Самі по собі політичні ігри не повинні викликати відрази. Виникли вони не вчора, а, мабуть, із появою людства (де двоє — вже партія!). І мають право на існування. Погано, коли такі ігри втрачають зв’язок із реальністю й намагаються існувати окремо, самі для себе. Тоді виникає патова ситуація, з якої складно знайти вихід. Адже страждають не призвідники, а всі ми — пересічні споглядачі цих політичних, відвертих чи підкилимних інтриг. Що наше життя? Гра в шахи чи гра без правил?
«Наївно сподіваюся, шахи переживуть усі політичні ігри і залишаться в нашому житті однією з кращих розваг для розуму з величезними можливостями стратегії і тактики, вивертів, обманних маневрів і просто спілкування», — каже голова Асоціації карикатуристів і незмінний організатор конкурсу «Незалежність» Костянтин Казанчев.
Історія людства від самого початку — боротьба за незалежність. І професіонал також має бути незалежним, однак має бути і відповідальним. Зокрема й покликаний висміювати вади. Тож цього року для конкурсу обрали тему «Хід конем». Можливо, дещо незвичну і досить непросту, та тим більш приємно було журі оцінювати творчість майже 140 учасників із 40 країн світу.
Житомирський художник-карикатурист Василь Вознюк, володар першого призу, здобув визнання за роботу, на якій зображена рука з витатуйованим шаховим конем, що розкидає інші фігури.
«Я маю досвід створення шаржів на українських політиків і публічних персон у прямому ефірі. Я спостерігав за учасниками ток-шоу під час програм і в рекламних паузах. Насправді всі вони звичайні люди зі звичайнісінькими людськими стосунками, незалежно від того, що вони демонструють на екранах телевізорів. Мабуть, саме політика, всі ці політичні ігри між ними настільки спотворюють їх», — зауважив він і розповів, як присутній на одному з конкурсів вітчизняний парламентарій висловив думку, що закони перед ухваленням треба давати почитати карикатуристам. Вони, мовляв, бачать не те, як ми хотіли б, щоб цей закон діяв, а те, як він справді працюватиме на практиці.
— Якоюсь мірою ми, карикатуристи, — оцінювачі їхньої роботи як політиків, — зауважив Василь Вознюк.
Людей, які стають залежними від гри, називають лудоманами. Їх чимало і серед політиків. З владою більшість розстається дуже непросто і завжди мріє про повернення або хоча б про ще одну роздачу з колоди& Можливо, саме тому однією з головних рис політичного лідера є вміння програвати і відчуття моменту, коли потрібно поступитися місцем за гральним столом новому претендентові на чемпіонство, вважає один із членів журі цьогорічного міжнародного конкурсу карикатуристів політичний консультант Микола Волгов.
Поле політичних шахів — це країни і континенти, а фігури — ми всі: суспільство в цілому і кожен громадянин окремо. Може, і справді, не завжди треба робити все так просто, як е2-е4, однак і жити в постійному очікуванні гамбіту ми теж не заслуговуємо.
До речі, сотня найліпших робіт конкурсу карикатур «Незалежність» увійшла до цьогорічного каталогу та представлена на виставці, що триває в холі одного з найбільших столичних торгових центрів. Організатори прогнозують, що оглянути доробок карикатуристів у людному місці зможе 10—15 тисяч відвідувачів — значно більше, ніж якби карикатури експонували в галереї.
Ми в Google+