Нині великого резонансу набули вирубки лісів у заповідній зоні, зокрема на Закарпатті. «Лисі» гори неабияк тривожать місцевих мешканців, адже через це, кажуть вони, виникають повені, інші природні катаклізми. Люди розповідають, масове винищення дерев відбувається незаконно. Тим більш тривожно, коли «під ніж» ідуть насадження у заповідних зонах. Як зупинити це ганебне явище і взагалі поліпшити стан наших лісів? Про це говоримо з т.в.о. голови Державного агентства лісових ресурсів України Христиною Юшкевич.
— Христино Василівно, чи може Держлісагентство зупинити вирубку дерев у заповідних зонах і посприяти їх збереженню?
— Проблема незаконних рубок в Україні є нагальною, і не тільки у заповідниках. У підпорядкованих Держлісагентству лісах рівень заповідності становить 16,1% загальної площі. Багато національних природних парків у підпорядкуванні Мінприроди. Ми відповідаємо за ту частину, яка у віданні нашого агентства. Це 73% лісів. Зазвичай це лісові масиви, хоча є й заповідні зони місцевого значення, заказники, розташовані на територіях лісгоспів. Та питання не лише в тому, що вирубують дерева у заповідній зоні. А в тому, що взагалі зросла кількість незаконних рубок.
У більшості заповідних зон заборонена будь-яка вирубка — задля збереження унікального біорозмаїття, старих вікових лісів та букових пралісів. Там рубають насадження здебільшого «чорні» лісоруби, які «полюють» на цінні породи дерев.
Ми цьогоріч оприлюднили весь зафіксований обсяг незаконних рубок. Бо ж раніше, бувало, лісова охорона дещо й приховувала. Адже показники її роботи залежали від цього самого обсягу: якщо менший відсоток незаконної рубки, отже, вона краще працює. Якщо ж є доведені факти незаконних рубок працівниками заповідників або лісгоспів, то неодмінно на це реагуємо, працівники несуть відповідальність.
— Яких збитків завдано лісовому господарству через незаконні рубки?
— У 2015 році, за офіційними даними, незаконно вирубано 24 тисячі кубів лісу. Збитки — майже 85 мільйонів гривень. Цьогоріч тільки за перше півріччя незаконна вирубка зросла на 36% порівняно з відповідним періодом минулого року і становить по галузі 15,8 тисячі кубів, а це майже 74 мільйони гривень. Буду відверта: ці цифри далекі від реальних. Насправді незаконна вирубка лісів в Україні масштабніша.
Тож Держлісагентство звернулося до голів ОДА щодо спільної боротьби з незаконними рубками. Лісгоспи закуповують камери відеоспостереження, дрони, фотопастки тощо. Дано доручення всім начальникам обласних управлінь лісового та мисливського господарства і керівникам лісгоспів оприлюднювати на сайтах повну інформацію про лісові ділянки, де буде будь-яка вирубка дерев, реєстр видачі лісорубних квитків. Збільшено кількість рейдів працівниками лісової охорони спільно з поліцією.
Моніторинг і роботу проводимо. Всі зафіксовані факти лісова охорона надає правоохоронцям. А віднедавна вони можуть подавати позови до суду напряму, а не через прокуратуру. Окрім того, Держагентство лісових ресурсів розробило законопроект щодо підвищення відповідальності за незаконну вирубку, за обіг незаконно добутої деревини: плануємо значне збільшення штрафів — до 17 тисяч гривень. І значно зросте відповідальність для працівників лісгоспів.
— Ви думаєте, це зупинить «чорних» лісорубів?
— Щоб зупинити, потрібна координація дій не одного відомства. А збільшення відповідальності як один із кроків боротьби. Адже, окрім штрафів, законопроектом передбачено ще й конфіскацію деревини і, наприклад, бензопил. А якщо буде доведено, що якийсь підприємець незаконно купив деревину — буде конфісковано всю матеріально-технічну базу його підприємства. Вважаю, все це сприятиме зменшенню обсягу незаконної вирубки.
Окрім того, ми тепер погоджуємо впровадження системи електронного обліку деревини для всіх лісокористувачів. Якщо його повністю запровадити, то всю інформацію про деревину будемо бачити — від заготівлі до реалізації. Таким чином зменшимо кількість її незаконного обігу, зможемо контролювати заготівлю всієї деревини у нашій державі.
Також працюємо над впровадженням порядку реалізації необроблених лісоматеріалів. Ми повинні забезпечити наших деревообробників сировиною, адже вітчизняні підприємства мають розвиватися. Я вже дала доручення забезпечити наявність на аукціонах з продажу необробленої деревини всього обсягу лісопродукції та розміщувати на сайтах виробничі програми лісгоспів.
— До речі, про санітарні рубки. Чи виявляли у їхніх межах факти «хижацького» вирубування лісів?
— Я б на сьогодні такого поняття, як «хижацькі» рубки, не вживала. Бо згідно з аналітикою заготівлі деревини по роках, щороку наші підприємства заготовляють майже однаковий обсяг деревини — приблизно 16 мільйонів кубометрів.
Звичайно, під час санітарно-оздоровчих заходів можливі певні зловживання працівниками установ, які належать до нашої сфери. Ми вже передали в Кабмін погоджений проект змін до санітарно-оздоровчих заходів, якими передбачено обмеження суцільної санітарної вирубки. Санітарна вирубка буде дозволена тільки у тих безальтернативних випадках, коли вона справді потрібна. Тобто якщо потрібно зачистити ділянку після пожежі, буревію, вітровалу чи після масового висихання лісу, що сьогодні, на жаль, спостерігається на багатьох площах.
Лісогосподарські підприємства — це суб’єкт господарювання, який садить ліс, зберігає, доводить його до того віку стиглості, коли його можна зрубати. Коли дерева віком від 80 до 100 років треба замінити — це планова діяльність. Всі ліміти на заготівлю деревини розробляють наукові установи та затверджує Мінприроди. Після того, як рубку здійснено, проводимо поновлення на ділянці, заміну насаджень, які доглядаємо і передаємо іншим поколінням.
— Тож можна сподіватися, що невдовзі й на Карпатських горах, де нині цілі «лисі» ділянки, піднімуться нові ліси?
— Та вони вже там ростуть! Можливо, із супутникових зйомок три-, п’ятирічних рослинок ще не побачимо, але я достеменно знаю, що на кожній території, де проведено рубку, триває заміна насаджень, стовідсоткове поновлення.
До речі, за законодавством, воно має відбуватися державним коштом. Але розуміючи, що сьогодні є й інші важливі статті витрачання грошей, наші підприємства здійснюють поновлення за власні кошти. І готові збільшувати лісистість України. Одна проблема — це надання додаткових земель. Щорічно майже 300 мільйонів саджанців з наших розсадників можемо висадити і висаджуємо, щоб ефективно зміцнити і замінити ліси, щоб подолати проблему з усихання.
— Де ви берете на це кошти?
— Це переважно кошти від переробки деревини. Загалом лісова галузь дає великі надходження до бюджетів різних рівнів. Здебільшого деревина після санітарних рубок годиться на дрова. Лісгоспи використовують її для власних потреб, продають на аукціонах, експортують.
— Можливо, більша фінансова віддача для лісгоспів була б від переробних підприємств усередині галузі, які б виготовляли ексклюзивні речі, що дорого коштують і в нас, і за кордоном?
— «Ексклюзиви» якраз є. Хтось виготовляє, наприклад, дитячі майданчики. На Івано-Франківщині роблять з відходів дерева фігурки — героїв мультфільмів, і виходить своєрідна казкова галерея. Про діяльність наших майстрів можна багато розповідати. Але… Є конфлікт між деревообробниками і підприємствами лісогосподарства. Таке враження, що бізнес проти розвитку державної галузі, а хоче, щоб увесь ресурс ішов на обробку до приватних підприємств.
Наші підприємства, звичайно ж, зацікавлені у переробці всередині галузі, бо це своєрідний захист: за наявних проблем з державним фінансуванням є можливість заробити і мати кошти. Тож потрібно вирішити стратегічне питання: чи ми залишаємо цю сировину для наших підприємств і посилюємо деревообробку, чи віддаємо весь ресурс бізнесу і займаємось тільки охороною і лісорозведенням. Але тоді має бути відповідне державне фінансування. Це питання ще потребує вирішення.
— Чи передбачено реформи у лісовому господарстві?
— Однозначно реформування потрібне. І ми активно над цим працюємо.
По-перше, створюється програма «Ліси України» на 2017—2021 роки. Вона дасть змогу поліпшити системи інформаційного забезпечення лісового господарства, лісовпорядкування, ведення державного обліку лісів, інвентаризації та моніторингу стану лісів на основі геоінформаційних технологій; системи контролю походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини тощо.
По-друге, працюємо над концепцією реформування лісової галузі. Однак зазначу, що реформування — це не ліквідація і початок чогось з нуля. Нагадаю, реформування ми розпочали тим, що запропонували електронний облік для всіх лісокористувачів. Також змінили підхід до санітарно-оздоровчих заходів. Зміна полягає ще й у тому, що розширюватимемо комісію, яка призначає суцільні санітарні рубки, всі плани з об∂рунтуванням мають оприлюднювати, навіть для вибіркових рубок кожне дерево будуть маркувати.
Також частина реформування — те, що ми нині, напевне, вперше запропонували нашим підприємствам оприлюднювати всі свої плани заготівлі і реалізації на сайті, щоб громадськість усе це бачила. Ми стаємо відкриті.
Коли реалізуємо систему електронного обліку, матимемо великий прорив у боротьбі з незаконними вирубками. Підприємство «ЛІАЦ» веде електронний облік деревини, вони вдосконалюють цю справу за грант — це норвезькі кошти. Також розробляємо систему видачі електронного сертифіката походження деревини, що допоможе мінімізувати людський фактор і посилить координацію з правоохоронними органами щодо попередження незаконного обігу деревини.
Щодо глобального реформування в лісовому господарстві — вивчаємо досвід європейських країн, у яких реформи дали успішні результати. Але маємо розв’язати ще одну гостру проблему — коштів для лісогосподарств південно-східного регіону, який зазвичай фінансували з держбюджету. Тільки після того, як зможемо забезпечити його фінансування, визначатимемось щодо інших глобальних кроків.
— Ви зовсім нещодавно очолюєте Держлісгосп. Як би ви самі оцінили результати своєї роботи?
— Оцінку, звичайно, давати ще зарано. І її має дати суспільство, разом з яким, сподіваюся, ми зможемо подолати проблеми та реформувати галузь.
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Христина ЮШКЕВИЧ. Народилася 1982 року в с. Ямниця на Івано-Франківщині. У 2006 році закінчила Академію адвокатури України за спеціальністю «Правознавство». З 2016 року здобуває другу вищу освіту у Національному лісотехнічному університеті України за спеціальністю «Лісове господарство». Трудову діяльність розпочала з 2004 року на посаді юрисконсульта приватної фірми. З 2009 по 2015 роки працювала у Міністерстві аграрної політики та продовольства. Потім — у Державному агентстві лісових ресурсів. З червня 2016 року — т.в.о. голови Державного агентства лісових ресурсів України.
Ми в Google+