Останніми тижнями в Україні деякі експерти просто-таки вмовляли владу ввімкнути друкарський верстат. Начебто без цього українська економіка не витримає випробування часом і постане перед прірвою. Так, на їхню думку, не треба лякатися дефолту, адже саме це робили і роблять інші країни, і потім після цього обсяги іноземних інвестицій не лише не падають, а навпаки, зростають.
Зробила Америка, то й нам треба?!
Так, приміром, політолог та економіст Олексій Якубін у травні 2020 року заявляв, що навіть у Конгресі США цьогорічного травня було ухвалено відповідний документ про надання трьох мільярдів доларів, які можна влити в економіку країни, проте шляхом роздавання цих коштів населенню.
«Якщо казати про ідею Кабміну, то лише однієї програми залучити українців будувати дороги, зокрема тих, хто залишився без роботи, недостатньо. Уряду слід подивитися на досвід американців і банально почати друкувати гривні. А потім роздавати їх самозайнятим особам та безробітним. Україна може без проблем надрукувати і 100, і 200, і 300 мільярдів гривень. Цього буде достатньо для розігріву економіки», — вважає експерт.
«Урядовий кур’єр» вирішив глибше зануритися в цю надзвичайно важливу тему й розібратися, чи емісія, викликана друкуванням гривні, справді може стати рятувальним кругом для української економіки в такі непрості для всіх нас часи.
Або популізм, або інфантильність
За словами завідувачки відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктора економічних наук, професора Наталії Шелудько, роль держави у відновленні платоспроможного попиту за нинішніх обставин дуже важлива: «І безпрецедентні обсяги фіскальних і монетарних стимулів у розвинених і менш розвинених країнах світу цьому підтвердження. Однак не будемо забувати, що Україна ввійшла в глобальну пандемічну кризу як країна вічних реформ. Доступу до ринкового фінансування нема, Мінфін переплачує за ОВДП, з пріоритетами уряду в економічній площині поки не все зрозуміло. У такій ситуації сподівання на цілющу роль емісії — або популізм, або інфантильність».
По суті, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян згоден зі своєю колегою. Він переконаний, що емісія за всіма теоретичними та практичним викладками вчених та практиків, має відбуватися тоді, коли в країні відчувається гострий брак готівки. Тобто для України це гривні.
«За умови повільного зростання економіки або її стагнації, непродумана емісія ймовірно призведе до зростання показників інфляції, а не до збільшення обсягів споживання пересічними українцями. Крім того, емісія має бути цілеспрямованою, тобто закладатися під якісь конкретні програми, які поліпшать стан у фінансовій системі зокрема, і в економіці країни загалом. Однак поки таких програм Україна не має. Тому це будуть використовувати лише для латання дірок у державному бюджеті», — зазначає він «Урядовому кур’єру».
Також, на думку експерта, замість проведення сумнівної емісії, уряду треба внести правки до держбюджету з урахуванням чіткого плану дій, починаючи від програми кредитування бізнесу та населення і закінчуючи проєктами щодо будівництва доріг.
Річ у сумі
Утім, Єгор Киян не заперечує, що певна роль у розігріві української економіки за рахунок емісії все-таки була б позитивною, проте друкувати 300 мільярдів гривень недоцільно. Ця сума фактично становить третину щорічного державного бюджету країни. А от 100 мільярдів гривень начебто, на думку експерта, було б нормально. Це не викликало б шаленої інфляції і спустошення гаманців пересічних громадян у наших магазинах, супермаркетах та на ринках.
Натомість економіст Олександр Охріменко не бачить в цьому питанні жодної проблеми. «Насправді і 200, і 300 мільярдів гривень — це не такі вже великі гроші. Це по-перше. По-друге, держава фактично протягом року проводить таку емісію. Згадайте виплати пенсіонерам по тисячі гривень, Нацбанк України заплатив наперед 40 мільярдів гривень податків, випуск ОВДП (якщо їх потім викуповує Міністерство фінансів), рефінансування під заставу ОВДП — усе це конкретні прояви емісії. Якщо їх скласти докупи протягом року, то вийде сума більша за 300 мільярдів гривень», — зазначає він «Урядовому кур’єру». І в цьому є раціональне зерно, і ті ж постулати економічної теорії та їхній прояв на практиці.
Тобто, Олександр Охріменко теж вважає, що штучну емісію робити не треба. Вона й так відбувається.
Цілком можливо, як писав нещодавно «Урядовий кур’єр», що є країни, економіка яких безболісно витримує й емісію, й оголошення дефолту. Таких держав чимало, приміром у Латинський Америці. Можна навіть сказати, що там держави живуть від емісії та дефолту до невеликого проміжку спокійного стану і від цього спокійного стану до дефолту та емісії — таке собі постійне коло чергувань.
Ці країни звикли до такого, і як вважає Єгор Киян, економіки цих держав у багато разів менш вразливі, ніж наша вітчизняна. Тим більше не можна спиратися на досвід такої надпотужної економіки світу, як американська. Україна і США — це дві різні економіки.
Ось чому в Україні експериментувати з емісією не варто. А треба й надалі проводити економічні реформи, які нівелюють шалені проблеми, зокрема й ті, що загострилися протягом трьох останніх місяців у зв’язку з пандемією.