До села Крупець вирушаю, озброєна урядовими новаціями: на останньому засіданні Кабмін схвалив законопроект, який дозволяє об’єднаним громадам розпоряджатися землями державної власності в межах своєї території. Тож тепер м’яч на парламентському полі.

Як кажуть, з порога повідомляю про це голову Крупецької ОТГ, що у Радивилівському районі, Віталія Мошкуна.

«Дякую за добру звістку. Це для нас не просто ковток свіжого повітря — стимул для інвестиційного розвитку. Маємо чимало земель запасу, що за кілька кілометрів від міжнародного транспортного коридору  Київ — Чоп. Тож інвестори частенько навідуються з конкретними пропозиціями. А ми їм: почекайте, мовляв, треба виготовити документи. Щонайменше це займало півроку, але бувало й довше. Наше головне бюджетоутворююче підприємство агрокорпорація «Крупець» хоче звести завод із заморожування курей на землях запасу. То невже з Києва чи з Рівного видніше, як ефективно використати ділянку, що за 100 метрів від чиєїсь сільської хати?»

З початку цього року Крупецька ОТГ вийшла на прямі відносини з держбюджетом.  І якщо ще торік 60% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) як головного джерела наповнення бюджету залишалося в районі, то тепер це надходження об’єднаної громади.

— Зауважте, й функції, які виконувала райдержадміністрація, теж перейшли до нас. Додалося кілька штатних одиниць і відповідно заробітна плата, — каже Віталій Мошкун. — Але ми не знаємо, які ще повноваження нам передадуть після нового року і головне — чи буде під них фінансовий ресурс. Тобто до відповідальності ми готові, але, так би мовити, правила гри хотілося б знати заздалегідь.

Віз попереду коня?

Крупецька ОТГ унікальна тим, що єдина з об’єднаних громад області має так звану реверсну дотацію. Простіше кажучи, діляться заробленим із державною скарбницею нарівні з обласним центром та містом атомників Варашем.   

— Бюджетний кодекс України передбачає: якщо ПДФО на одну людину, що живе на тій чи іншій території, перевищує 1100 гривень, то 50% його перевиконання спрямовують до держбюджету як реверсну дотацію, — пояснює директор департаменту фінансів ОДА Лідія Біляк. — Саме так відбувається у Крупецькій ОТГ: 1,6 мільйона гривень  крупівчани спрямують до державної скарбниці цього року. Окрім, звісно, інших обов’язкових надходжень.

Виходить,  наші законо­творці поставили віз попереду коня? Бо такі обмеження стримують розвиток території. Хоч значний ресурс для цього є: крім агрокорпорації «Крупець», тут зареєстрована ще одна відома в Україні — «Радивилівмолоко», фермери й підприємці. І всі сумлінно сплачують податки. 

«Тож виходить, вигідніше сидіти й чекати на дотацію з Києва, ніж щось робити?» — чи то мене, чи то центральну владу запитує молодий у прямому й переносному значеннях голова. Критично мислити його навчили в альма-матер — Національному університеті «Острозька академія». А сільську економіку непосидючий уродженець  Крупця знає змалку. Тож на виборах набрав більше голосів земляків, ніж інші кандидати, разом узяті.

Голова Крупецької об’єднаної громади Віталій Мошкун наголошує, що кошти, які залучають у громаду, треба витрачати не на проїдання, а на розвиток. Фото автора

Підйомні є, але не на всіх

Крупецька ОТГ утворилася з трьох сільських рад (16 сіл) у травні 2016 року. Її територія — 180 квадратних кілометрів, тут 5800 жителів. Саме так зафіксовано в офіційних статистичних документах.

— Насправді нас уже 6458, — каже Віталій Мошкун. — Ми це встановили завдяки подвірним обходам і будинковим книгам. Звідси останніми роками не виїжджають, а навпаки, приїжджають: тут є робота й нормальні заробітки. А саме від кількості жителів рахують і так звані підйомні від держави, й субвенції. Тому я за здоровий глузд, який має прийти на зміну позавчорашнім інструкціям: усім слід  встигати за реаліями.

Поки що його не чують. Отож цього року Крупецька ОТГ з розрахунку на задокументованих ще за радянських часів 5800 жителів отримала: майже 4,4 мільйона гривень медичної й 11,6 мільйона освітньої субвенції, 3,7 мільйона субвенції на розвиток інфраструктури (це і є підйомні від держави). Ще мають планових 14,8 мільйона власних надходжень, які, до речі, перевиконують: у першому півріччі — на 1,7 мільйона. Але на розвиток спрямувати зароблене не вдається: доводиться перекривати те, чого недодає держава аж на 658 жителів. Натомість крупівчани свою реверсну дотацію сплачують сповна.

План соціально-економічного розвитку громади на рік депутати ухвалили, напрацювали й стратегію розвитку на 5 років, яку ухвалять на найближчій сесії. Без цих фундаментальних документів, без бачення власного завтра годі говорити про перспективні інвестиції та проекти.

До речі, про проекти. За підйомні від держави тут уже цього року проведуть капітальний ремонт котельні Крупецької ЗОШ І—ІІІ ступенів, яка ось-ось отримає статус опорної, із заміною газових котлів на твердопаливні; так само капітально відремонтують покрівлю дошкільного навчального закладу «Сонечко» в Карпилівці; дорогу в Крупці; придбають трактор, причеп, снігоочисну та машину для вивезення сміття. Експертизи на три проекти вже є, очікують на четвертий. Ось тільки й на календарі — середина вересня. А ще ж треба встигнути виконати заплановані роботи до кінця року й відзвітувати про це, інакше кошти повертаються до держбюджету. Яким віртуозом треба бути, щоб освоїти їх за місяць-два!

І  знову закид офіційному Києву, цього разу Мінінфраструктури.

— На жаль, зволікання з експертизами проектів — це вже тенденція останніх років, — каже заступник голови облдержадміністрації Ігор Тимошенко. — Тому ми звернулися до міністерства з проханням пришвидшити експертизи проектів, які реалізовують на своїх територіях наші громади.

Невгамовний Мошкун лише на цих проектах не заспокоюється, він думає, як залучити на рідну землю якнайбільше інвестицій. Тому в апараті управління об’єднаної громади з’явився земляк, який володіє англійською та польською і вже достатньо наїздився по світах. Він завідує сектором економічного розвитку і готує перспективні проекти, зокрема на співфінансування з Державного фонду регіонального розвитку та з міжнародних грантів.

— Кошти, які залучаємо в громаду, треба витрачати не на проїдання, а на розвиток, — переконаний Віталій Мошкун. — І вкладати їх у те, що дасть віддачу завтра. Не розумію голів громад, які, отримавши значні кошти від держави, одразу витратили їх, приміром, на ремонт сільського клубу, що вже розвалювався. Хто туди прийде завтра — десяток пенсіонерів, що залишилися в селі? Та й чи потрібен клуб і культпрацівник  у кожному селі — це теж велике питання. Вочевидь, для нас цілком вистачить Будинку культури в Крупці, в головній садибі. А бібліотеки, фонди яких не поповнювали ще з радянських часів? Як на мене, то сучасна бібліотека — це інтерактивний майданчик для спілкування з доступом до інтернету.

Ставка на майбутнє    

Ось так, незаангажованим поглядом, дивиться Віталій Мошкун на спадщину, яка дісталася громаді. Вважає, що поштовхом для її давно назрілої ревізії послужила саме децентралізація: як кажуть, почали ворушити і майно, і людей. А ще — прискіпливо рахувати кожну копійку. В школі, приміром, було 5 прибиральниць — цілком достатньо двох. Не можуть же люди отримувати заробітну плату лише за те, що ходять на роботу!  Зрештою, реформи, каже, —  процеси болісні, й усім тут не догодиш. Але думати маємо насамперед про майбутнє.

Ось чому в Крупецькій ОТГ у пріоритеті освіта, але неодмінно якісна. Чому, каже голова ОТГ, в одній із шести їхніх шкіл учні рік у рік успішно складають ЗНО і вступають до престижних вишів, а в іншій навіть необхідного порога не долають? Невже так відрізняється рівень випускників у різних селах? Та ні, відрізняється рівень компетентності вчителів та їхнє бажання працювати. Опорною, звісно, буде та школа, де вчать найкраще. Саме тому в Крупецькій ЗОШ проведуть уже згаданий капітальний ремонт котельні коштом інфраструктурної субвенції  від  держави.  А за гроші громади замінили вікна, придбали 12 новеньких комп’ютерів і два шкільні автобуси.

Ми навідалися до цього сільського храму науки, де 268 школярів. Директор Олександр Приступа радо розповів про своїх цьогорічних випускників, які без проблем підкорили провідні столичні виші: ЗНО для сільського учня — то неабиякий шанс у житті, переконаний директор.

А  їхні першачки вже вчаться за програмою «Інтелект України», яка робить акцент на загальний розвиток дитини та її вміння комунікувати — МОН надало повний методичний супровід і підручники. 

Проводяться роботи з освітлення вулиці села. Фото надане автором

КОМПЕТЕНТНО

«Хто не встигне, той може запізнитися» 

Тетяна ГРЕЩУК,
виконавчий директор Рівненського відділення Асоціації міст України:

— 22 червня у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про порядок утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни їх меж». Ідеться про формування раціонального субрегіонального рівня адміністративно-територіального устрою відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, затвердженої урядом. У ньому — й відповіді на запитання радивилівців, які серед перших в Україні завершують децентралізацію на рівні району.

Не секрет, що реформа має прямий чи прихований спротив райдержадміністрацій та районних рад, які, зрозуміло, втрачають повноваження. До того ж, є потреба законодавчого врегулювання реорганізації районів і майнових питань, що виникають. Але експерти кажуть: різких рухів не буде. Потрібно забезпечити керованість територій, тому реформування йтиме поступово. Проте зауважуємо: хто не встиг, той може запізнитися. Бо, по-перше, найбільше підйомних отримали громади-першопрохідці; по-друге, жодна країна не вийшла з попереднього адміністративно-територіального устрою цілком добровільно.   

Замість післямови. Радивилівський район має всі шанси  стати першим в Україні, що завершить реформу децентралізації.  Днями сесія обласної ради погодила зміни до перспективного плану щодо приєднання до Крупецької об’єднаної громади ще трьох сільських рад — Теслугівської, Хотинської та Рідківської. Дві інші виявили бажання об’єднатися в нову, вже четверту на території району. І процес теж уже пішов.

Та як бути з районною ланкою управління, в якої ось-ось зовсім не залишиться ні мережі районних установ, ні бази для оподаткування? Куди подітися фахівцям, які працюють в установах районного рівня й добре знають свою справу? А депутатів райради обрали люди. Тобто децентралізація ставить на порядок денний нові виклики, відповідей на які вже зачекалися і на Рівненщині, і в Україні.