УДень Незалежності України одразу в чотирьох країнах — США, Канаді, Об’єднаних Арабських Еміратах, Люксембурзі — буде представлено вишиті та створені зі світлин QR-коди авторства київської художниці Тетяни ПРОТЧЕВОЇ. Ці заходи відбуватимуться під знаком масштабного художнього інноваційного проєкту Ukraine is my home («Україна — мій дім»), складової бренда цифрового мистецтва Glow art, засновниця якого  пані Тетяна. За мету мисткиня ставить, як сама зазначає, показати світові Україну теперішню та передати про це інформацію прийдешнім поколінням на сучасних інноваційних носіях.

— Пані Тетяно, ви зуміли поєднати традиційну українську вишивку із сучасними цифровими технологіями та запатентувати власний бренд  Glow art. Ваші вишиті роботи світяться у темряві й навіть співають, танцюють. Знаю, ви розробляєте схеми для вишивки лаконічних QR-кодів і генеруєте розмаїту інформацію про рідну Україну. Саме такі вишиті червоними нитками зашифровані квадрати репрезентуватимуть у Канаді, ОАЕ, Люксембурзі 24 серпня?

— Я побувала в багатьох країнах, де на виставках демонструвала вишитий рушник, якому вже понад 100 років. Підібрала колір нитки, подібний до того, яким красуються візерунки на цьому старовинному рушникові, й доповнила виріб вишитими QR-кодами з інформацією про знакові для України символи, принади. Скануючи вишиті зашифровані квадратики, українці й іноземці бачать мапу нашої держави, чують Державний гімн України, милуються нашими квітами, як-от мальвами, маками, чорнобривцями, ознайомлюються з національним вбранням і стравами, захоплюються гопаком у виконанні ансамблю ім. Павла Вірського та краєвидами нашої країни з висоти пташиного польоту, здійснюють віртуальну мандрівку українськими просторами.

Саме вишиті QR-коди з такою іміджевою добіркою нинішнього Дня Незалежності України репрезентуватимуть у межах проєкту Ukraine is my home у Канаді, ОАЕ та Люксембурзі. Коли була волонтеркою в українському павільйоні  на Всесвітній виставці Expo 2020 Dubai, організаційно допомогла відкрити гільдію вишивальниць у Дубаї. Нині її очолює Іванна Базмані, яка походить з Волині, а тривалий час живе в Дубаї. Я передала схеми для вишивки QR-кодів, їх українки з цієї гільдії вишили й тепер представлять в арабському світі, отже й цікаву  інформацію про Україну.

У Канаді ж майстринь-вишивальниць зібрала в гурт Катерина Навроцька-Роговська. Вони вишили зашифровані квадрати за моїми схемами й представлять їх 24 серпня. До того ж наші вмілиці вишили QR-код гімну Канади й подарували меру свого міста. У Люксембурзі на таку саму імпрезу українці зберуться в одній з бібліотек.

— Знаю, що в Люксембурзі цього літа ви представляли власні роботи на доброчинному аукціоні.

— Так, на початку червня мій партнер Олександр Донець з громадської організації «Українсько-Люксембурзький бізнес-клуб» запросив мене до Люксембургу взяти участь у благодійному аукціоні. Частину коштів від продажу робіт бренда Glow art перерахувала на потреби Збройних сил України, на нашу якнайшвидшу перемогу над рашизмом.

— У яких краях вас знайшла звістка про широкомасштабне вторгнення росії в Україну?

— У цей час я саме волонтерила в українському павільйоні Всесвітньої виставки Expo-2020 в Дубаї. Після її закінчення в березні  мала повернутися додому, до Києва, вже придбала квиток на літак. Коли ж у моїй країні почалася велика війна, правду кажучи, розгубилася, не знала, куди податися. У Дубаї не було сенсу залишатися, бо не давало змоги фінансове становище. Але якогось дня до мене в українському павільйоні підійшли американки — пані мого віку та її мати. Як потім з’ясувалося, вони з династії рієлторів, приїхали на конференцію в Дубай. Вони поцікавилися, куди повертатимуся після закінчення виставки. Я лише стенула плечима. Через кілька днів отримала від них запрошення для відкриття візи у США. Каран Вінкер та її мама Глорія Сігал запропонували мені пожити в їхньому власному будинку в місті Орландо у штаті Флорида. Запросили на повне забезпечення — вже навіть із цього можна дійти висновку, що це високодуховні люди. Пані Каран має художню освіту, вона зрозуміла моє цифрове мистецтво Glow art. Коли вона побачила на давньому рушнику, до якого навіть боялася доторкнутися, вишиті QR-коди, сканувала їх та ознайомилася з іміджевими ресурсами про Україну, була дуже вражена. Гадаю, це відіграло певну роль і в тому, що нині я мешкаю в неї в Орландо.

— Що репрезентуватимете в Орландо на День Незалежності України?

 — До великих українських свят стараюся підготувати якісь роботи-подарунки. До Дня Незалежності моєї держави в мене виникла ідея зробити QR-код, скануючи який, можна побачити англійською мовою слово Ukraine й новини, що стосуються нашої країни. QR-код цікавий тим, що складений з майже 200 світлин воєнних подій, починаючи з 24 лютого, коли російський загарбник розпочав повномасштабне вторгнення на українську землю. Тож цифрове мистецтво Glow art проєкту Ukraine is my home репрезентуватиму в Орландо 24 серпня.

Поєднання фотохроніки з інноваційною формою подачі через QR-код  вразило тих, кому продемонструвала ще до відкриття виставки. Американці та гості, які захочуть ознайомитися із цією експозицією, зможуть побачити світлини жахливих подій в Україні.

Кілька днів тому відвідала арт-музей в Орландо, керівництво цього закладу теж зацікавилося моїм проєктом. Такі заходи особливо під час російсько-української війни дуже важливі для мотивації іноземців допомагати нам.

— Як надалі розвиватимете новий проєкт Ukraine is my home?

— Це великий художній інноваційний проєкт. Він поєднує передусім традиційне мистецтво вишивки та сучасних технологій. Уже в планах  наступного року на День Незалежності України репрезентувати в Канаді панно, що складатиметься з вишитих квадратиків QR-кодів, в які зашифровуватимуть щирі побажання українцям. Сподіваюся, наші співвітчизниці, які живуть за кордоном, активно долучаться до вишивання QR-коду дорогого їхній душі слова «Україна». Прагну також знайти партнера, який захотів би відкрити галерею сучасного мистецтва Glow art у Канаді та США.

Микола ШОТ,«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Тетяна ПРОТЧЕВА. Народилася 1962 року в Києві. 1985-го закінчила механічний факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій). Працювала в райкомі комсомолу, завідувала бюро приватизації Деснянського району м. Києва. 2011 року заснувала у столиці музей вишивки Glow art.