р. поступове підвищення пенсійного віку для жінок уже дало певний ефект щодо підвищення рівня зайнятості жінок: серед слабкої статі віком 40–49 років частка зайнятих зросла на 0,8 процентного пункта, серед жінок віком 50–59 років — на 0,3 процентного пункта.

При цьому слід мати на увазі, що у зв’язку зі стабілізацією показників народжуваності та переходом до сучасної моделі репродуктивної поведінки, що передбачає більш пізній вік народження дітей, рівень економічної активності та зайнятості жінок у вікових групах 25–29 та 30–39 років в останні десять років має тенденцію до зниження (для порівняння: у 2000 р. рівень зайнятості жінок віком 25–29 років становив 69%, 30–39 років — майже 75%).

Це означає, що роль жінок, старших за 40 років, як важливого контингенту робочої сили на національному ринку праці зростає. Нині вони становлять 55,5% загальної чисельності зайнятих жінок (у 2000 р. — 51,1%).

Важливо також, що у 2011 р. рівень безробіття жінок віком 40–49 років істотно скоротився, тобто жінки, додатково залучені до ринку праці завдяки підвищенню економічної активності, успішно знайшли робочі місця. Щоправда, порівняно з 2010 р. трохи підвищився рівень безробіття серед жінок 50–59 років, але оскільки частка вивільнених з економічних причин у структурі безробітних істотно скоротилася на користь звільнених за власним бажанням, можна припустити, що це пов’язано з пошуком більш підходящої роботи чи зміною місця роботи після виходу на пенсію.

Цілком очевидно, що підвищення пенсійного віку ще більше прискорить прогресуючий процес старіння робочої сили, який є неминучим через структурні зрушення у віковому складі населення. Це вимагає відповідної адаптації політики зайнятості, зокрема посилення уваги до умов праці людей старшого віку, розширення можливостей професійного навчання, формування пакета соціальних послуг зі сприяння їх працевлаштуванню. Водночас це дає підстави для перегляду вікових меж «молодого» й «старого» працівника, відмови від стереотипу, що після 40 років працівник стає безперспективним.