Нині точиться багато розмов про те, що українська наука потребує більшої фінансової підтримки, що через нестачу коштів неможливо проводити фундаментальні розробки, а самі науковці шукають таке застосування своїм силам і вмінням, яке дало б їм можливість як мінімум прогодувати свої родини. Справді, є така проблема. Однак це якраз той випадок, коли, як кажуть, швець без чобіт. Адже наукові установи уже володіють непересічним капіталом — продуктами інтелектуальної власності на основі новітніх технологій, які за умови грамотної організації реалізації розробок могли б забезпечити і належну матеріальну базу для самих наукових інституцій, і хороші заробітки авторам нових перспективних розробок. Для цього варто зробити лише кілька кроків. 

Українські науковці готові запропонувати промисловості перспективні розробки на основі новітніх технологій. Фото Володимира ЗАЇКИ

Задіяти наявний потенціал

З другої половини минулого століття основним активом людства стають не стільки природні ресурси чи народногосподарські активи, скільки новітні технології. Саме вони є важелем створення доданої вартості в усьому світі. З першої половини XX століття на території України процес створення новітніх технологій зосереджений у структурах Академії наук, галузевих інститутах, виробничих об’єднаннях та вишах. Вони були конкурентними навіть на світовому ринку. Завдяки цьому, а також високому рівню розвитку наукових і освітніх структур до кінця 1980-х років Україна посідала одне з провідних місць у створенні новітніх технологій.

Перехід держави на ринкові відносини вимагав від господарських, економічних, наукових і освітніх структур переходу на новий рівень управління. Однак через те, що вони вчасно не зорієнтувалися в ситуації, це відбулося несвоєчасно, і їхня матеріальна база катастрофічно погіршилася.

Та ще не пізно сформувати нові принципи управління цими інституціями, аби відновити їхню матеріальну і наукову бази, створити умови для їхнього розвитку й успішної діяльності. Але це треба зробити невідкладно. Необхідно насамперед сформулювати концепцію розвитку і функціонування Національної академії наук України, що ґрунтується на принципах сучасних ринкових відносин.

Отже, що, на нашу думку, було б найдоцільніше закласти в концепцію?

Насамперед — задіяти наявний потенціал інтелектуальної власності, адже Національна академія є розробником і власником багатьох інтелектуальних технологій, а це потужний актив на відповідному ринку. Аби його сфокусувати і спрямувати в потрібне русло, потрібно сформувати на базі структур Академії експертний керівний орган, який координував би роботу активізованих в інститутах НАНУ експертних рад у різних галузях науки, з метою створення баз даних у сфері новітніх технологій, які належать НАНУ. А ще — активізувати структури, які стимулювали б і допомагали реалізувати напрацьовані проекти на ринках — як інтелектуальної власності, так і готової продукції — за новітніми розробками в різних галузях. Звичайно ж, для цього необхідно організувати виробництво такої продукції. Цим можуть зайнятися активізовані на базі НАНУ структури, які координуватимуть співпрацю Академії з господарськими структурами — такими, як галузеві асоціації, галузеві структури управління, виробничі об’єднання, промислові виробничі комплекси, будівельні компанії тощо.

Окрім того, необхідно активізувати роботу інституції із захисту прав інтелектуальної власності.

Однак усе це не матиме сенсу, якщо не створити умов для розробки нових технологій і заохочення їх впровадження. А для цього потрібно ось що.

Зацікавити молодих дослідників

По-перше, на базі структур НАНУ активізувати підрозділи, які займались би юридичним оформленням і реалізацією продуктів інтелектуальної власності, розроблених в НАНУ, і допомагали в цьому на взаємовигідних умовах іншим структурам та фізичним особам, які також хочуть реалізувати свою розробку у сфері інтелектуальної власності. Для організації таких підрозділів варто задіяти інститути системи НАНУ, а керівництво цих підрозділів сформувати при керівництві Академії.

По-друге, зацікавити співробітників і молодих перспективних дослідників у створенні продукції новітніх технологій. Для цього власник інтелектуальної власності — НАНУ — має вкладати прибуток, отриманий від реалізації продуктів інтелектуальної власності, в розвиток новітніх технологій: як у структурну базу Академії (тобто прилади, матеріали тощо), так і в належну платню співробітникам-новаторам. Крім того, варто включити співробітників Академії — авторів нових результативних технологій — до списку власників цієї розробки на умовах отримання певної частки прибутку від її реалізації. При цьому основна частина доходу від неї має належати НАНУ і її структурам.

По-третє, Національна академія наук України могла б допомагати в реалізації новітніх технологій, розроблених юридичними чи фізичними особами поза її межами, завдяки створенню інтелектуальної власності або (чи) її реалізації на ринку. Тут право власності має бути розділене на взаємовигідних умовах. Так, розробник нових технологій отримає більшу частину прибутку, а НАНУ як структура, котра юридично оформила право інтелектуальної власності та (або) надала допомогу в реалізації кінцевого продукту — меншу.

По-четверте, частину доходу від реалізації продуктів інтелектуальної власності необхідно вкладати і в розвиток фундаментальної науки, яка не дає швидкого прибутку, але реалізація її досягнень стає основою новітніх технологій, які застосовуються для розв’язання прикладних завдань.

Щоб розв’язати всі ці завдання, необхідно створити нормативну базу, яка регламентуватиме відносини між НАНУ і її структурами з усіма творцями новітніх технологій — як всередині самої НАНУ та її структур, так і інших юридичних та фізичних осіб, які звернулись по підтримку в їх реалізації та реєстрації до Національної академії наук. А також регламентуватиме вкладення коштів, отриманих від реалізації розробок у сфері інтелектуальної власності, для оптимального розвитку НАНУ і її господарських структур.

Окрім того, сама собою напрошується необхідність створення виробничих комплексів на базі відповідних потужностей структур НАНУ для реалізації готової продукції.

І, звичайно ж, потрібно приділити серйозну увагу аспірантурі в інститутах НАНУ. При академічних інститутах на базі аспірантських програм необхідно створити програми Ph. D. і Post Doc навчання, які є привабливими як для вітчизняного, так і для зарубіжного споживача. Аби залучити більше іноземних студентів, треба створити умови, зручні для тих, хто не володіє українською і російською мовами. Для цього на базі інститутів НАНУ організувати викладання програм Ph. D. і Post Doc навчання іноземними мовами. Насамперед англійською, іспанською, французькою і німецькою. Відповідно, при НАНУ також потрібні підрозділи, які займалися б цією справою.

Леонід ПОКРОВСЬКИЙ,
керівник відділення Академії будівництва України,

Василь МОСТОВИЙ,
учений секретар відділення Академії будівництва України,
для «Урядового кур’єра»

Від редакції.  Симбіоз НАНУ з господарськими структурами має дати хороший поштовх не лише для зміцнення її матеріальної, а отже, і наукової бази, а й для того, щоб посісти одне з лідируючих місць у розробленні і впровадженні новітніх технологій. Зрештою, це мрія всіх науковців, готових запропонувати новаторські розробки. Господарники так само зацікавлені у їх отриманні. І ці мрії цілком досяжні. Потрібно, як кажуть, взяти і зробити.