Для успішної євроінтеграції Україна, поміж іншого, має імплементувати понад чотири десятки документів у галузі публічних фінансів. Про пріоритети в цій царині й те, як змінилися завдання після набуття Україною статусу кандидата у члени Євросоюзу, у бліцінтерв’ю Укрінформу розповів голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, секретар Національної ради з питань відновлення України Данило ГЕТМАНЦЕВ. 

— Пане Даниле, перш ніж почнуться переговори про приєднання України до ЄС, нам належить виконати чимало домашніх завдань, зокрема й узгодити галузь публічних фінансів з європейськими правилами та нормами. Конкретизуйте, будь ласка, про які документи й реформи йдеться. 

— Насправді навряд чи можна в короткому коментарі перелічити всі завдання, які нам належить виконати. І бажано у стислі терміни. Завдань досить багато, і вони доволі складні. Насамперед ми повинні розуміти, що визначені раніше в Угоді про асоціацію кроки, які деякі експерти вважають вичерпними завданнями з євроінтеграції, не відображають і половини того, що треба зробити. Оскільки з часу підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС європейське законодавство, зокрема й у фінансовій частині, пішло далеко вперед. Тож інтегруватися в нього доведеться вже на поточному рівні, а не на рівні 2014 року.

Якщо говорити загалом про галузь публічних фінансів, то, приміром, у митному законодавстві потрібно імплементувати сім регламентів та приєднатися до двох конвенцій. У частині податків ідеться про 22 директиви, а у фінансовому та банківському секторі — про дев’ять директив і три регламенти. Усе це масштабні  документи, кожен з яких необхідно інтегрувати у вітчизняне законодавство, керуючись кількома основоположними принципами. Насамперед маємо зробити це з певним перехідним періодом, тобто зменшивши витрати суспільства та бізнесу на адаптацію до цих норм, мінімізувавши можливі втрати та обмеження. З іншого боку, маємо завдання зробити процес інтеграції незворотним і після перехідного періоду забезпечити реальну дієвість затверджених норм.

— Загалом ідеться про понад 40 документів, які має затвердити Верховна Рада, — через імплементацію, ратифікацію, підготовку й ухвалення нових законопроєктів. Назвіть найважливіші з них. Наприклад, зараз на вустах процес приєднання України до конвенції про процедуру спільного транзиту. 

— Безперечно. Якщо називати окремі напрями, то спільний транзит, міжнародне застосування NCTS (нової комп’ютеризованої системи транзиту, до якої вже приєдналися 35 країн) — поміж першочергових і реальних до виконання завдань.  Тиждень тому Верховна Рада ухвалила законопроєкт про так званий митний безвіз. Готуємося до другого читання, будемо інтегрувати нашу систему в європейську, забезпечувати онлайн-обмін митною інформацією про вантажі й позбуватися впливів людського чинника, прибирати корупційну складову. Якщо говорити про податкову галузь, то тут вважаю першочерговим завданням імплементацію 112-ї директиви Ради ЄС про спільну систему податку на додану вартість.  Маємо якнайшвидше інтегрувати її в наше законодавство. І вже працюємо над тим, як це зробити.

У частині податку на прибуток належить імплементувати положення директив, що регулюють трансфертне ціноутворення, протидію ухиленню від оподаткування доходів. Ідеться про електронний аудит та електронну ризикоорієнтовану роботу Державної податкової служби, спрямовану на виявлення та запобігання ухиленням від оподаткування, ґрунтуючись на аналізі документів та звітності, а не проведенні планових чи позапланових виїзних перевірок, як це відбувається нині. 

Не хочу нікого шокувати, та деякі з директив, які Україні потрібно імплементувати, ще навіть офіційно не перекладено українською. Тому попереду копітка й дуже важлива праця для уніфікації вітчизняного законодавства з європейським. 

З іншого боку, євроінтеграція визначає для нас певні рамки, убезпечує від непродуманих експериментів, якихось хитань з боку в бік й визначає чіткий дороговказ, де повинна бути Україна за два-три роки, яким має бути її фінансове законодавство.

— І в цьому зв’язку маємо розуміти, що йдеться не лише про необхідність імплементації європейських документів у вітчизняне законодавство, а й про продовження інституційних реформ, формування ефективної моделі бюджетного устрою, системи оцінювання фінансового становища та якості управління фінансами в нашій країні. 

— Насправді треба визнати: те, що зроблено в країні з 2014 року, — це досить істотні зміни, які помітно наближають Україну до стандартів ЄС. І саме у фінансовому секторі цей рух найефективніший, найпослідовніший та найвиваженіший. Якщо говорити, приміром, про бюджетну політику, маємо усвідомлювати, що в цій царині втілено важливі реформи щодо середньострокового бюджетного планування, відкритих бюджетних процесів, програмно-цільового методу в бюджетному фінансуванні. Тобто вже зроблено набагато більше, ніж залишилося зробити.

У банківському секторі так само: ми забезпечили незалежність регулятора (НБУ), зробили все, щоб наблизити банківське регулювання до стандартів ЄС. Тому й за цим напрямом країна подолала набагато більше половини шляху. А ось якщо говорити про податкове законодавство, фондові ринки, то в цих галузях попереду ще чимало роботи. Так само багато завдань щодо зміни митної системи.

Владислав ОБУХ, 
Укрінформ,
Київ 

(Надруковано зі скороченням)