КУДИ ЙДЕМО?

Захворюваність дітей шкільного віку за останні 10 років зросла майже на 27% 

Михайло КУРИК, 
доктор 
фізико-математичних наук,
директор Українського
інституту екології людини
Олександра ТЯЖКА, 
професор Національного
медичного університету 
ім. О. Богомольця для
«Урядового кур’єра»

Характерною ознакою років незалежності України є демографічна й етнічна криза, коли смертність, починаючи з 1991 року, невпинно зростає, а народжуваність — навпаки знижується. Найгірше, що така  сумна картина спостерігається вже навіть серед відносно здорових українських дітей. Якщо екологічна катастрофа не зупиниться,   населення України до 2050 року може значно зменшитися.

Катастрофа  назріває всередині  кожного з нас

1992 року інформагентство «Голос» (Москва) видало монографію американських учених М. Фешбах та А. Френдлі (молодшого) «Екоцид у СРСР: Здоров’я і природа в облоговому становищі». Це була перша книжка зарубіжних вчених, яка об’єктивно висвітлювала ті проблеми жахливих суперечностей, які приховували в країні оплоту соціалізму, між Природою, науково-технічним прогресом і здоров’ям населення. У передмові академік  С. Залигін писав: «Планета Земля гине. Чи не першими загинуть ті країни, які ще донедавна складали Соціалістичний Союз, а серед них  — колишня соціалістична, а нині перебудована Росія».

В СРСР Україна за чисельністю населення посідала друге місце після РСФСР, у ній жило 51,839 млн людей. Що сталося зі станом розвитку України за 20 років незалежності?

Природний приріст населення України у 1989 році становив 7,6%, тривалість життя  — 69,5 року. Із 1993-го Україна опинилася серед країн, де розвиваються депопуляційні процеси. Відтоді вона щороку втрачає стільки людей, стільки живе, приміром, у Білій Церкві. А на 100 новонароджених сьогодні лише приблизно 40% відносно здорових. Отже, етнічна Україна вимирає як нація.

Кілька років тому професор  Г. Апанасенко в тижневику «Дзеркало тижня» опублікував статтю, де проаналізував стан здоров’я населення колишнього СРСР після його розпаду. Виявилося, що майже всі вони мають депопуляцію населення, за винятком тих країн, що сповідують буддизм. По суті, це підтверджує, що у формуванні здоров’я населення важливе значення мають його духовність та етнічні корені. 

Нині говоримо переважно про стан довкілля, який впливає на здоров’я людини. Проте мало хто замислюється, що екологічна катастрофа назріває всередині кожного з нас і пов’язана вона з ендоекологічним  забрудненням організму людини. Можна з упевненістю стверджувати, що епіцентр екологічної кризи перемістився із навколишнього до внутрішнього середовища кожного з нас.

Нині забрудненість довкілля в багатьох регіонах країни доведена до гранично несприятливих умов для здоров’я населення. Але ж ми  — невід’ємна частина природи, й тому отримуємо з водою, повітрям, їжею все те, що є в навколишньому середовищі. Так в організм людини  потрапляють десятки отруйних речовин, що призводить до його забруднення різними токсинами, ослаблення здоров’я, активізації хвороб, а відтак і до скорочення життя. Ми постали перед вибором: або деградувати до повного зникнення, або постійно очищати організм, виводячи з нього токсини, які отримуємо з довкілля.  

Дитячий організм є найбільш вразливий до екологічного забруднення довкілля. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Особливо чутливим до навколишнього середовища є дитячий организм, що розвивається. Саме стан його внутрішньої чистоти важливий у формуванні фізичного й психічного здоров’я дитини. Оскільки на дітей ендоекологічне забруднення впливає значно негативніше, ніж на дорослу людину, нині головною запорукою дитячого здоров’я є забезпечення чистоти організму за допомогою постійної його ендоекологічної детоксикації та реабілітації.

Захисник  перетворюється  на монстра

Електромагнітний смог, накопичення токсинів і різних бактерій, вірусів, хімічних чинників не лише в медицині, а й у сільському господарстві призвели до того, що власна санітарна служба організму, яка захищає й контролює зовнішнє середовище, опинилась на рівні декомпенсації  процесів, які формувались тисячі років. Кожне покоління нагромаджує в цьому екологічному бруді стомлюваність, яка істотно відрізняється від стомлюваності, яку ми називали стресом, імунодефіцитом чи порушенням гомеостазу.

Це стало причиною появи так званого ендоекологічного синдрому стомлюваності, коли у людей, особливо дітей, змінюється взаємодія бактерій кишківника, легенів, сечостатевих шляхів, шкіри тощо. Із захисного механізму все це поступово перетворюється на повного монстра, який поїдає внутрішнє середовище організму здорової людини.

Крім того, встановлено, що в результаті термодинамічних змін, інформаційних взаємодій клітини дистанційно інформують одна одну за рахунок їхнього випромінювання та польових потоків. У клітинах наростає явище генетичного дефолту. В минулому це було рідкісним явищем, проте сьогодні воно може охоплювати до 15 і більше відсотків клітин організму. При цьому здається, ніби генетична конструкція  клітин, які діляться, нормальна (немає дефектів, відомих класичній  генетиці), проте реалізація цього генома інформаційно є проблематичною, оскільки інформаційну сферу всередині організму змінено. Генетичні чинники не можуть реалізуватись нормально, і це явище спричиняє в клітині не мутації, а генетичний дефолт — феномен ендоекології, який становить найбільшу загрозу ХХІ століття.

Клітини тканин, органів, особливо мозку, генеративного резерву перебувають в екологічно неадекватному середовищі, що веде до формування нових рівнів стомлюваності й патологій. Ендоекологічні епідемії можуть мати найрізноманітніші внутрішні механізми, які пов’язані зі зміною внутрішнього середовища і з порушенням бар’єрних механізмів захисту клітини організму людини. Свідчення цього — такий факт: на початку ХХ століття в захворюваності людей гострі процеси становили 70%, а хронічні — 30%. На початок ХХІ століття це  співвідношення змінилось на зворотне: гострі — 30%, а хронічні — 70%. Ми є свідками порушення екологічного балансу земної кулі, через що стрімкими темпами формується не ноосфера, а некросфера.    

Дитина  —  найбільш чутливий  індикатор 

Генеральний директор ВООЗ доктор Гро Гарлен Брундтленд казав: «Нашим найвищим пріоритетом в охороні здоров’я і розвитку повинні бути інвестиції в майбутнє, в здоров’я дітей і молоді — групу, яка особливо вразлива щодо екологічних ризиків».

За останні кілька десятиліть з’явилося чимало публікацій, присвячених порушенням стану здоров’я дітей внаслідок забруднення довкілля. Нині кількість екологічно зумовлених захворювань дітей є настільки великою, що стало загально визнаним: дитячий організм — найбільш чутливий індикатор ступеня екологічних негараздів довкілля. Це пояснюється низкою причин, зокрема тим, що ксенобіотики довкілля (себто чужорідні для людського організму речовини, що з’явилися внаслідок людської діяльності, — пестициди, радіонукліди, синтетичні барвники тощо), впливають на організм дитини  вже під час внутрішньоутробного розвитку.

За висновками російського педіатра Ю.Вельтищева, нині характерний вплив довкілля на дитину проявляється в зростанні частоти вроджених вад розвитку, нервово-психічних розладів, в прогресивному рості хронічних захворювань, навіть відродження таких «старих» інфекцій, як  туберкульоз.

Використовуючи певну скринінгову методику обстеження дітей, Інститут екології людини протягом останніх років разом із лікарями та освітянами столиці й області проводить ендоекологічну паспортизацію дітей, передовсім дошкільнят. На сьогодні вже обстежено понад 6 тис. дітей, одержано своєрідну карту Києва та області, яка відображає стан ендоекологічного здоров’я дітей.

Картина ендоекологічного здоров’я дітей, котрих обстежували  впродовж 2009—2011 рр., свідчить, що серед дошкільнят та школярів  відносно здорових дітей у столиці — 5-10%, в Київській області   — 18—20%.

На основі нашої спільної роботи Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України нещодавно схвалило розроблені методичні  рекомендації з моніторингу здоров’я учнів у системі освіти, забезпечення їхнього питного режиму якісною водою та за можливістю  впровадження в межах навчального закладу доступних і ефективних  методик ендоекологічної профілактики та оздоровлення дітей.

На основі багаторічного досвіду роботи можемо твердити, що   виконання розроблених в інституті рекомендацій саме в системі освіти є передумовою того, що наші діти будуть здоровими й не помиратимуть на уроках фізкультури.

Ми губимо себе самі

Нині людину губить насамперед те, що вона творить сама, порушуючи гармонію з природою. Показником стану розвитку країни є здоров’я  її населення, середня тривалість життя. Очікувана середня тривалість життя таких європейських країн, як Швеція, Ісландія, Швейцарія  —  70 років, в Україні — менше 60 років.

Якщо політика уряду України буде, як і нині, інертною до народу, то до 2025 року населення України зменшиться до 37 млн.  Згідно з прогнозом ООН, в середині нинішнього століття в ній житиме 26 млн людей. Адже через тотальний негативний вплив довкілля на людей  постала проблема дітородної функції молодих сімей і, відповідно, проблема народження здорової дитини.

За даними НАМН України, захворюваність дітей шкільного віку за останні 10 років зросла майже на 27%. Загалом лише в 7% українських школярів спостерігалося задовільне функціональне здоров’я організму. Крім екологічних причин депопуляції населення України, не менш вагомими є соціально-економічні, бідність більшості людей, брак робочих місць, зростання алкоголізму, наркоманії.

За роки незалежності України її керівництво майже не займалося  серйозно екологічними проблемами. Прикладом може слугувати хоча б ліквідація наслідків екологічної катастрофи, спричиненої Чорнобильською трагедією. За чверть століття зроблено мало, і чинний уряд ставиться до розв’язання проблем дуже прохолодно. Це дає підстави зробити висновок, що ані наш уряд, ані уряди європейських країн не зробили належних висновків із планетарної екологічної катастрофи ХХ століття.