Нам, журналістам, часто доводиться звертатися до різних структур із запитами на надання інформації, яку маємо донести у своїх публікаціях читачам. В одних інституціях відповідають швидко і чітко, з інших же, буває, надходять відписки. А чимало громадян, які звертаються до тих чи тих інституцій, ще частіше отримують формальні відповіді.
Як вам таке: «Відповідь на своє запитання ви й самі знаєте». Куди поскаржитися на посадовців, які по-своєму трактують Закон «Про доступ до публічної інформації»? Про це розмовляємо з представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — начальником управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації Іриною КУШНІР.
— Ірино Володимирівно, ви аналізували, чому посадовці деяких структур недбало ставляться до звернень людей?
— З огляду на кількість скарг та суть порушень можу сказати: рівень знань про те, що таке публічна інформація і як працює Закон «Про доступ до публічної інформації», залишається ще низьким у деяких представників органів державної влади та місцевого самоврядування. Нерідко відмову надати інформацію мотивують тим, що, мовляв, вона не є публічною; заявник не вказав мети запиту інформації або не поставив підпис в електронному запиті; інформація є в загальному доступі на сайті установи.
— Як же має бути насправді?
— Відповідно до закону, вся інформація, якою володіє суб’єкт владних повноважень, є публічною. Запитувач не зобов’язаний вказувати мету запиту, ставити підпис в електронному запиті, а відмова у наданні інформації з посиланням на загальнодоступні джерела визначена законом неправомірною. До речі, він чинний з початку 2011 року, однак до правильного розуміння чиновниками його суті та призначення, очевидно, ще далеко.
— Як змінити ситуацію?
— Насамперед посилити роз’яснювальну роботу. Нині проводимо тренінги для суддів. Обрали цю аудиторію як пріоритетну невипадково. Саме від рішень судів у цій сфері залежить швидкість та ефективність адміністративної практики.
Важливий чинник — зміна психології чиновника, який має усвідомити, що інформація про роботу певної структури має бути відкритою, і це одна з основоположних засад функціонування демократичного суспільства.
— Хто має відповідати за необгрунтовану відмову в наданні інформації — той, хто підписав, чи виконавець?
— Ми дотримуємося позиції винності особи, яка підписала відповідь. Виконавець може стати заручником волі посадовця, який приймає рішення або підписується під текстом, не читаючи його, а якщо і читає, то інколи не думає про його суть. Наголошую: підпис — це завжди відповідальність.
— Наскільки знаю, на секретаріат уповноваженого нині покладено нові функції: щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення за порушення права особи на доступ до публічної інформації.
— Так. Ми почали цю роботу з кінця жовтня 2014 року. Законом «Про прокуратуру» було внесено зміни до Кодексу про адмінправопорушення, відповідно до яких уповноважені працівники секретаріату мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП.
Тут ідеться насамперед про порушення законів «Про доступ до публічної інформації», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про доступ до судових рішень» і «Про звернення громадян». Наприклад, це необгрунтоване зарахування інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тощо.
Раніше такі скарги розглядали за місцем їхнього вчинення працівники органів прокуратури. Тепер же — працівники секретаріату уповноваженого. Майже за кожною з них для встановлення обгрунтованості тверджень заявника про порушення його права потрібна відповідна перевірка. Потім складають протокол, який, як вимагає КУпАП, маємо вручити посадовцеві під підпис.
— Як вони реагують на ці протоколи?
— По-різному — все залежить від особистості. Зазвичай вислуховують спокійно, дають пояснення, погоджуються або ні — але це діалог і обмін аргументами. Однак буває, що реакція зводиться до емоцій, а всі аргументи — до «як ви могли собі дозволити прийти з протоколом!» На всі ці емоції є тільки одна відповідь, і вона закріплена в Конституції України: всі рівні перед законом.
— А що після вручення протоколу? Адже ми говоримо не про процес, а про справді дієвий результат?
— Після отримання скарги проводимо перевірку обставин і в разі виявлення порушення розпорядникові інформації вносять подання уповноваженого з вимогою відновити право, також складають протокол про адміністративне правопорушення. Однак слід пам’ятати, що в межах провадження про притягнення до адмінвідповідальності суд не може зобов’язати особу надати інформацію. Таке зобов’язання суд може накласти тільки в результаті розгляду адміністративної справи у разі звернення скаржника до суду з позовом.
На жаль, швидко перевірити скарги майже неможливо. Бо їх надходить дуже багато, а секретаріат має лише три регіональні представництва: у Дніпропетровську, Львові та Житомирі. До того ж, Закон «Про прокуратуру» не передбачив перехідного періоду для передачі нам нових повноважень. Та й додаткового фінансування ми не отримали. А ще протягом останніх років нам передали і нові повноваження у сфері захисту публічної інформації та протидії дискримінації, також без додаткового фінансування. І все-таки прагнемо належно виконувати свою роботу.
— То як до вас можуть звернутися люди?
— Скарги необхідно подавати на адресу: м. Київ, 01008, вул. Інститутська, 21/8 або електронною поштою на адресу: hotline@ombudsman.gov.ua
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ірина КУШНІР. Народилася в м. Києві. 2001 року закінчила Київський професійно-педагогічний коледж ім. А. Макаренка, 2004-го — Київський юридичний інститут МВС за спеціальністю «Правознавство», 2008 — факультет другої вищої освіти Київського інституту перекладачів при НАН України і отримала кваліфікацію філолога (перекладача).
Трудову діяльність розпочала 2000 р. З лютого 2014 року працює на посаді представника Уповноваженого — начальника управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації.
Ми в Google+