РЯТУВАЛЬНИКИ. Про жахливий стан українських замків говорилося чимало, однак значних результатів з їхнього порятунку поки що не досягнуто. Нині за цю справу взялися молоді науковці з 9 країн колишнього Радянського Союзу, які надали свої рекомендації щодо реконструкції або консервації історичний пам’яток Львівщини та Закарпаття. 

Найбільше реставраційний загін СНД, який працює під егідою міждержавного фонду гуманітарної співпраці держав — учасників співдружності, зацікавився Невицьким замком неподалік Ужгорода. Адже він є одним з найдавніших в Україні. Його історія починається в XII столітті. Будівництво Невицького замку було пов’язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Перші спогади про нього з’явилися на початку XIV століття. Вважається, що тоді він був опорною базою місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу.

Сьогодні Невицький замок перебуває у вкрай занедбаному стані і потребує негайної реставрації. Проте молоді архітектори, які працювали тут наприкінці серпня цього року, вважають, що його стіни повинні залишатися автентичними. «Адже це лише збільшить цінність старовинної споруди, — впевнений архітектор із Молдови Серджиус Чиокану. — Його руїни XV століття ховають під собою ще давніші рештки оборонних веж. Однак достовірної інформації про замок, на жаль, немає. Тому дуже важливо провести на цьому місці ∂рунтовну археологічну розвідку, яка полегшить роботу з його спасіння».

Загалом архітектори з реставраційного загону запропонували Міністерству культури України чотири проекти консервації замку. А от чи вдасться їх втілити у життя, не береться стверджувати ніхто. Тому що держава не виділяє на їхню підтримку потрібних коштів. Щоб змінити ситуацію на краще, українські науковці радять закріпити цей обов’язок на законодавчому рівні, як це зробили у Росії. Завдяки цьому там, за свідченнями російського архітектора Михайла Фріновського, фахівцям вдається вчасно на спеціальних семінарах вирішувати питання, на які об’єкти та в якому розмірі потрібно виділити гроші з держбюджету, щоб дати їм друге дихання.

Попри фінансову скруту, українські науковці намагаються не впадати у відчай, а шукають підтримки у своїх закордонних колег. «Для того, щоб зберегти реставраційну школу, ми пробуємо залучати молодих людей, які займаються реставрацією не тільки в Україні, а й в країнах колишнього СРСР. Адже це дає змогу обмінятися досвідом проведення таких робіт із застосуванням новітніх методик», — пояснює заввідділом досліджень пам’яток Західного регіону Микола Гайда. На його думку, саме співпраця із закордонними фахівцями здатна привернути увагу нашої влади до проблем збереження історичних пам’яток.