Питання небезпеки внаслідок вирубування гір­ських карпатських лісів турбувало наших предків на початку ХХ століття, про що писав інженер Г. Йовак у журналі «Сільський господар» за 1929 рік. «Коли кинемо оком на гордощі нашої країни — наші любі Карпати та Підкарпаття, то біль стискає нашу грудь, дивлячись як на наших очах зникають ті чарівні бори карпатські — ті неоціненні багатства нашого народу. І на місці гарних борів вкриваються Карпати голими шпилями та розораними збочами, якими під час зливних дощів з ревом і шумом жене води на долини, несучи з собою спустошення не лише місцевій людности, а часом і широкій околиці. Зі зникненням лісів зникає в природі рівновага — виступають часті бурі, зливи та градобиття, бо ліси є регуляторами погоди» (збережено тогочасний правопис).

Після здобуття Україною незалежності вирубування лісів в Українських Карпатах триває. Однак на стан річок звертають особливу увагу переважно після паводків, селевих потоків і виникнення зсувних процесів та спричинених  ними руйнувань.

Вердикт науковців

І в ХХІ столітті дедалі  частіше на великих територіях із більшою руйнівною силою проходять катастрофічні паводки, виникають селеві потоки і зсуви. Тож за дорученням Кабінету Міністрів після катастрофічних паводків 1998 і 2001 років на Закарпатті комісія  НАН України  розробила «Науково-експертний висновок про природні і техногенні причини проходження паводків у листопаді 1998 та березні 2001 років у Закарпатській області». Головні висновки й рекомендації комісії актуальні нині: знищення протягом століть приполонинних лісів, створення величезних високогірних лук, зниження верхньої межі лісу; необґрунтоване видобування гравійно-піщаних матеріалів із русел річок та прирічкових територій; недотримання режиму господарювання у водоохоронних зонах і прибережних захисних смугах річок, забудова заплав; знищення прируслової чагарникової рослинності, випасання худоби, особливо овець, на прилеглих схилах; розорювання крутих схилів на передгір’ях; житлове будівництво в зоні затоплення паводковими водами частої повторюваності; затори в руслах річок, створені гравійно-гальковими відкладеннями, які накопичувались під час щорічних паводків і не були своєчасно усунуті; недостатнє здійснення місцевими органами влади водоохоронних заходів на гірських та передгірних річках.

Аналіз причин катастрофічних наслідків паводків 2001, 2008 років у Карпатському регіоні підтверджує, що значною причиною руйнувань доріг і виходів води на прирічкові території була велика кількість наносів, які на спаді хвилі паводка зупинялися в руслі річки, утворюючи перекати, коси, острови. На цих штучних утвореннях ростуть трава, кущі, часто й дерева, а це під час наступних паводків призводить до зміни напрямку руху потоку та концентрації на невеликій ширині річки значних об’ємів води. Русло змінює напрямок течії в бік річкових споруд, укосів доріг, берегових опор мостів, що призводить до їх пошкодження і навіть руйнування. Маса води не поміщається у звуженому руслі, виходить на заплави і прирічкові території, затоплюючи й руйнуючи житлові будівлі й допоміжні споруди.

Надійні загати корисні

Досвід захисту від паводків 2001 і 2008 років переконує, що особливо небезпечні затори на гірських малих річках і потоках. Дерева, кущі й пні із прирічкових схилів, а також залишені відходи від лісозаготівель змивають паводкові й селеві потоки. Це спричиняє виникнення численних загат в цих водотоках, де накопичуються значні обсяги каміння й деревини. Виникненню загат на невеликих річках сприяє мала пропускна спроможність мостів  і труб на комунальних і лісових дорогах. Слабка стійкість дерев на прирічкових схилах із відшарованою  кореневою системою спричиняє їх повалення та формування загат.

Прорив верхової загати призводить до ланцюгової реакції із проривом нижче від загат, витрати і швидкості потоку збільшуються в кілька разів. До основної річки вже надходить у рази більший об’єм води, яка руйнує автомобільні дороги, мости, затоплює прирічкові долини, населені пункти й сільськогосподарські угіддя.

Однак надійно споруджені в руслах малих річок загати дуже корисні. Приміром, селевим потоком під час паводку 1998 року на річці біля с. Кваси на Закарпатті було  повністю занесене камінням, корчами і деревами підмостове русло мосту на автомобільній дорозі Мукачеве — Івано-Франківськ — Львів.  Цими виносами було перекрито понад 100 м проїзної частини дороги, рух автомобільного транспорту зупинено на два дні. 

Спорудження в річці  вище від мосту кількох загат з місцевих матеріалів і відходів виробництва з дотриманням вимог нормативних документів запобігло новим заносам підмостового русла і полотна дороги під час наступних паводків. Такі самі загати після паводку 2008-го пропонували спорудити в руслі потоку, виноси з якого повністю перекривали на тривалий час дорогу Мукачеве — Рогатин у червні 2020 року, але через дефіцит коштів їх навіть не було внесено у проєкт.

Не будуйтеся біля русла

Небезпека використан­ня прируслових ділянок гірських річок, особливо для спорудження житлових  і туристських будівель очевидна. Однак у гонитві за економічними вигодами, попри загрозу серйозних наслідків, як це підтверджують  наслідки всіх минулих паводків разом із цьогорічним, їх споруджують. 

Із часу катастрофічного паводка 2008 року мало зроблено в питаннях вивчення причин пошкоджень і руйнувань НГП гірських автомобільних доріг, а також  у розробленні регіональних норм на проєктування інженерних захисних споруд в умовах гір. Настала пора прив’язати ДБН «Споруди транспорту. Автомобільні дороги» до регіональних умов гірських територій з більшою їх  деталізацією та диференціацією.

Необхідно розробити для ОТГ альбоми «Захист населених пунктів, прирічкових територій і гірських доріг від небезпечних геологічних процесів з використанням місцевих матеріалів» (камінь, дерево, хмиз, фашини, сипаї тощо). Наші предки успішно захищалися від паводків, селів і зсувів з використанням цих матеріалів.

Дослухатися інженерів

Одна з особливостей роботи дорожньої служби в умовах гір і передгір’я — необхідність постійного виконання робіт з інженерного захисту доріг від небезпечних геологічних процесів (паводки, селі, зсуви). Питання надійності  автомобільних доріг у гірській місцевості, на відміну від доріг у рівнинних областях нашої країни, значно утруднюється тим, що причина відмов доріг у гірських умовах — не тільки транспортні засоби, а й  складні кліматичні умови та небезпечні геологічні процеси.

На основі узагальнення матеріалів служби експлуатації гірських доріг матеріально-технічні витрати, і відповідно кошти на будівництво, ремонт і утримання гірських автомобільних доріг в рази вищі порівняно з дорогами на рівнинній території. Методику визначення показника, який відображає додаткові кошти на інженерний захист гірських автомобільних доріг від небезпечних геологічних процесів, ми розробили. Величину цього показника слід враховувати під час надання коштів на гірські автомобільні дороги в Українських Карпатах залежно від їх протяжності в цій області, районі, ОТГ. Це дасть змогу значно підвищити капітальність не тільки дорожнього покриття, що маємо на окремих ділянках шляхів нині, про що говорили керівники нашої держави при відвідинах 24—26 червня цього року Прикарпаття, а й забезпечити їх надійний інженерний захист від паводків, селевих потоків і зсувів.

Своєчасне забезпечення інженерного захисту гірських автомобільних доріг від небезпечних геологічних процесів сприятиме зменшенню фінансових і матеріальних витрат  на відновлення пошкоджених і зруйнованих  доріг і споруд на них, забезпечить безперервний і безпечний рух автомобільного транспорту.

Катастрофічні руйнування і пошкодження дорожніх споруд червневим паводком 2020 року підтверджує необхідність проведення системи інженерного моніторингу, аналізу протипаводкових, протиселевих і протизсувних заходів, розроблення на їхній основі нормативних регіональних документів на проєктування інженерного захисту гірських доріг від небезпечних геологічних процесів. Назріла необхідність створення на території Українських Карпат дорожнього наукового центру, який вів би систематичний нагляд на дорогах у складних умовах (зсувні  і зсувонебезпечні ділянки, притискні ділянки гірських річок і селевих потоків, які перетинають автомобільні дороги). Накопичені центром матеріали стануть основою вироблення стратегії інженерного захисту гірських автомобільних доріг України від небезпечних геологічних процесів.

Наведений вище приклад розроблення ґрунтовного науково-експертного висновку без практичного втілення його на практиці, як показали наслідки паводків 2020 року, недостатній.

Загалом в основі концепції зменшення збитків від небезпечних геологічних процесів на території Українських Карпат має лежати принципово новий підхід: не боротьба з їхніми результатами, а  запобігання і профілактика цих процесів. Щоб жити в нинішньому зміненому природному середовищі, ми повинні змінити свій підхід до нього.

Михайло КРУЦИК,
інженер-дорожник,
для «Урядового кур’єра»