Із заводу місто Миколаїв починалось

Нинішній суднобудівний завод імені 61 комунара на рік старший за місто, в якому розташований. Тож його вплив на історію та подальшу долю міста суднобудівників важко переоцінити. За однією з версій навіть свою назву Миколаїв отримав на честь першого військового корабля, побудованого на стапелях тодішнього Адміралтейства, — «Святий Миколай». Сьогодні завод ще намагається втриматися на плаву, а про минулі успіхи нагадує його славна історія.  

Потреба  у флоті

Місцевість, де розташований Миколаїв, тривалий час перебувала під владою турків. Війни за цю територію не вщухали. Результатом російсько-турецької війни 1768—1774 рр. був Кючук-Кайнарджийський мирний договір, за яким до Російської імперії відійшли території Південної України та Південного Бугу, фортеці Кінбурн, Керч, Єнікале. На той час це забезпечувало Росії право вільного мореплавства на Чорному морі та вихід через чорноморські протоки. Потребу закріпити свої завоювання міг задовольнити тільки сильний військовий флот.

Організацією суднобудування і заснування флоту на Чорному морі займався Григорій Потьомкін. Було розпочато пошук зручного місця для будування нової верфі (Херсонська не задовольняла потреби флоту). Тоді один з підлеглих Г.Потьомкіна, крігс-комісар Михайло Фалєєв, запропонував вільну ділянку при злитті річок Південний Буг та Інгул, де і було закладено нову суднобудівну верф, а ще через рік і місто Миколаїв. Спорудження верфі і міста, яке здійснювалось на кошти Чорноморського Адміралтейського управління, доручили М.Л.Фалєєву.

В Миколаївському обласному архіві збереглися листи, які направляв Г.Потьомкін М.Фалєєву під час будівництва. Так, в одному з них князь писав: «Поспішайте зі спорудженням Миколаєва. Ти не можеш собі уявити, наскільки він потрібен. Від цього, крім того, залежить честь моя і Миколаївської верфі, мало кому відомої…» Понад три тисячі осіб (з десяти тисяч населення міста), які були зайняті на будівництві, становили казенні майстрові-суднобудівники. Їх купували у поміщиків центральних губерній Росії, під конвоєм доставляли на верф і зараховували на військову службу строком на 25 років. Шлях був довгий, годували погано, багато людей хворіло, помирало.

Менш ніж через рік на верфі вже ремонтували парусні кораблі та гребні судна, почалося спорудження п’яти елінгів зі стапелями для закладки суден, а в грудні 1789 року, ще недобудована, вона була вже готова до початку будівництва великого судна. Ним став корабель «Святий Миколай».

На замовлення «оборонки»

Заснування, становлення та подальший розвиток Миколаєва тісно пов’язані з діяльністю верфі на Інгулі, перетвореної на Адміралтейство. У 1910 році Миколаївське адміралтейство було закрито, 5 листопада 1911 року на його базі Російським суднобудівним товариством створено завод «Руссуд», у лютому 1918-го його було націоналізовано, а 1930-го  перейменовано на суднобудівний завод імені 61 комунара.

Побудовані заводом на початку 20-го століття лінійні, десантні кораблі, крейсери були кращими в своєму класі на той час. Після того, як завод отримав назву імені 61 комунара, тут будувалися ескадрені міноносці, есмінці, підводні човни, плавзасоби забезпечення військово-морського флоту, в тому числі рятувальні, судна різного призначення, оснащені глибоководними комплексами. Бойові кораблі, побудовані на 61-му заводі, завжди відрізнялися високими технічними характеристиками, якістю і надійністю. Майже третину бойового складу колишніх ВМС СРСР побудовано саме на цьому заводі.

 З 1960-х років на заводі будували рефрижераторні судна для торговельного флоту. Тоді спорудили 90 суден, з яких 25  поставлені на експорт. У липні 1999 року завод завершив ремонт і передав міністерству оборони Російської Федерації ракетний ударний крейсер «Москва». З квітня 1999 року почалися роботи з добудови флагмана Військово-морських сил України ракетного крейсера «Україна». На жаль, і донині він перебуває на стапелях заводу. Його доля, незважаючи на високий ступінь готовності, досі не вирішена. Має завод й інші проблеми, головні з яких — брак серйозних замовлень та великі борги із зарплати.

Утриматися б  на плаву

Про подальші перспективи розвитку підприємства говорилося під час святкування його 225-річчя. Адже маючи в своєму розпорядженні традиційний багаторічний досвід і кваліфікованих фахівців, завод готовий до будівництва військових кораблів нового покоління.

Виступаючи перед присутніми на мітингу, серед яких були робітники та ветерани заводу, родини корабелів, голова профспілки суднобудівників Микола Головченко наголосив, що заводчани щиро вірять у те, що колишня могутність та слава їхнього підприємства буде відновлена, але для цього потрібні замовлення та постійна завантаженість 61-го заводу. «На долю нашого підприємства випало багато випробувань, але ми вистояли, і сьогодні завод продовжує працювати», — підкреслив голова профспілки заводу.

Приємну новину повідомив перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації Геннадій Ніколенко. Він зазначив, що «на сьогодні  частина заборгованості із заробітної плати вже погашена. Завдяки тому, що Укроборонпром, до складу якого входить ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», отримав 300 мільйонів гривень кредиту, це дасть змогу повністю виплатити борги із заробітної плати, а також провести реструктуризацію галузі для того, щоб заводи могли повноцінно працювати. І хоча сьогоднішнє свято є дещо сумним, тому що нині «61-ий» перебуває далеко не на піку своїх сил та можливостей, але обласна влада докладає всіх зусиль не лише для того, щоб зберегти завод, а й щоб він зміг повноцінно працювати». Також Геннадій Ніколенко висловився щодо подальшої долі підприємства: «зараз розглядається декілька можливих варіантів, але головне завдання — зберегти профіль, який вже є незмінним 225 років».

 Ситуацію із виплатою боргів із зарплати заводчанам прояснили і в прокуратурі Південного регіону України з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері. За повідомленням прокуратури, «наприкінці вересня поточного року при втручанні Миколаївської спеціалізованої прокуратури майже 1100 працівникам ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» частково погашено заборгованість із заробітної плати на суму 4,2 мільйона гривень. Питання перебуває під постійним наглядом прокуратури Південного регіону».

Втім, незважаючи на всі існуючі проблеми, свято з нагоди ювілею вдалося. Присутні поклали квіти до пам’ятного знака Г.Потьомкіну, що встановлено перед приміщенням заводоуправління, взяли участь в урочистому мітингу, оглянули експозицію Народного музею заводу та ще більше дізналися про славну історію 61-го.