Чи є те, що змусить вимушених переселенців знову залишити вже обжите місце й продовжити біг? Так, стверджує заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. Експерт прогнозує нову хвилю переселенців з Донбасу. І тікатимуть люди не від війни, а від її наслідків, негативних екологічних умов.

Основна загроза — затоплення шахт. За словами Олексія Василюка, якщо цієї проблеми не розв’язувати, шахтні води підтоплять значну територію Донбасу. Дике поле може перетворитися на солоне болото. І дихати тут стане важче. «Змогли одержати дані про якість повітря в місті Щастя під час обстрілів. Гранично допустиму концентрацію оксидів сірки й азоту перевищено у 5—8 разів», — підкреслив еколог.

За його словами, від одного вибуху снаряда «Граду» до 400 грамів сірки потрапляють у землю. У цей ∂рунт потім не можна висаджувати нічого, що вживають у їжу.

Поодинці з таким лихом не впоратися. Це лише здається, що досить переїхати якнайдалі від отруєних війною землі й води. Та від вітру не відгородишся. Чи нам, що пережили наслідки аварії на ЧАЕС, цього не знати?

Який же вихід? Тільки совість. Та, що дозволить виростити нові дерева замість згорілих, цивілізовано закрити шахти, забезпечивши відкачування ∂рунтових вод, і вилікувати землю, так рясно политу «Градами». Та не дозволить ганебно користуватися річкою Сіверський Донець, як вчинили на одному з луганських хімічних підприємств. Правоохоронці з СБУ виявили, що на території підприємства є спеціальний шламовідстійник для нейтралізації шкідливих відходів хімічного виробництва, та керівництво заводу вирішило заощадити на екологічних заходах та утилізації відходів і просто скидати їх у річку. Під водою було прокладено трубу, якою щонайменше з 2014 року в Сіверський Донець підприємство викидало тонни хімікатів. А шламовідстійник не працював, перебуваючи у занедбаному стані.

Так завод забруднив 10 км акваторії річки, яка збагачує питні горизонти Рубіжного, Лисичанська, Сєверодонецька та інших населених пунктів, це місце відпочинку населення й найбільший магістральний канал для меліорації земель регіону. У цій зоні зникла водна фауна й загинули водорості. Невже керівництво вважало, що «АТО все спише»?

Справжні люди й нині намагаються щось зробити заради майбутніх поколінь. Щоправда, не зовсім звичайним чином. Наприклад, через невдалу реформу галузі луганські лісівники фактично залишилися без фінансування і навіть без зарплати. Коли в 2015 році передбачали реформу лісового господарства, планували створити підприємство, яке реалізуватиме деревину, а гроші спрямовуватиме на південь та схід України — у малолісні регіони. Але таке підприємство так і не було створено, тепер щось вирішують «нагорі». А доки рішення немає, цього року більшість місцевих лісгоспів перебуває в такій ситуації: лісова охорона одержує тільки 50—60% окладу. Та й це стало можливим завдяки фінансовій підтримці колег з інших регіонів. Тобто лісівники інших областей — Житомирської, Чернігівської, Львівської — ділилися з луганцями зарплатою. Завдяки цьому тут змогли оплачувати людям принаймні частину їхньої праці й розслідувати незаконні вирубування лісу, значення якого для Донбасу важко переоцінити. Тож і руйнує, і рятує природу лише відповідний вчинок людини.ф