На найвищому рівні минулого тижня пролунав намір заборонити імпорт в Україну російських нафтопродуктів: мовляв, «ми вже запровадили низку санкцій проти Російської Федерації, а один із ключових елементів — закупівля нафтопродуктів у Росії — чомусь не потрапив до цього списку». За словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, який виступив з такою ініціативою, механізм заборони придбання цієї категорії товару в країни-агресора мусить розробити Мінекономрозвитку.  Намір України вчинити саме так політолог Олег Пономарь вважає важливою новиною. Це не що інше, як перший дзвіночок до світового нафтового ембарго Росії, переконаний він, адже «хтось має бути першим». Чесно кажучи, на перший погляд справді цілком логічний і закономірний крок. Багато хто в Україні давно чекає ще низки подібних.  Скажімо, людей цікавить, чому на території нашої країни й досі працюють фінансові установи з російським капіталом, диктуючи свої умови, чому тривають дипломатичні відносини з країною-агресором і ще багато таких «чому?».

Проте мудре українське прислів’я каже, що спершу треба сім разів відміряти (вивчити питання, проаналізувати, зважити наслідки), а вже потім щось робити. Отже якщо йдеться про російські нафтопродукти і їхню роль у нашому з вами житті, то ситуація на сьогодні має приблизно такий вигляд.

Екскурс у минуле 

По-перше, український ринок нафтопродуктів залежить від імпорту на 80%. Окрім того, варто нагадати, що власне російський бензин в Україну не ввозять — їм самим його бракує, тож ідеться передусім про дизельне пальне. Але з ним теж не все так просто. Річ у тім, що його постачання до нас із Росії насправді припинено ще торік на початку жовтня, причому з ініціативи самої Росії (про це подбала їхня Федеральна служба з технічного та експортного контролю), яка вирішила, що не хоче поставляти солярку для нашої військової техніки. Тож експорт насправді поновлено всього кілька тижнів тому — поки що через «Лукойл», який першим упорався з усіма вимогами ФСТЕК.

Натомість торік — завдяки диверсифікації — дефіциту вдалося уникнути, як і різкого підвищення цін на цей продукт, хоч російське ембарго таки дало змогу іншим імпортерам диктувати свої цінові умови. При цьому різко зріс обсяг постачання дизпального морем. Та й російський дизель насправді до нас потрапляв — закуповували танкерами на вільному ринку. Основний канал постачання російського ДП — через Білорусь під маркою «Пальне дизельне експортне». Якщо перекласти сказане мовою цифр, то, за підсумками 2015 року, на першому місці за імпортом — Білорусь, на яку припадає майже половина всього обсягу імпорту нафтопродуктів на суму $1,733 мільярда (на початку року 30% було з РФ). Другий щабель посідає власне Росія з її 21,9% (на $0,845 мільярда), а третій — Литва (10,7%, або $0,414 мільярда).

Чи постраждали від такої ситуації російські компанії? На думку експертів Консалтингової групи «А-95», наш ринок (порівняно з іншими експортними напрямками) справді вигідніший російським нафтовим компаніям. Тож його втрата, надто на тлі того, що відбувається на світовому нафтовому ринку з його різким падінням цін на чорне золото, зрозуміло, небажана. Проте, підкреслюють фахівці, не варто при цьому забувати, що через незначні обсяги вважати Україну стратегічним для Росії ринком збуту не можна.

Непереливки буде аграріям

Тепер варто спробувати спрогнозувати, чим може обернутися для нас ініційована Кабміном заборона на ввезення російського дизельного пального. Якщо на автозаправних комплексах споживачі не відчули дефіциту, то, на думку експертів ринку, запровадження санкцій може зумовити небажані результати. Так, директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев вважає, що першими можуть постраждати аграрні й транспортні підприємства, що під час весняно-польових робіт може стати особливо відчутним. За словами Геннадія Рябцева, якщо «не буде пального нижнього цінового діапазону, надто на початку сезону пікового споживання цього ресурсу, то ні до чого доброго, окрім як до здорожчання нафтопродуктів для аграріїв і транспортників, це не призведе». Не треба бути великим аналітиком, щоб дійти висновку: зрештою ми матимемо чергове підвищення цін на найосновніші продукти харчування, що стане черговою причиною для соціального невдоволення. А паливна складова, нагадують експерти, безумовно спровокує здорожчання усього — від продуктів до підняття тарифів тощо.  

Переконаний, що ініціатива уряду про заборону російських нафтопродуктів може призвести до підвищення ціни на дизпальне, і експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. Він нагадує, що з березня збільшилися обсяги постачання дизелю з РФ, й оптові ціни закономірно поповзли вниз. Якщо ж на шляху імпорту буде поставлено заслін, подальше зниження цін на ДП навряд чи ймовірне. Окрім того, Юрій Корольчук звертає увагу на чинники, які загалом відіграють велику роль на цьому ринку: «Останні два тижні на світовому ринку помітно тенденції до зростання цін на нафту, при цьому в Україні маємо нестабільність валюти, незрозумілу перспективу співпраці з МВФ, брак золотовалютних резервів, що все вкупі створює передумови для паніки на ринку нафтопродуктів». На думку експерта, якщо нафта й надалі дорожчатиме, долар укріпиться, а гривня послабиться, матимемо подальше зростання цін на нафтопродукти. «Нині середня ціна на дизпальне у межах 17 гривень. Не забуваймо, що триває посівна, що також впливає, й ціни вже збільшуються — для тих, хто його закуповує саме для таких цілей, — підкреслює Юрій Корольчук. — А впродовж місяця ціни піднімуться ще щонайменше на гривню, тобто в середньому ДП коштуватиме 18 гривень».

А що з газом?

Також, на думку аналітиків з «А-95», необхідно зазначити, що в російському експорті є ще одна важлива для України позиція. Це скраплений газ, який дедалі частіше використовують в Україні як моторне пальне, витісняючи бензин. Скажімо, торік обсяг ринку скрапленого газу в нас досяг майже 1,1 мільйона тонн, що на 15% більше, ніж у 2014 році (понад 80% цього обсягу потрапило до баків автомобілів). За результатами I кварталу 2016 року частка власне російських постачальників пропан-бутану на український ринок впритул наблизилася до 45%. А тим часом на кожні 10 літрів проданого бензину на середньостатистичній українській АЗС уже припадає майже 8 літрів скрапленого газу. При цьому на 10 л бензину продається 12 літрів дизпального. Тому роль газу як енергоресурсу вкрай велика і має велике соціальне значення.

Та чи потрапить скраплений газ під санкції, поки що незрозуміло. Експерти нагадують: заборона на його ввезення може призвести, з одного боку, до тимчасового дефіциту, а з іншого, до підвищення цін. На місце російського газу може прийти імпорт із Казахстану, та навіть якщо вже зараз укладати перші контракти, ціна буде щонайменше на 120$ на тонні вищою за ту, яку нині платимо Росії.

Тобто, резюмують фахівці, основним результатом санкцій щодо російських нафтопродуктів буде зростання цін на ринку. За попередніми оцінками експертів, дизпальне додасть у ціні 60—70 копійок на літрі, скраплений газ — 0,85—1 гривню на літрі, або майже 15% при поточних цінах. Сподіватися на те, що не подорожчають бензини, як показує практика, навряд чи варто.

КОМПЕТЕНТНО 

«Відмовившись від прямих постачань, ми все одно платитимемо Росії»

Сергій КУЮН, директор Консалтингової групи «А-95»:

 — Останні півроку ми де-факто жили без російського дизельного пального, тому якщо санкції запровадять, нічого нового в цьому не буде. Тобто в першій половині 2015 року російське дизпальне охоплювало майже 30% ринку ДП в Україні, а потім трейдери переорієнтувалися як на альтернативні сухопутні джерела (Білорусь, Литва, Польща), так і на морські. Але один нюанс все-таки був: ціни відразу зросли — на $20—30 за тонну. Наприкінці лютого — на початку березня, тобто напередодні посівної, очікувалося, що ціни (з урахуванням пропозиції) можуть зрости ще на стільки само.

Тому значення російського продукту в Україні полягає не стільки в його вартості, скільки у впливі на ціни решти постачальників. Якщо йдеться про кошти, то це економія у межах 75—100 мільйонів доларів на рік. У нинішній економічній ситуації ці гроші абсолютно не зайві.

Але суть не в цьому. Навіть відмовившись від прямих російських постачань, Україна й надалі платитиме Росії. Адже нафтопродукти з Білорусі, Литви, Польщі й Угорщини виготовлені з російської нафти. Тільки їхня ціна вища на розмір доданої вартості (це $25—40/т), отриманої на білоруських та європейських НПЗ. Тож 75—80% виручки за свої нафтопродукти країни-постачальники пального в Україну транслюють у Росію.