Безсумнівно, розповідати про досягнення завжди приємніше, ніж про втрати. Але навіть з гірких і неприємних уроків слід робити належні висновки. Навряд чи ми зможемо відродити одне з найбільших колись у світі Чорноморське морське пароплавство, суднобудівні велети Миколаєва, Сумське машинобудівне НВО та ще кілька промислових гігантів, які цілеспрямовано були розграбовані чи знищені минулими владами. Неможливо миттєво повернути додому й сотні тисяч висококласних фахівців, знання та інтелект яких нині розвивають високі технології, науку й економіку інших держав. Однак створити умови, за яких світлі голови й золоті руки забажали б повернутися в Україну, на чому неодноразово наголошував глава держави, цілком реально. Зокрема дуже важливо не втратити також те, що маємо. Йдеться про унікальний, стратегічно важливий для України Державний проектно-вишукувальний і науково-дослідний інститут «ЧорноморНДІпроект» та його колектив.

Ретроспектива

У статті «Гра на виживання», опубліковану в «Урядовому кур’єрі» 17 вересня минулого року, йшлося про складну ситуацію, в якій опинилося ДП «ЧорноморНДІпроект». Вона виникла понад півтора року тому внаслідок його передачі з Мінінфраструктури в підпорядкування Держслужби морського та річкового транспорту (Морської адміністрації).

У публікації не випадково наголошувалося на унікальності та стратегічній важливості НДІ для держави. Адже навіть в колишньому Союзі він був єдиною науково-дослідною установою, яка виконувала комплексне проєктування морських портів, судноремонтних підприємств, об’єктів інфраструктури морського і річкового транспорту, займалася інженерними дослідженнями на суші й на акваторіях (геологія, гідрологія, геодезія), проводила наукові дослідження в галузі морської гідротехніки та розробляла умови захисту довкілля від впливу об’єктів, які проєктують та експлуатують.

За його проєктами після Другої світової війни відбудовано всі порти колишнього Союзу, зведено з нуля українські в Чорноморську (колишній Іллічівськ), Південному тощо. Інститут розробляв документацію для будівництва портів Куби та Сирії, за його проєктами в наш час зведено порти і морські термінали Естонії, Латвії, Грузії, Туркменії, РФ тощо. НДІ сьогодні основний розробник генеральних планів розвитку провідних портів України, проєктів та інших проєктно-технічних документів з відновлення, реконструкції та ремонту стратегічних об’єктів морської галузі. Для цього він має сертифіковані лабораторії, сучасне обладнання, необхідні міжнародні сертифікати та найцінніше — колектив, який є унікальним інтелектуальним скарбом держави і якому вдавалося зберегти своє підприємство навіть у найважчі для держави часи. Нині його втрата стане непоправною для держави. У якої він просить, на відміну від інших, не коштів, а лише створення нормальних умов для роботи й розвитку, оскільки утримує себе сам та справно сплачує податки до бюджету.

З часу публікації в «УК» минув майже рік. Сьомого серпня інституту виповнилося 90 років, а третього серпня редакція звернулася із запитом у Державну службу морського та річкового транспорту, щоб розставити крапки над «і» — з’ясувати на якій підставі понад півтора року тому НДІ передали до сфери управління Держслужби морського та річкового транспорту, а також наскільки статутні функції ДП «ЧорноморНДІпроект» корелюються із завданнями, покладеними на Морадміністрацію. Серед запитань були й ті, що стосуються основних проблем інституту та як відреагувала на них Держслужба морського та річкового транспорту. Яку допомогу надала для виведення підпорядкованого їй НДІ зі скрутного фінансового стану. Також ми чекали відповіді на запитання, що потребують ухвалення рішень на вищому рівні, і коли востаннє керівництво Держслужби морського та річкового транспорту зустрічалося з колективом НДІ.

А віз ще більше загруз

Оскільки реакції на свій запит у визначені законодавством терміни редакція не одержала, ми вирішили адресувати ці самі запитання керівництву ДП «ЧорноморНДІпроект». І як свідчить відповідь, віз не зрушили з місця, а він ще більше загруз під тягарем проблем, що звалилися на НДІ. Його фінансовий стан не поліпшився, а значно погіршився навіть порівняно з минулим роком. Передусім тому, що фінплан основного замовника робіт — Адміністрації морських портів України (АМПУ) на 2020 рік не затверджували до початку серпня. Виникла абсурдна ситуація: державне підприємство виконує роботи для іншого держпідприємства, але грошей за це через відсутність фінплану в останнього не отримує. Внаслідок цього почалися затримки з виплатою зарплати, кредитори погрожують судом, комунальники — відключенням електроенергії і води, що спричинить зрив термінів виконання робіт за договорами й відповідно штрафні санкції. Виникла також загроза несплати податків, що унеможливить участь підприємства в тендерах та позбавить можливості повернути борги. Держпідприємство опинилося в замкнутому колі.

Проте директор НДІ Сергій Нікулін, заручившись підтримкою колективу, все-таки знайшов вихід із патової ситуації. Він звернувся до замовника — Адміністрації морпортів з проханням надати позику під вже виконані та заплановані роботи. Адже їхня вартість включена у фінплан АМПУ, який рано чи пізно мали затвердити. Адміністрація морпортів дала добро. Однак відповідно до вимог закону для отримання позики необхідна згода органу, якому підпорядкований НДІ — Держслужби морського та річкового транспорту. Тому директор інституту протягом наступних чотирьох місяців, починаючи з травня, надіслав вісім звернень на адресу керівника Держслужби морського та річкового транспорту з відповідним проханням. Але відповіді так і не дочекався.

Замість допомоги — пошук «бліх»?

Його наполегливість, вочевидь, не сподобалась керівництву Морської адміністрації, і в інститут нагрянула перевірка. Всупереч закону вона стосувалася тих самих питань і того самого періоду, які за минулого керівництва Морадміністрації вже перевіряли у 2019 році. Ось така собі спадкоємність. І лише після того, як трудовий колектив звернувся по допомогу до Президента України, в НДІ нарешті надійшла відповідь. У ній — вимога надати погоджений позикодавцем і позичальником графік повернення фінансової допомоги, обґрунтування обсягу та доцільності залучення позики, а також напрями її використання, можливі джерела та строки повернення. Ці дані, які мали б цікавити передусім позикодавця, вже надавав інститут під час попередніх звернень до Держслужби морського та річкового транспорту і поновити їх особливої проблеми не буде. Хоч немає гарантії, що після того, як вимоги виконають, знову не виникне тривала пауза у спілкуванні. Оскільки схема, за якою діяло попереднє керівництво цього органу державного управління за минулої влади і якої дотримується нинішнє, залишається ідентичною. Як тільки до нього звертаються по допомогу чи пропонують конкретний план виходу з тієї чи тієї ситуації, скаржаться на його бездіяльність у вищі органи влади, розповідають про свої проблеми у ЗМІ — на скаржників очікує перевірка. Мета якої, очевидно, позбутися незговірливого керівника НДІ, на авторитеті якого та особистих контактах тримається «ЧорноморНДІпроект». Так було за минулого керівництва Держслужби морського та річкового транспорту, цього ж, мабуть, слід чекати й нині. Хоча проблеми НДІ накопичувалися роками. Одна з головних — величезна кількість зайвих основних фондів, утримання яких негативно впливає на собівартість проєктної продукції, а отже й на конкурентоспроможність. Приміром, на балансі НДІ будівлі площею понад 12 тисяч квадратних метрів за максимальної потреби півтори тисячі. Розв’язати цю проблему спроможне лише вище керівництво в Києві, але чомусь не поспішає цього робити. Чому?

Працівники інституту, з якими довелося спілкуватися, схиляються до думки, що їх підприємство цілеспрямовано штовхають до банкрутства. Мовляв, воно розташовується в центрі Одеси, а знесення будівель НДІ і зведення на їхньому місці житлових висоток принесе комусь десятки мільйонів доларів. Можливо, саме цим пояснюється інертність керівництва в Києві, коли їх просять про допомогу? Бо чим пояснити той факт, що Державна служба морського та річкового транспорту у відповідь на понад 20 звернень ДП відреагувала так — лише звернула увагу на невиконання інститутом фінансового плану. Це при тому, що керівництво НДІ неодноразово надавало своєму київському начальству конкретні пропозиції щодо виходу із ситуації. Хіба це не можна розцінити як вершину цинізму або некомпетентність? До речі, згадка про останнє не випадкова.

Бездумне, алогічне, але рішення

За час існування Державної служби морського та річкового транспорту України жоден її керівник не мав досвіду керівної роботи в морській галузі. У той же час директора ДП «ЧорноморНДІпроект» Сергія Нікуліна морські вовки називають легендарною особистістю. І це дійсно так. Усе життя Сергія Георгійовича нерозривно пов’язане з морем. Заступником начальника з економічних питань одного з найбільших у світі Чорноморського морського пароплавства його призначили, коли Сергієві виповнилося лише 32 роки. У 1992 році він висловився категорично проти незаконного указу тодішнього глави держави, який призвів до розкрадання та краху ЧМП. Тому пішов викладати в університет морського транспорту, випускником якого був і де захищав кандидатську дисертацію. Далі працював на керівних посадах у департаменті морського й річкового транспорту Мінтрансу, а потім вирішив все-таки повернутися в Одесу, де очолив «ЧорноморНДІпроект». Тому в питаннях економіки морської галузі він дасть фору будь-кому й чітко бачить всі прорахунки в керівництві нею. Це, а також принциповість в обстоюванні державних інтересів та готовність завжди підтримати колектив НДІ не подобалася тим, кому він підпорядковувався.

Однак, якби останні дійсно дбали про державні інтереси, вони мали б хоч поцікавитися думкою професіонала у питаннях, до компетентності в яких їм ще треба рости. Поцікавитися наскільки поліпшиться чи навпаки погіршиться робота «ЧорноморНДІпроекту» після його передачі в підпорядкування Морської адміністрації. Але цього не було зроблено.

Крім того, складається враження, що ніхто навіть не знайшов часу ознайомитися з «Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту» й проаналізувати чи корелюються завдання органу держуправління з діяльністю ДП «ЧорноморНДІпроект». Порівнявши ці два документи, можна дійти висновку — завдання установ абсолютно різні і перебувають вони в різній площині економіки й права. Тому рішення минулої влади про перепідпорядкування можна назвати некомпетентним, алогічним, шкідливим, яке не має нічого спільного з продуманістю та ефективністю. І чи не тому керівництво Морської адміністрації завжди відмовчується, коли йдеться про допомогу інституту, а її керівники так і не спромоглися хоча б раз зустрітися з колективом НДІ? Мабуть, щоб не відповідати на запитання, які можуть показати рівень компетентності київських чиновників…

Невідомо, який варіант виходу з кризової ситуації оберуть, але вони є. Один з них — повернути інститут в підпорядкування Мінінфраструктури, другий — рішення уряду щодо реорганізації інституту шляхом приєднання до Адміністрації морпортів з урахуванням того, що саме АМПУ є основним замовником робіт інституту. Це допомогло б не лише зберегти колектив, підвищити зарплати, а й підготувати зміну з молоді, яка не бажає працювати за мізерні зарплати. Інакше, з огляду на ситуацію, перспективи НДІ у складі Морської адміністрації досить сумні. А його втрата буде нищівним ударом не лише по морській галузі зокрема та транспортній системі загалом, а й негативно позначиться на економічній безпеці держави. Фактично зникне весь ринок морських проєктних послуг. А українські технологічні норми майже п’ятдесятирічної давності не дадуть можливості іноземцям проєктувати об’єкти підвищеної небезпеки за своїми правилами, оскільки безліч нестиковок з європейськими регламентами можуть призвести до аварій, людських жертв та величезних збитків. Про це, до речі, НДІ вже попереджав своє вище керівництво і пропонував розробити нові, адаптовані до технічних вимог ЄС норми проєктування, які до снаги лише фахівцям інституту, проте відповіді так і не дочекався. Тому, на думку експертів, своє слово має сказати уряд. Бо лише він у цій ситуації і зокрема міністр інфраструктури можуть врятувати від знищення стратегічно важливий для держави «ЧорноморНДІпроект» з колективом, який володіє унікальними знаннями.

Василь ТУГЛУК
для «Урядового кур’єра»