Верховна Рада в цих складних для України умовах планує пришвидшити бюджетний процес, аби затвердити державний кошторис на 2023 рік не до 1 грудня, як передбачено законодавством, а до кінця чи й до середини жовтня. Про особливості роботи над бюджетним законопроєктом, те, на чому країна наступного року зароблятиме, як заощаджуватиме і на що передовсім витрачатиме обмежений через війну ресурс, — у розмові з головою Комітету ВР з питань бюджету Юрієм АРІСТОВИМ. 

—  Пане Юрію, спочатку про основні макроекономічні показники, на підставі яких зверстано бюджетний законопроєкт. Чи з усіма розрахунками погоджуєтеся? Зокрема стосовно того, що інфляція наступного року навряд чи буде нижчою, ніж цьогоріч. Чи, приміром, питання валютного курсу. У процесі роботи над проєктом, за чутками, обговорювали показник 50 гривень за долар на кінець року. Тепер в уряді кажуть про середньорічний курс 42, що фактично відповідає, а почасти вже й поступається нинішнім показникам готівкового ринку.

— Готуючи проєкт держбюджету, йшли за стандартною процедурою, коли Мінекономіки спільно з Мінфіном і Національним банком робить макропрогноз. Але проблема полягає в тому, що багато статистичних показників наразі не відомі, крім цього, немає розуміння, як довго триватиме війна, якою буде географія бойових дій, якими їхні наслідки. Тому казати про те, що макропрогноз стовідсотковий, в яблучко, не можемо. До речі, в МВФ теж немає стандартної фінансової моделі, за якою вони можуть заміряти та прогнозувати показники у країні, що воює.

Проєкт бюджету розроблено з огляду на те, що бойові дії триватимуть весь 2023 рік. Якщо вони припиняться, то, звісно, макропоказники будуть іншими. Це стосується й інфляції, про яку ви питаєте, й курсу гривні до долара. З одного боку, що міцніша гривня, то нижча інфляція, але якщо курс вищий, то для дохідної частини бюджету це краще.

Протягом 2022 року ухвалено 12 законів, що вносять зміни до поточного бюджету. Можливо, що й наступного року держкошторис змінюватиметься залежно від зовнішніх чинників, потреб того чи іншого сектору. Важливо розуміти: навіть якщо в макропрогнозах є помилки, маємо інструмент, щоб їх виправити. На цьому етапі важливо сформувати головний фінансовий документ країни з такими показниками, які є, проголосувати за нього та перейти до переговорів із кредиторами. Раніше їх розпочати неможливо, адже має бути якась точка відліку — проголосований у Верховній Раді та підписаний Президентом документ.

— Головні бюджетні видатки загальновідомі: галузь безпеки та оборони і соціальний захист громадян. Розкажіть детальніше. Зокрема, як залежать витрати на війну від надходження допомоги від міжнародних партнерів? Чи навіть якщо отримаємо від них менше, ніж розраховуємо, або, як це й зараз іноді відбувається, із затримками, необхідну для наших захисників суму (1,136 трильйона гривень) буде знайдено?

— У держбюджеті завжди дохідна та видаткова частини не пов’язані. Маю на увазі, що якщо візьмемо в борг менше, це не означає, що менше витрачатимемо. Видаткова частина формується з огляду на щорічні витрати кожного розпорядника. На потреби безпеки та оборони передбачено 17,8% ВВП. Тепер завдання Мінфіну — забезпечити це фінансування.

Є два способи: детінізація економіки, тобто збільшення доходів від податків та мита, і залучення зовнішніх кредитів та грантів. Прогноз за кредитами на наступний рік відповідає показникам 2022-го, плюс є ресурси Нацбанку, випуск військових облігацій. Отже, всі інструменти наповнення бюджету, що використовували цього року, заплановано використовувати і в наступному.

Так, 2022-го були затримки з виплатами, причина цього зрозуміла: у країні триває повномасштабна війна. Розраховувати, що в таких умовах усі видатки будуть здійснюватися вчасно, не можна. Є постанова Кабміну №590, яка регламентує черговість виплат під час воєнного стану. Спочатку — видатки на національну безпеку, оплату праці співробітників бюджетних установ, соціальне та медичне забезпечення. 

— Як розв’язувати проблеми наповнення Пенсійного фонду, що завжди додають нам клопоту, а під час війни і поготів. І як позначиться на ліквідності фонду передання йому нових функцій — з виплати житлово-комунальних субсидій? У чому перевага й можливі мінуси запропонованого урядом нового підходу?

— Є законопроект, який передбачає приєднання Фонду соціального страхування до Пенсійного фонду. Один з них прибутковий, другий — ні. Об’єднавши фонди, отримуємо істотну оптимізацію видатків на управління. Це найголовніше завдання реформи держуправління, яка триває. Загалом витрати на утримання центральних органів державної влади зменшуються наступного року на 11,6 мільярда гривень.

Щодо Пенсійного фонду, то в бюджеті на 2023 рік заплановано на нього майже 233 мільярди гривень. Це фінансове забезпечення виплати пенсій та дефіциту фонду. На субсидії передбачено майже 38 мільярдів гривень у межах бюджетної програми Міністерства соцполітики.

— Видатки на освіту й медицину. Чи всі основні програми буде профінансовано? Скажімо, що зі програмами медичних гарантій, реімбурсації тощо?

— Основні видатки на освіту та медицину збережено. Зокрема це стосується заробітних плат медпрацівників і працівників освіти, виплати стипендій. Закладено фінансування епідемічного нагляду, програми медичних гарантій, реімбурсації. Щодо освіти, то передбачено видатки на облаштування бомбосховищ у навчальних закладах, відновлення парку шкільних автобусів, заплановано кошти на видання і придбання підручників, охоплення дітей інклюзивною освітою.

— Однією з особливостей майбутнього бюджету буде створення нового фонду ліквідації наслідків російської збройної агресії, де розраховують акумулювати не менш як 19 мільярдів гривень. Розкажіть про завдання фонду й можливі джерела його наповнення.

— Відповідний законопроєкт зареєстровано у Верховній Раді, я його співавтор. Джерело наповнення фонду, який має запрацювати із цього року, — конфісковані кошти російського походження, зокрема Сбєрбанку. Ідея створення фонду полягає в тому, що російські гроші слід витрачати на українців, які постраждали внаслідок війни. Це така собі аналогія репарацій, але тільки примусова. Російські гроші витрачатимуть на відновлення зруйнованої окупантами інфраструктури, житла. У проєкті йдеться, що це буде будівництво чи реставрація громадських будівель, захисних споруд, реконструкція  об’єктів критичної інфраструктури, відновлення і модернізація будівель для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та осіб, які втратили його внаслідок бойових дій. Крім того, передбачено розроблення проєктної документації для об’єктів, які було зруйновано, закупівля шкільних автобусів, спецтранспорту для закладів охорони здоров’я. Але це поки що проєкт, і перелік програм, якими опікуватиметься фонд, думаю, розшириться.  

— А на чому українцям наступного року доведеться заощаджувати? Чи погоджуєтеся із запропонованим урядом скороченням фінансування окремих напрямів і програм? Чи всі резерви враховано? Або ж під час підготовки проєкту до першого читання й подальшого розгляду вдасться десь відщипнути ще кілька або й кільканадцять мільярдів?

— У бюджетному законопроєкті скорочено майже всі програми розвитку, і це логічно. Адже доки триває війна, складно розуміти, де саме потрібен розвиток. Є кошти на відновлення — це знову ж таки фонд ліквідації наслідків збройної агресії, додаткові дотації регіонам, що постраждали.

Складно прогнозувати, що саме Раді вдасться додати до видатків бюджету. Тривають дискусії, що зробити це просто неможливо. Адже і так величезна видаткова частина передбачена на безпеку та оборону.  А перед тим як витратити гроші, їх потрібно ще отримати.

— Чи враховує документ у чинній редакції необхідні видатки на підтримку територіальних громад, чи зможуть вони узгодити власні бюджети? Що з цільовими субсидіями? Як допоможе запропонована урядом додаткова дотація на компенсацію воєнних витрат місцевих бюджетів та як її розподілятимуть? Як має прислужитися фінансовій стійкості місцевих громад зміна пропорції в розподілі податкових надходжень?

— Щодо субсидій, то я вже казав: майже 38 мільярдів гривень закладено у проєкті бюджету. Тобто допомога у сплаті за комунальні послуги для малозабезпечених залишається. 

Про територіальні громади: так, цього року ресурс обмежений, але є два важливі моменти. Перший: на 2023 рік збережено відсоток зарахування податку на доходи фізичних осіб до бюджетів територіальних громад у розмірі 64% (замість 60%).  За орієнтовними розрахунками, це дає змогу збільшити надходження до місцевих бюджетів на 9,9 мільярда гривень. Другий: це додаткова дотація для регіонів, що постраждали внаслідок збройної агресії. На це передбачено 24 мільярди гривень. 

Крім цього, заплановано субвенції в галузях освіти, охорони здоров’я і соціального захисту, а також на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання місцевих і комунальних доріг, будівництво метрополітену тощо.   

— А що взагалі відбуватиметься наступного року з податками? Чи варто чекати якихось змін? Чи вони обмежаться лише поверненням акцизу на пально-мастильні матеріали?

— Проєкт бюджету сформовано на чинному податковому законодавстві з урахуванням акцизів на паливо. Щодо змін у майбутньому, то це риторичне запитання. Усе залежить від того, як розвиватимуться ринки. Коли в якійсь масштабній галузі, наприклад нафтогазовій, з’являються надприбутки, можуть бути ініціативи зі збільшення ренти, скажімо. Але зараз діалог у суспільстві більше про те, як дерегулювати податки, запровадити нову систему оподаткування. В Офісі Президента є ідея із приводу зменшення податків, система «10—10—10»,  за якою тривають розрахунки. Але є питання, чи можна експериментувати з податками під час війни. На мій погляд, ні.

— Чи під силу податковій і митниці впоратися із завданнями щодо надходжень до держскарбниці? Чи є резерви? І як використовуватимуть можливі понаднормові надходження?

— Тіньовий ринок в Україні, як на мене, залишається ще дуже великим. Щодо виконання плану цього року, є успіхи в податкової. 2023-го чекатимемо подібних успіхів і від митниці. Резерви є, є й над чим працювати, на мою думку.

— Які суми бюджет розраховує отримати від Нацбанку як розпорядника грошового друкарського верстата та від його господарської діяльності? І чи є запобіжники від надмірної емісії, яка додатково розганятиме інфляцію?

— Згідно із проєктом бюджету,  наступного року від НБУ чекають 19,3 мільярда гривень. Але остаточна сума може відрізнятися від плану — залежить від діяльності Нацбанку за підсумками цього року. Наприклад, плановий показник-2022 був 13,5 мільярда грвень, а фактично вже перераховано до 18,7 мільярда.

Щодо запобіжників, то під час воєнного стану зупинено норму про те, що джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Нацбанку. Крім того, він може надавати кредити на фінансування бюджету, купувати цінні папери. Отже, запобіжник надмірної емісії — це грамотна фінансова політика влади та узгодженість дій уряду і Нацбанку.

— Чи можемо розраховувати на надходження від приватизації? Чи через війну отримати якусь, так би мовити, притомну суму буде нереально?

— У проєкті бюджету від приватизації передбачено 6 мільярдів гривень. Фонд держмайна очолив новий менеджер. Завжди з появою нового керівника з’являються й очікування нових підходів. Є країни, які живуть у стані війни десятиріччями, тому, можливо, не варто чекати закінчення війни, а вже зараз проводити оптимізацію роботи держпідприємств.

Можна ефективно управляти та отримувати прибуток зокрема з оренди. Є можливості для держзамовлення, адже держава завжди перебуває у вигіднішій позиції, ніж комерційні структури, оскільки вона великий замовник. Отже, тут важливо грамотно розпорядитися можливостями, які є.

 — Перспективи фінансових запозичень для України і тактика управління держборгом. Є якісь варіанти змінити цьогорічну ситуацію, коли платежі за чинними боргами значно перевищують обсяги нових запозичень Мінфіну?

— Цього року були успішні спроби реструктуризації багатьох кредитів. У серпні наприклад Україна отримала необхідні згоди від держателів єврооблігацій на відстрочення виплат і термінів погашення за ними на два роки. У підсумку до серпня 2024 року буде заощаджено 5,9 мільярда доларів.

Тому, на мій погляд, боргова політика здійснюється максимально ефективно. Спроби реструктуризації роблять і надалі, але, наприклад, борги перед МВФ реструктурувати складно.

Теперішні кредити, які залучаються, довгострокові — на сім—десять років. Економіка України не здатна генерувати ресурс для війни, тому вихід — це саме позичковий ресурс. Але важливо, щоб це були довгі гроші та недорогі.

—  Яким прогнозуєте перебіг і завершення цьогорічного бюджетного процесу? Від чого залежатиме конструктивна робота над головним фінансовим документом? Чи війна і справді стане чинником об’єднання й ми не будемо свідками суперечок у сесійній залі та намагання парламентарів вибити гроші для своїх округів, коли різних «хотєлок» назбирується на три обсяги держбюджету?

— Якими будуть перебіг і завершення бюджетного процесу, про це дізнаємося лише згодом. Але мені хотілося б, щоб кожна людина, яка бере участь у цьому процесі, усвідомлювала всю відповідальність. Усе, що може зробити Верховна Рада сьогодні, — створити сприятливі умови для ефективної роботи Кабміну. Адже вся відповідальність за наповнення бюджету, надходження коштів від міжнародних партнерів, видатки лежить на уряді. У відносинах із ним Верховна Рада грає роль партнера, який може створити складні умови і затягнути ухвалення бюджету. Проте депутати можуть відкинути амбіції та забути про політичні дивіденди, які вони зазвичай отримують під час затягування процесу. Усе залежить від того, наскільки вони усвідомлять свою роль в історичному моменті. Якщо усвідомлять, то пропозицій буде небагато — вони обчислюватимуться сотнями, не тисячами.

У такому разі знайти компроміс буде простіше, і бюджет у цілому ухвалимо до кінця жовтня. Такий план. Але все залежить від того, як поводитимуться інші фракції та групи. Можу говорити лише про фракцію «Слуга народу»: вона йтиме за таким планом. Сподіваюся, що й інші фракції та групи відчують відповідальність за життя простого українця. Комітет зробить максимально все, що від нього залежить. Але бюджет у будь-якому разі ухвалюватимуть у сесійній залі Верховної Ради.

Владислав ОБУХ,
Укрінформ