Не носіть мобільник у кишенях штанів, а вночі кладіть його не ближче, ніж за два метри від себе. Це деякі з рекомендацій щодо захисту від електромагнітного випромінювання, які розробив учень сокирницької загальноосвітньої школи (Закарпаття) Валентин Фречка. Хтось скаже, що таке вже чув. Але Валентин не переписував порад з інтернету. Вони грунтуються на його власних дослідженнях, зокрема дослідах на щурах і пшениці. Щурів було лише два — дослідний і контрольний. Валентин визнає, що для достовірності потрібно більше, та поки що фінанси не дозволяють. Бо грошей коштувала ще й екрануюча плівка й складові для екрануючої грунтосуміші, яку він розробив з науковим керівником Хустської районної філії Закарпатського відділення МАН Ольгою Сабадош.

Результати досліджень привезли днями до Києва. Тут проходить VІІ Всеукраїнська виставка винаходів школярів «Майбутнє України». Сотня учнів з 23 областей країни показують інноваційні розробки 2016 року. Поки я разом з іншими журналістами роздивлявся стенди, поруч активно працювало журі в кожному з розділів (екологія, електротехніка, медицина тощо). Воно визначило переможців, які отримають грошові винагороди. Загалом призовий фонд становить понад 100 тисяч гривень, які надав один з державних банків.

Цього року на виставку школярі привезли глиняний 3-D принтер, робота-няньку для людей похилого віку, руку-маніпулятор, новий утеплювач-перліт, бюджетний безпілотник і багато іншого.

Робот-нянька Сашка Похиленка не дасть померти котові з голоду. Фото Юрія САПОЖНІКОВА

Кицю, покажи мисочку!

Робот-нянька поки що не дуже багато вміє: увімкнути голосом телевізор або кондиціонер, показати операторові, що робить і як почувається підопічний (дитина або людина з обмеженими можливостями). Як на мене, то цікавіша інша можливість — бути очима в домі, доки хазяї десь поїхали, адже керування роботом дистанційне. Завдяки мобільності пристрій може пересуватися квартирою і показувати, чи не течуть труби у ванній, чи не вибив вітер шибки або чи є ще корм та вода у котячих мисочках. Але згодом Сашко Похиленко із Запорізького відділення Малої академії наук збирається навчити свого робота ще й приносити невеликі речі та інших корисностей.

За спиною восьмикласника з чернігівського ліцею №32 Сашка Лугового — стенд із результатами досліджень токсичності одного з популярних пестицидів. Досліди на цибулі підтвердили: нічого хорошого для генетичного апарату живих клітин від контакту з отрутою не буде. Проте одна з похідних пестициду виявилася менш небезпечною. Про співпрацю з великими світовими виробниками сільгосппрепаратів Сашко поки що не замислюється, як і про те, який університет обрати для здобуття вищої освіти. Про існування Гарварду й Оксфорду він знає, але англійською ще не оволодів настільки, щоб уявляти себе студентом цих престижних закладів.

Перетворити курячий послід на золото можна завдяки технології метанового зброджування, вважає Євген Кириченко з Кам’янської філії МАН

Порятунок для жителів підвалів

Дмитро Житник займається в Київському відділенні МАН. Невеличкий пристрій, який він сконструював, на випробуваннях очистив від радіоактивного газу радону кімнату об’ємом 60 кубічних метрів. Радон, який проникає у підвальні приміщення з грунту, дуже шкодить здоров’ю. Тож актуальність роботи сумнівів не викликає. Дмитро планує запатентувати свій винахід і сподівається, що такі пристрої збережуть здоров’я людям, яким доводиться жити на цокольних поверхах або працювати у радононебезпечних цехах чи складах.

Юля Супрун із Сумського відділення МАН привезла на виставку сонячний колектор-концентратор. Кілька рейок, обрізки дзеркала, пластикові або гумові трубки, бак — і у вас погожої днини буде стільки теплої води, скільки забажаєте. Головне — правильний кут нахилу дзеркал (або блискучих шматків жерсті).

Куди подіти скоп?

Скоп — це дрібнодисперсне волокно, яке утворюється під час виробництва картону. На Рубіжанському картонно-тарному комбінаті його назбирується аж 23 тисячі тонн щороку. Його вивозять на звалище. Чому б ним не топити? — спитаєте ви. Скоп має вологість 65—75% і горіти не хоче. Тож для топок доводиться здалеку завозити недешеве паливо.

Десятикласницю Рубіжанського ліцею (Луганська область) Валерію Зінченко та її наукових керівників теж цікавить можливість перетворити відходи на доходи. Під час досліджень з’ясувалося, що просто зневоднювати скоп не надто ефективно. А ось якщо додати до нього наповнювач, то суміш горітиме набагато краще. Перевіряли різні домішки, але найкращою виявилася тирса.

Нове паливо має високу теплотворну здатність: одна тонна таких паливних брикетів замінює п’ять кубометрів сухих березових дров і з постійною температурою в 3—4 рази довше.

Кілька рейок, обрізки дзеркала, пластикові або гумові трубки, бак — і у вас погожої днини буде стільки теплої води, скільки забажаєте

Курка — не тільки яйця та м’ясо

Курка — це ще гори, або, якщо хочете, моря посліду, який отруює все навколо. Хоч може бути чудовим добривом: у ньому є й калій, і фосфор, й азот. Але перетворити оте-от на золото не так просто. Проте, вважає Євген Кириченко з Кам’янської районної філії МАН (Черкаська область), можна завдяки технології метанового зброджування. Біоконвекторний комплекс — ось що потрібно для реалізації такої ідеї. З одного боку завантажуєте куряче оте-от або відходи спиртового чи харчового виробництва, нагріваєте, пропускаєте через біореактор, сушите. З другого отримуєте гранули біологічно активних добавок. При цьому за рахунок виробництва біогазу можна ще й знизити енергозатрати до 56% . І вишенька на цьому торті з посліду: зниження викидів в атмосферу вуглекислого газу до 95% (оскільки зброджування відбувається без доступу кисню — в анаеробних умовах). Тобто ця технологія ще й допоможе боротися зі змінами клімату.

Є про що мріяти

Насамкінець хочу повернутися до секції робототехніки. Не тому, що вона чимось крутіша за інші, а просто тому, що більш видовищна. Чотириногого крокуючого робота привіз на виставку Всеволод Амброс із Кіровоградського відділення. Безпілотний плавучий транспортний апарат — Олексій Наконечний (Київське). Розробку автоматизованої системи для складання плану місцевості представив Микита Тишковець (Сумське), а роботизовану систему аналізу стану дорожнього покриття — Назар Марченко та Максим Кисельов (Кіровоградське).

Можна перелічувати й далі, але завершу тим, що поки що нічого схожого до людиноподібного універсала, оспіваного у кліпі гурту «Тік», не створили — ні юні винахідники, ні дорослі. Ні в Україні, ні деінде. Та й добре: є ще до чого прагнути, чого бажати, про що мріяти.

КОГО ВІДЗНАЧИЛО ЖУРІ 

42 переможці виставки отримали грошові призи – по 5 тисяч гривень за  перші місця, по 3 тисячі – за другі і по 2 тисячі – за треті. Загальний призовий фонд конкурсу – 114 тисяч гривень.

Перші місця на Всеукраїнському конкурсі-виставці «Майбутнє України» посіло 10 школярів. Серед них: Вікторія Назарчук (Волинська область) з термоізоляційним матеріалом на основі перліту; Микола Свереда (Волинська область) з роботом-пилососом на основі ARDUINO; Олексій Сальніков (Волинська область) із саморобним 3D принтером; Валентин Фречка (Закарпатська область), який виявив вплив електромагнітного випромінювання мобільного телефону на живі організми; Микола Музиченко (Запорізька область) з новими ідеями для Стірлінг-генератора; Олександр Похиленко (Запорізька область) з сервісним роботом-доглядачем; Артем Артеменко (Кропивницьке) з глиняним 3D принтером; Валерія Зінченко (Луганська область) з новою технологією виробництва паливних брикетів; Юлія Сенюта (Тернопільська область) з броньованими пластинами для захисту солдатів та Юліан Волянський (Миколаївська область) з бездротовою системою оповіщення населення про надзвичайні ситуації.