Останнім часом світ лихоманить не лише від коронавірусу, а й внаслідок невизначеної ситуації, яка склалася на ринку нафти. Ціни то стрибають униз, то помітно зростають після визначених домовленостей країн—членів ОПЕК та інших держав, які видобувають чорне золото. Чому так відбувається і як це вплине на Україну та її споживачів, «Урядовий кур’єр» розпитав у директора спеціальних проєктів Науково-технічного центру «Психея» Геннадія РЯБЦЕВА.

— Геннадію Леонідовичу, як зазначають геологи, нафти, яка є вичерпним ресурсом на планеті, ще лишилося на 50 років видобутку. Проте країни, які спеціалізуються на цьому й мають поклади чорного золота, нещадно збільшують обсяги її видобутку. Навіщо це робити? Чи не розумніше було б, навпаки, обачливо ставитися до цього ресурсу?

— Оцінки, якими оперують найвпливовіші експерти, свідчать, що запасів нафти у світі чимало. Те, що ви сказали,— оцінки десятирічної давності. Тоді ми розглядали, приміром, запаси сланцевої нафти як неперспективні. Нині ми так не кажемо. Тепер на другому місці за запасами, хоч як дивно, Канада. Тому вважаю: розмови, що нафти нам вистачить лише на 50 років, неправильні. Представники найбільших видобувних компаній заявляють: до 2041 року обсяги видобутку нафти істотно зростатимуть, адже відбувається технологічна революція в цій галузі.

— Президент США Дональд Трамп неодноразово закликав країни-експортери знизити ціни, а потім і самі обсяги видобутку нафти. Він розумів, що так ціни зростуть. Яка роль США у встановленні світових цін на нафту й нафтопродукти та їхній вплив на інші країни?

—Роль США і особисто Дональда Трампа— це реагування політика й політики на сучасний момент. Президент США може лише висловлювати власну думку з огляду на те, що відбувається, а не свої стратегічні думки.

Сама роль Америки на світовому ринку нафти останнім часом дуже змінилася. Ця країна перетворилася на великого експортера чорного золота. А була ще недавно одним з найбільших імпортерів.

Крім того, у США розташовано найбільші біржі та інші фінансові інституції, які істотно впливають на ринок нафти. Вони проводять фінансові спекуляції, впливають на формування змін і цін на ринку. Усі свої кроки такі компанії роблять, використовуючи великий грошовий потенціал, тому попит на американську валюту невпинно зростає, що і позначається на ринку нафти.

— Можете розкрити подробиці так званого нафтового спору між Росією та Саудівською Аравією? Як це вплинуло на світовий ринок нафти?

— Жодного спору між урядами цих країн не було. Так, відбувається конкурентна боротьба між РФ та Саудівською Аравією. Однак сам факту такого спору використали фінансові спекулянти, щоб обвалити ринок. Результат — зменшення видобутку нафти на 500 тисяч барелів на добу. Це, як кажуть, крапля в морі. Адже у світі споживають щодоби 100 мільйонів барелів нафти. Тому такі відносини цих країн не могли вплинути на обвал цін.

Просто у світі існують фінансові компанії, які через свої ЗМІ вкидають дезінформацію, намагаються грати на біржах, щоб впливати на ринок та його ціноутворення. Однак навіть за умови падіння цін на нафту експортерам не можна перебувати в очікуванні — слід займатися торгівлею, адже заробляти треба. Інакше їх витіснять конкуренти.

Те, що відбувається на світовому ринку нафти, має кілька цілей. По-перше, на іграх на цьому ринку заробляють великі фінансові інституції. По-друге, намагання експортерів за рахунок низьких цін витіснити з ринку конкурентів. По-третє, такі процеси вигідні урядам різних країн, які мають певні завдання. І всі намагаються на цьому заробити.

— Як вплив санкцій змінив російську економіку та нафтову галузь? Адже знаємо, що собівартість видобутку цієї сировини в Росії, яка позбулася технологічної підтримки Заходу, досить висока.

— Вважаю, що вплив санкцій на російську економіку, зокрема на її нафтову промисловість, значно перебільшений. Адже приклад Ірану, проти якого діяли набагато більші світові санкції, показує, що навіть у таких умовах можна пречудово розвивати економіку і отримувати великі дивіденди. РФ має проблеми не стільки із санкціями Заходу, скільки у зв’язку з тим, що їй бракує державної політики розвитку нафтової галузі. Можна сказати, що така проблема є і в Україні.

Для збільшення видобутку нафти та створення умов для формування меншої собівартості Росії доводиться вкладати набагато більше коштів, ніж в інших країнах, і їх не вистачає. Однак собівартість видобування бареля нафти в РФ менша, ніж у США, які мають дуже великі фінансові ресурси і сучасні технології. Проте в Америці, на відміну від Росії чи Саудівської Аравії, є шість тисяч компаній, які займаються видобутком нафти. Це, по суті, сімейний бізнес. І вони зацікавлені у скорішому впроваджені в себе новітніх технологій та техніки. Для США, щоб, приміром, знизити обсяги видобутку нафти, треба значно менше зусиль, ніж для Росії. Однак це не означає, що роль РФ у світовому ринку нафти та впливу на нього мала. Зовсім ні.

— Як ставитеся до останніх домовленостей країн, які видобувають нафту, про скорочення обсягів її видобутку? Це позитивна домовленість чи там є підводні камені? Деякі аналітики впевнені, що такі домовленості не виконуватимуть. Яка ваша думка з цього приводу?

— Те, що їх не виконуватимуть, однозначно. Про це свідчить невиконання попередніх домовленостей протягом 2016—2018 років. Так, у жовтні 2016-го країни домовилися про зменшення обсягів видобутку нафти. Першого місяця так і було, а потім вони, навпаки, за підвищених цін на нафту стали значно збільшувати і обсяги її видобутку. Тобто компанії заробили на цьому дуже великі гроші.

Наприклад, РФ на такому скороченні видобутку отримала прибутки майже 7 мільярдів доларів.

Цьогорічні домовленості стосувалися скорочення видобутку нафти на 9,7 мільйонів барелів на добу. А це малувато, треба встановлювати цифру не меншу за 11 мільйонів барелів.

— Світові експерти зазначають, що у зв’язку з подіями, пов’язаними з коронавірусом, попит на нафту впав на 20% і її просто ніде зберігати. Чи правда це?

— Це неправда. Сховища нафти у світі заповнені лише на 76%. Такі розмови, як ви розумієте, вигідні певним колам. Нині у світі фактично немає консалтингових та аналітичних компаній, які не виконують під час прогнозування певне замовлення. Як кажуть, хто замовляє музику, той і платить. Один раз експортери, інший — імпортери. Але реальним експортерам та імпортерам невигідне коливання цін — їм вигідний спокійний ринок. Адже лише за такої умови вони можуть стратегічно планувати свою роботу.

— Деякі експерти вважають, що ціни стабілізуються і триматимуться на рівні 20—40 доларів за барель. А ви як гадаєте?

— За нашими прогнозами, зростання вартості нафти до 40—45 доларів за барель можливе лише до кінця року. Адже нині у світі значно скоротився попит на нафту, і ціни так просто швидко не можуть зрости.

— Чи може Україна в цих умовах налагодити роботу принаймні кількох НПЗ?

— Щоб виробляти нафтопродукти і це було дуже вигідно, треба видобувати сировину. Звісно, куплені за кордоном нафтопродукти дорожчі за власні. В Україні, як на мене, є три шляхи в цьому сенсі. Перший — можемо взагалі відмовитися виробляти бензин та дизпаливо. Але цей шлях неправильний. Другий — збільшити обсяги власного видобутку нафти. Для цього треба змінювати державну політику в цій галузі. Третій — модернізувати свої НПЗ. Але для цього потрібні великі кошти і хороший інвестор. Це також зробити важко. Тому в цьому питанні слід думати, аналізувати та ухвалювати рішення. Нині маємо те що маємо.

— Як події на світовому ринку нафти вплинуть на ціни на бензин та дизпаливо в Україні, адже більшість експертів упевнена, що така ситуація на руку нашій країні?

— Якби економіка України працювала нині на повну силу, то така ситуація було б вигідна й імпортерам. Так, ситуація є складна, і це не може не впливати на зменшення цін на нафтопродукти. З іншого боку, аграрії закуповують стільки само нафтопродуктів, скільки й торік. Адже посівна триває попри карантин.

Однак щодо дизпалива, то за минулий місяць його споживання зросло.

Своє слово у підвищенні цін на нафтопродукти сказала й гривня, адже її помітна девальвація протягом нетривалого часу зробила імпортні бензин та дизельне паливо дорожчими. Проте зниження буде, бо економічна криза наростатиме.

Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»

Директор спеціальних проєктів Науково-технічного центру «Психея» Геннадій РЯБЦЕВ

ДОСЬЄ «УК»

Геннадій РЯБЦЕВ.  Народився в Києві. Закінчив Національну академію державного управління при Президентові України та Київський політехнічний інститут. Спеціальності «державне управління» та «машини і апарати хімічних виробництв».

Обіймав посаду професора у Національній академії державного управління та доцента Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Працював головним науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень.

Нині директор спеціальних проєктів науково-технічного центру «Психея». Доктор наук із державного управління, кандидат технічних наук.

ТЕНДЕНЦІЇ

Минулий понеділок, день, коли попит та пропозиція пішли врозріз, вже охрестили чорним на нафтовому ринку. 20 квітня відзначилося рекордним обвалом цін на нафту за останні 20 років.

Як зазначає заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді Владислав Рашкован на своїй сторінці у фейсбуці, ситуація зі зниженням цін на нафту передовсім стосувалася сирої нафти WTI (West Texas Intermediate). Також, за даними Reuters, зменшилися показники котирування нафти на європейському спот-ринку, що не є критичним для Urals і Brent. По-друге, визначний інструмент, за яким стежили, є ф’ючерс на WTI на травень. Зниження ціни на червневий контракт на поставку нафти WTI було незначним, а саме на 14,1%, тобто до $21,5 за барель.

Водночас у вівторок ціна на нафту північноморської марки Brent вперше з лютого 2002 року впала нижче за 19 доларів за барель.

ТИМ ЧАСОМ

Укртранснафта в першому кварталі збільшила обсяг транспортування

АТ «Укртранснафта» у січні—березні 2020 року транспортувало 4,039 мільйона тонн нафти, що на 3,4% більше, ніж за аналогічний період торік.

Про це повідомляє пресслужба компанії.

«Загальний обсяг транспортованої нафти за підсумками січня—березня 2020 року становить 4,039 мільйона тонн — на 3,4% більше порівняно з таким самим періодом 2019 року. З них обсяг транспортування для НПЗ України становить 592 тисячі тонн, що на 17,2% більше, ніж у І кварталі 2019-го, а транзит — 3,448 мільйона тонн, зростання — 1,3% порівняно з аналогічним періодом 2019 року», — йдеться у повідомленні.

Зазначено, що в березні 2020 року загальний обсяг транспортування нафти зріс порівняно з торішнім березнем на 14,8% — з 1,387 мільйона тонн до 1,592 мільйона. На НПЗ України надійшло 196,3 тисячі тонн нафти, що на 5,7% більше, ніж рік тому.

Транзит нафти для європейських споживачів і Республіки Білорусь становив 1,396 мільйона тонн — це на 16,2% більше, ніж у березні 2019 року.

«Понад 1,134 мільйона тонн нафти Укртранснафта транспортувала для потреб європейських НПЗ і більш як 261 тисячу тонн — для потреб НПЗ Білорусі», — розповіли у компанії.

У березні цього року Укртранснафта розпочала транспортування нафти до Республіки Білорусь за маршрутом МНТ «Південний» — ЛВДС «Броди» — ЛВДС «Мозир».

Днями в межах договору з BNK (UK) Limited (Велика Британія) розвантажили четвертий танкер з понад 90 тисячами тонн нафти для Білорусі.