Із задоволенням переглянув вітчизняний серіал «Готель «Галіція». І гумор є, і герої симпатичні. Особливо подобається, що іноземною говорить буквально пара персонажів, та й то один із них чесно визнає необхідність вивчення української і робить до цього практичні кроки.

Ще більше подобається, що решта героїв фільму виявляють мовну стійкість і у спілкуванні з іномовними персонажами не зраджують рідній. Якби так велося в інших телефільмах та телепередачах. Крім українськомовних новин на частині каналів і дубльованих нашою іноземних кінопродуктів (російські з якогось дива до чужорідних не належать), все інше — мегатонни слів і звуків, милих передовсім сусідському — московському вуху. Чому український телевізор говорить чужою мовою — незрозуміло.

Здійснити зміни покликаний, зокрема, закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», ухвалений 23 травня Верховною Радою. Запрацює він після підпису Президента. Гарант Конституції (у якій роль і значення української чітко прописані) вже заявив, що підтримає депутатську ініціативу: «Кілька разів публічно звертав увагу власників і менеджерів каналів на неприпустимо низьку частку української мови. У декого — на рівні 15%! Панове, ви назву країни забули?! Закликав індустрію розв’язати цю проблему в порядку самоорганізації — не почули. Що ж, усе врегулює закон. Врахували позитивний досвід радіо. Гарантували права неукраїнськомовних. На рівні обласних і місцевих каналів за російською й іншими мовами зафіксовано 40% ефіру. Подбали і про кримськотатарську. Отже, українській мові на українському ТБ — бути! PS: Чи всі зрозуміли, що закон підпишу?»

У Верховній Раді є чимало справжніх українців. Але й проросійське лобі не спить. Фото з сайту radiosvoboda.org

Чи дотягнемо до трьох чвертей?

Чимало патріотично налаштованих громадських діячів і експертів назвали закон «профанацією» і вщент розкритикували. Інші зазначають, що він хоч і компромісний, але є позитивним кроком у захисті права українців мати телебачення своєю мовою.

У чому недоліки і переваги документа? В кулуарах його називають «законом про квоти», оскільки ним передбачено, що в ефірі має бути 75% українськомовного продукту. Але вчитавшись у текст, розумієш: насправді це не означає, що три чверті текстів у «ящику» транслюватимуться державною. Співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда зазначає, що закон надає можливості широкого використання російської мови в формально українськомовних програмах, особливо в прямому ефірі. Наприклад, якщо в ток-шоу ведучий говорить українською (або навіть якщо це голос за кадром), а всі гості російською і це прямий ефір, то програма рахується в квоту 75%.

«На щастя, Комітет з питань свободи слова Верховної Ради таки передбачив у законі, що це не стосуватиметься передач, які транслюються в запису. Щоб зарахувати їх до української квоти, доведеться робити повний переклад українською», — уточнює член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно Сергій Оснач. Або зарахувати цю передачу до російськомовних 25%.

Недоліком є й те, що навіть для ведучих українськомовних передач у законі передбачено виняток: «в окремих репліках ведучих (дикторів) передачі в обсязі, обумовленому творчим задумом передачі», допускається вживання неукраїнської мови. «Сподіваюся, до цього не дійде, але формально будь-який умовний Ганапольський зможе вести україномовну передачу двома мовами, цитувати Пушкіна й Путіна в оригіналі, обґрунтовуючи це творчим задумом. Ні обсяг таких іншомовних реплік, ні що розуміється під творчим задумом у законі не визначено», — коментує цю статтю закону Оснач.

Доведеться ще почекати

Закон набирає чинності через чотири місяці після підписання Президентом. І після того ще рік усі вироблені в Україні програми вважатимуться україномовними. Дивно? Авжеж, але факт: ще майже півтора року телемагнати можуть спати спокійно і нічого не робити.

Також можна не дублювати/не озвучувати українською фільми, зняті до 1991 року. І, що особливо прикро, фільми власного виробництва телеканалу. Вже знято і демонструється купа серіалів, у яких у кращому разі серед головних героїв лише якийсь один «арігінал» говорить державною. Такий, знаєте, рафінований інтелігент, якому більше нема як себе проявити.

Українські серіали й фільми російською — це ніж у спину українським режисерам і акторам. Тим, хто хоче знімати і грати рідною мовою. Хоч напередодні ухвалення закону група митців закликала депутатів якнайпотужніше підтримати українську мову на телебаченні. Кінорежисер Олесь Санін тоді сказав: «Ми навчилися жити у внутрішній еміграції, ми навчилися жити на окупованій території, ми вижили і пропонуємо свої послуги для того, щоб розширити сферу впливу свого таланту на території, ширші за наші театри, кіностудії тощо». Але, на жаль, до голосу творчої інтелігенції нардепи на надто прислухалися.

Не дуже чують заклики митців і в кабінетах керівників кіно- та телестудій. Мабуть, в оточенні «креативних продюсерів» ніхто українською не користується. І цю ситуацію вони переносять на екран. Але ж, дорогенькі, є інші світи, окрім вашого «мірка». Дві третини громадян називають українську рідною. І лише 14% такою вважають російську. Це результати дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова 3—9 березня 2017 року в усіх регіонах України, за винятком окупованих територій.

А ось результати опитування жителів півдня та сходу України, яке було проведено у 2016 та 2017 роках компанією GfK на замовлення Інституту масової інформації. Понад 80% жителів південно-східних регіонів країни відчувають себе абсолютно або радше комфортно, коли говорять (81%), чують (89%) або читають (85%) українською мовою.

Хто і як буде рахувати відсотки

У законі передбачено, що квота має виконуватися не щодня, а впродовж тижня. Це дуже ускладнює контроль за виконанням закону, а також дає змогу телеканалам цілком законно зсувати україномовний контент на будні, а у вихідні крутити російськомовний. Чому ухвалено таку норму? Та тому, що у Верховній Раді маємо величезну групу українофобів, прихильників «руского міра».

«Деякі депутати в залі, а раніше — і Нацрада, і громадськість наполягали замінити тижневий проміжок добовим. Адже цілий тиждень моніторити телеканал проблематично навіть для Нацради з її ресурсами, не кажучи вже про громадські організації. Але співавторка закону, голова профільного комітету Вікторія Сюмар закликала не підтримувати таку поправку й дала зрозуміти, що закон про телеквоти є продуктом компромісу і в разі внесення такої поправки не буде підтриманий Радою в цілому», — коментує цю колізію Сергій Оснач.

На скільки саме збільшиться частка української мови на телеканалах з прийняттям нового закону, сказати важко. На одних і нині доля української становить 70—80%, тоді як на інших заледве дотягує до 15—20%. Ось ці останні вже зняли рейвах і плачуться, що їх «утискають» і «порушують права». Як на мене, це ознака того, що користь від закону таки буде.

Ухвалення закону, попри усе, хоч і дуже компромісний, але важливий крок уперед. А системно вирішити питання розвитку української мови дасть змогу законопроект «Про державну мову» (№ 5670), який уже зареєстровано у парламенті. Хотілося б, щоб Верховна Рада розглянула і ухвалила його якнайшвидше.