Історичний бренд Української держави

Ось і відшуміло найбільше в Україні торговище, яке торік не проводили через пандемію коронавірусної хвороби, і за яким так скучили земляки. Роз’їхалися із Великих Сорочинців останні ярмаркувальники, яких цьогоріч організатори нарахували близько мільйона. Село повернулося до звичного розміреного життя. А ще кілька днів тому на його околиці, мов потривожений вулик, гудів ярмарок. Майже цілодобово на 16 гектарах грала музика й лунали співи.

На головній сцені, сценічному майданчику «Млин», сцені на садибі Хіврі за тиждень у межах фестивалів народної творчості «Ярмаринка» та дитячого «Ярмариночка» виступили сотні народних і самодіяльних колективів та окремих виконавців з усіх областей. Вечорами ярмаркувальників тішили талантами артисти: Олег Кінзов, Сергій Міхалок та гурт «ЛЯПІС-98», заслужена артистка України Наталія Май, зірка естради Оля Полякова. Це найвідоміші, а загалом у сценічних дійствах узяли участь понад 3 тисячі осіб. Там реалізовували свої вироби й проводили майстер-класи близько 400 майстрів народних промислів.

На сцені біля млина вітали й нагороджували призами іменинників, на панській садибі відбувалось обрядове дійство «Українське весілля», лазили на стовпа по черевички, відзначали дні меду, сала, галушки, вареника, пива.

Наїдків і напоїв на ярмарку пропонували безліч. Борщ, галушки, смажена картопля, гуляш, плов, гречана каша із м’ясом, шашлики, ковбаси, деруни, гречаники, м’ясо з лося, вепра, дикої кози. Тільки приватний підприємець Ігор Гресько із села Жуково Мукачівської громади на Закарпатті привіз на торговище майже 60 найменувань м’ясних делікатесів. Ціни — 280—800 гривень за кілограм. Стільки в нього коштувало порізане на смужки сушене м’ясо з косулі, конини та баранини. «З кілограма сирого м’яса виходить 400—350 грамів готового продукту», — поділився він технологічним секретом.

Федір з Павлограда, так він назвався, продавав чудове ароматне домашнє вино, переважно сухе червоне. Зізнався, що біле чомусь не виходить. А ще пропонував чачу і настояний на дубовій тирсі з додаванням мигдалю коньяк. Про ціну коньяку не спитав, а ось чача коштувала 120 гривень за літр, вино — 80—100 гривень. Реалізовував він і крафтові напої — трохи дорожчі.

«Не соромтеся, смакуйте. Знижує тиск, поліпшує настрій», — припрошував Федір. Побажав йому здоров’я і вдалого ярмаркування, а він: «Оце найголовніше, все інше пришлють Новою поштою».

Куди, було, не повернешся, зусібіч запрошували щось продегустувати, подивитися, приміряти, одягти. Рябіло в очах від солом’яних брилів і капелюшків, спортивних костюмів, трикотажу, рушників, автомобілів, газових котлів, тракторів, верстатів, кошиків, намиста, посуду, виробів з дерева, картин, хутра, прикрас, саджанців, продукції бджільництва, іграшок, в’язанок бубликів, випічки, олії, чаю, пряників, солодощів, виблискуючих самоварів, задимлених пателень і казанів, вишивок, ляльок, фруктів, овочів, соломи, дров, гарбузів.

Уперше на Сорочинському відбулися народні розваги: «Теща чи свекруха — голова сімейної науки», «Посиденьки у Тимоша і Феньки», «Спасівка», «Котилася торба з високого горба», «Гарбузове роздолля», кавер-шоу «Диско-90-ті». Удруге пройшла міжнародна науково-практична конференція «Ярмарковий рух в Україні: історія, традиції, культурна практика».

Розважалися на ярмарку байкери, демонстрували силу учасники богатирських ігор, обласного турніру з вільної боротьби. Тішили публіку сам Микола Гоголь та головні персонажі його геніальних творів, каталися на запряженій волами гарбі, торгувалися, сміялися, кричали, лаялися, плакали, голосили, знайомилися, фотографувалися, обіймалися, цілувалися, залицялися. Ярмаркова атмосфера до цього спонукає. Стільки дівчат, молодиць прогулювалося його алеями.

«Та одна за одну краща, — констатував поет-пісняр з міста Балаклія Харківської області Олекса Гопцій. Йому в паспорті 72, а почувається, сказав, на 29. — Тому ходжу у два хори: професійний «Джерело» і самодіяльний «Ветеран». На Сорочинському ярмарку вчетверте й щоразу від нього в захваті. Оце йду Центральною алеєю, й співати хочеться. — І починає: — «Несе Галя воду».

Ні, що не кажіть, а Сорочинський ярмарок неповторний. Не звертаєш уваги навіть на проколи організаторів, а вони були. Просто хочеться помічати тільки позитивне.

«Намагаємося відродити ярмаркові традиції, зберегти нематеріальну культурну спадщину українського народу. За два роки відремонтували багато садиб в етнографічній зоні. Утримання такого музейного комплексу просто неба потребує значних коштів. Гроші було надано, й усі ремонти зроблено на найвищому рівні», — розповів «Урядовому кур’єру» головний режисер ярмарку Олександр Князь.

Зміни було видно неозброєним оком. Наприклад, на Панській садибі з’явилася скульптура дяка за столом з відерною сулією в руках. Локацію обгородили, а нові височенні дерев’яні ворота обрамили дерев’яним різьбленням. Багато нових майстерно зроблених скульптур з’явилося й на інших садибах. Іноді навіть сприймав їх за живих людей.

Подбали організатори й про духовну складову цього торгово-фольклорного заходу. З ініціативи керівника проєкту «Сорочинський ярмарок» Світлани Свищевої туди для поклоніння вірян привезли освячені й подаровані українському народу афонськими старцями чудотворні ікони «Всецариця», «Ігуменія Святої гори», «Троєручниця», фрагмент пояса Богородиці, у ковчезі — Афонський хрест із дрібками землі, квітів та афонського ладану і Плащаницю Пресвятої Богородиці.

За словами голови благодійного фонду «Україна — Афон» Євгена Навари, ці святині побували вже більше ніж 500 церквах в Україні, багатьох лікарнях. Було багато зцілень. Жінки-вірянки на ярмарку могли поклонитися цим реліквіям, адже їх на Афон ще поки через пандемію не пускають.

Цьогоріч Сорочинський ярмарок відвідали дипломати 10 акредитованих в Україні посольств. А в день офіційного відкриття, 17 серпня, сюди приїжджав і зробив покупки Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков. Провели ярмарок за підтримки Українського культурного фонду за сприяння Полтавської облдержадміністрації.

На торжищі працював пункт, де всі охочі могли вакцинуватися від COVID-19.

Закінчився Сорочинський ярмарок-2021, як і в його кращі часи, дощем. А дощ — на щастя.