ЮВІЛЕЇ

Юридичному журналу «Право України» — 90 років

Олександр СВЯТОЦЬКИЙ,
головний редактор юридичного
журналу «Право України»

Минуле і сучасне загальнонаціонального юридичного журналу «Право України» — не лише знаменна й пам’ятна дата, а й час, що увібрав фаховий досвід багатьох поколінь вітчизняних юристів.

Історія журналу

Сьогодні ми, насамперед, звертаємося до минулого нашого часопису. Адже, як вчив нас, молодих студентів юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, відомий в Україні вчений-правознавець, професор В. Кульчицький: «Хто не знає своєї історії, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани».

Творча спадщина журналу «Право України» бере свій початок із січня 1922 року. Він був заснований Народним комісаріатом юстиції (НКЮ) УСРР та мав назву «Вестник советской юстиции на Украине». Видавався щомісячно російською мовою. Його редакція розташовувалася в Харкові, а першим редактором журналу був Євсей Ширвіндт.

Історія в обкладинках.

Уже з квітня 1922 року Народний комісаріат юстиції змінив назву журналу на «Вестник советской юстиции», редактором якого став Михайло Рейхель. 

З 1923 р. журнал став органом не лише НКЮ УСРР, а й заснованого в цей час Українського юридичного товариства.

Подальший розвиток журналу припадає на другу половину  20-х років, коли в Україні тодішнім партійним та державним керівництвом було вжито заходів щодо «українізації» суспільного життя. Внаслідок цього журнал на початку 1929 р. почав видаватися українською мовою під назвою «Вісник радянської юстиції». Його відповідальним редактором став Антон Приходько.

З березня 1931 р. видається вже за новою назвою — «Революційне право», який об’єднав два журнали – «Вісник радянської юстиції» та «Червоне право». З 1926 р. НКЮ УСРР паралельно з виданням журналу «Вестник советской юстиции» почав видавати журнал «Червоний юрист», який виходив українською мовою, а в березні 1926 р. змінив назву на «Червоне право».

Науково-практичний журнал «Революційне право» виходив двічі на місяць, залишався органом НКЮ УСРР.

У період із 1945 по 1957 р. в Україні не видавалося жодного юридичного періодичного видання. Лише наприкінці 1957 р. прийнято рішення про поновлення випуску юридичного журналу, який з березня 1958 р. виходив спочатку раз на два місяці, а з другого півріччя — щомісячно під назвою «Радянське право». Це був орган Міністерства юстиції, Верховного Суду, Прокуратури та Сектору держави і права Академії наук УРСР. Головним редактором журналу став заступник міністра юстиції Володимир Зайчук.

З 1964 до 1977 рр. журнал очолював Денис Панасюк, а з  1977 до 1995 рр. головним редактором був Юрій Вербенко.

Новий етап в історії журналу розпочався після здобуття Україною незалежності. За рішенням редакційної колегії з 1992 р. журнал почав виходити  під назвою «Право України».

Нині на сторінках видання публікуються науково-теоретичні та практичні матеріали. Перший напрям наших публікацій — актуальні загальнотеоретичні та галузеві правові питання, правозастосовна практика, а також пропозиції до законодавства, зарубіжний правовий досвід. Другий напрям стосується  конституційної, судово-правової та адміністративно-правової реформ. Третій — матеріали з  практики Європейського суду з прав людини, Конституційного, Верховного, Вищого господарського, Вищого адміністративного та Вищого спеціалізованого судів України з розгляду цивільних і кримінальних справ, міжнародного комерційного арбітражу, третейських судів тощо.

Автори — наш золотий фонд

За роки існування часопису до співпраці було залучено чимало авторів — учених із різних галузей права та працівників-практиків, які висвітлювали на його сторінках актуальні проблеми теорії права та юридичної практики. Без перебільшень — це золотий фонд журналу, визнані особистості, науковий внесок яких по праву увійшов до скарбниці вітчизняної юридичної думки.

Так, у довоєнний період слід згадати таких вчених-правознавців, як академік М. Василенко, професори С. Вільнянський,  В. Гордон, М. Гродзинський,  С. Ландкоф, М. Паше-Озерський, М. Чельцов-Бебутов та інші.

У 50—60-ті рр. минулого століття до плеяди знаних українських науковців — авторів журналу входили професори В. Корецький,  П. Недбайло, Б. Бабій, Г. Матвєєв,  В. Маслов та інші.

У період становлення та розвитку України як суверенної держави та її правової системи особлива роль належить таким вченим, як академіки В. Тацій, Ю. Шемшученко, В. Мамутов, В. Сташис,  І. Побірченко, Л. Воронова, А. Закалюк, П. Рабінович, В. Авер’янов,  Н. Кузнєцова, професори  М. Козюбра, В. Буткевич та інші.

Утверджуємо незалежну Україну

У пострадянський період (з 1991 р. і донині) — після розпаду Союзу РСР і радикальної трансформації Української РСР у цілком самостійну, незалежну державу Україну — наш журнал активно долучився до сприяння вирішенню (через державно-юридичне регулювання) завдань, пов’язаних із формуванням та утвердженням цієї держави саме як правової, з науковим обгрунтуванням відповідних трансформаційних перетворень в основних сферах суспільного життя.

Інтегруємо юридичну науку  в світовий простір

Як ми вдосконалюємо свою роботу на практиці? По-перше, нині в усіх номерах журналу формується «Актуальна тема номера», в межах якої подається добірка статей провідних фахівців із відповідної проблематики юридичної науки та практики. По-друге, з 2011 р. розпочато дубльоване видання всіх номерів журналу російською й англійською мовами.

По-третє, журнал, прагнучи посилити позитивний вплив своїх публікацій на розвиток в Україні правової науки і практики, юридичної освіти та правового виховання, на розширення кола його читачів (у тому числі зарубіжних), набуття ним міжнародної значущості, розпочав видання різноманітних додатків. Серед них — збірники «Європейський суд з прав людини. Судова практика», «Правовісник України», «Зібрання діючих міжнародних договорів України», «Сучасна світова правова думка» (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.), «Зібрання актів європейського права», «Правова система України: історія, стан та перспективи», «Зібрання законів України»; науково-практичні журнали «Судова практика», «Практика Європейського суду з прав людини: наукові дослідження та коментарі» (англійською мовою), «Альтернативне вирішення спорів», «Студентський юридичний журнал»; науковий журнал «Філософія права і загальна теорія права»; науково-практичні фахові журнали «Порівняльне правознавство», «Міжнародне право», «Європейське право», «Право США». Не забули ми й про дітей. Так, нині видається юридичний журнал для школярів «Абетка права» та збірник для дітей дошкільного віку «Правобукварик».

Незважаючи на плинність часу, зміни в назві нашого журналу, трансформацію його ідеології та редакційної політики, незмінними залишаються його статус, активний вплив на вітчизняне правознавство та юридичну практику.