Якщо людина має роботу, добре всім: працівникові, його родині, місцевій громаді, бюджетові. Рівень зайнятості населення безпосередньо позначається на стані суспільства, а також значною мірою визначає місце держави у світі.

На жаль, тепер у селі складно працевлаштуватися. А оплата за земельний пай не є інструментом, який вирішує питання матеріального забезпечення родин. Тому безробітні селяни живуть бідно. Часто можна чути, що людей позбавляє роботи сучасна техніка, впровадження якої — вимога дня. Справді, можливість купувати високопродуктивну імпортну техніку (від колись потужного вітчизняного сільськогосподарського машинобудування мало що залишилося) змінила сільськогосподарську галузь країни. Та згадаймо, що за часів колгоспів та їх правонаступників — КСП фактично кожен міг працевлаштуватися. Тож цікаво: техніка винна, чи, може,  частина працедавців просто не хоче обтяжуватися зайвими клопотами? Щоб розібратися у цьому питанні, я завітав у ТОВ «Устя» Бершадського району Вінницької області.

Конкуренція — не тітка

Для аграріїв цього району на півдні області дуже важливо зберегти вологу. Щоб не перевертати грунт кілька разів, під час чого вона вивітрюється, господарство села Устя придбало німецький посівний комплекс, яким за один прохід виконують 6 операцій. Цієї осені ним першими посіяли озимий ріпак, і хоч була посуха, сходи  отримали добрі.

«Без нової техніки неможливо підвищувати продуктивність та зменшувати собівартість. Впливати на ціну реалізації своєї продукції аграрії особливо не можуть, а якщо зменшувати затрати, то впаде врожайність, тому є потреба купувати більш високопродуктивні машини, хоч це спричиняє зменшення кількості працівників. Але якщо не йти в ногу з часом, конкуренції не витримати», — сказав досвідчений директор ТОВ «Устя» Павло Марущак.

Механізатори тут отримують за місяць  8—10 тисяч гривень. Це в сезон. А він триває півроку, і тому є проблема з грішми на весь рік. Із цієї причини, а також щоб зберегти стаж, у міжсезоння частина їх іде на біржу праці або шукає заробіток деінде. Проте з початком польових робіт усі повертаються, бо дорожать роботою.

Тож колектив у товаристві стабільний і дружний. Павло Григорович тутешній (працював водієм, агрономом, затим очолив господарство) і розуміє значущість праці для селян. «Основний засіб — земля, людям які довіряють мені земельні паї, слід мати роботу», —  зазначив він.

Устя — село велике і, звісно, є в ньому безробітні. Чимало тих, хто виокремився зі своїм земельним паєм. Та основну відповідальність за використання землі як годувальниці села люди поклали на Марущака. Він з цим справляється.

На 2500 гектарів ріллі, які обробляє господарство,  мають роботу 120 осіб. За теперішніми мірками, це багато. Проте економічні результати позитивні й дають змогу вчасно виплачувати зарплату, за оренду земельних паїв, а також допомагати  місцевій громаді вирішувати соціальні питання.   

На фермі робота цілий рік

Якщо у багатьох господарствах давно жодного хвоста немає, то у ТОВ «Устя» утримують майже тисячу голів великої рогатої худоби, зокрема 450 корів. У тваринницькій галузі працює 40 осіб, з її роботою пов’язані механізатори та обслуговуючі галузі.

«Праця на фермі цілорічна, й один працівник допомагає 2—3 родинам, тому що є діти й онуки, які навчаються», — зауважив керівник.

Він не приховує, що кілька років тому через низькі надої постало питання доцільності займатися молочним скотарством. Тоді  змінили технологію виробництва, і  тепер за рік отримують від корови майже 8 тисяч літрів молока. А щодня його виробляють 8 тонн! І високої якості: навіть на виготовлення кашерної продукції купують.

Наявність тваринницької галузі зумовлює потребу вирощувати кормові культури на 800 гектарах. А це (вони добрий попередник) забезпечує сівозміну. До того ж, із ферм на поля за рік вносять 15—18 тисяч тонн органічних добрив, які сприяють урожаям і поліпшують структуру грунту.

Тож розвиток тваринницької галузі з багатьох позицій відповідає національним інтересам. На жаль, порівняно з базовим 1990 роком кількість корів у країні зменшилася в рази. Нині Україна молока виробляє менше від рекомендованої норми його споживання на одну особу. Слід упровадити обов’язкову норму утримання кількості умовних голів тварин (ВРХ, свиней, птиці) на 100 гектарів сільськогосподарських угідь, як це було раніше. Земля — національне багатство, її потрібно сповна використовувати на благо народу, зокрема на створення робочих місць.

Хто шукає, той знаходить

Цього року в бригадному селі Лугова господарство збудувало сушарку, яка працює майже на дармовому паливі — подрібнених рештках рослин, що потрапляють у бункер комбайна під час збирання соняшнику і ріпаку. Якщо на току в Усті цим паливом сушать зерно, то в бригадному селі — фрукти.

«У садках у людей росте багато яблук, груш і слив. Цей проект мені цікавий тим, що можна буде додатково зайняти працівників, які мають вільний час, і власну продукцію зі своїх садків їм нікуди збути. Моє завдання — сушити та знайти покупця», — пояснив Павло Марущак. 

Через сушарку планують пропускати лікарські трави, яких багато навколо і вони мають попит на ринку.

«Я бачив, як у Черкаській області це організували. Багато людей можна зайняти, а для мене це бізнес-проект», — сказав керівник.

До питання працевлаштування  можна зарахувати й таке. Господарство надало своє приміщення,  і тому є в селі відділення Ощадбанку, перукарня, відділення пошти, швейна майстерня. На початку медичної реформи товариство облаштувало пункт для базування в Усті швидкої допомоги. А ще  — взяло на ставку майстра спорту та власним коштом створило фітнес-центр (тренажерний зал),  який відразу став популярним.

«Нещодавно у країнах Балтії я був вражений тим, що там люди працевлаштовані. Наша країна велика аграрна і, як на мене, заняття аграрним бізнесом має забезпечити людей роботою в їхньому селі, дати їм змогу заробляти і нормально жити», — впевнений Павло Марущак.