Сімдесят відсотків інтернет-крадіжок, зокрема контенту спровоковано інформацією, яку діти викладають у мережі. «Наприклад, діти можуть викласти фото з батьківського робочого кабінету, на якому видно екран робочого комп’ютера з паролем», — розповів журналістам голова Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку Олександр Данченко.

А подарунком для звичайних злодіїв можуть стати фото квартирних систем безпеки, місць розташування сейфів, докази того, що в помешканні є цінні речі або коштовності.

З другого боку, вважає голова комітету з питань інформаційно-комунікаційних технологій в освіті Інтернет-асоціації України Іван Пєтухов, за дітей надто хвилюватися не варто. На його думку, вони досить тверезо розуміють небезпеки інтернету і навчилися їх уникати — не розміщувати в мережі домашню адресу, справжнє ім’я, не довіряти безоглядно інтернет-знайомцям. До того ж, кампанії за безпечний інтернет попередніх років дали плоди, і батьки достатньою мірою усвідомили потенційні загрози всесвітньої павутини та опанували інструменти убезпечення нащадків від них.

«Щоб уберегти дітей від шкідливого контенту, потрібно насамперед виховувати в них моральні цінності, — зазначив Іван Пєтухов, — а навчання безпечного використання інтернету потрібне радше для майбутніх батьків і дітей молодшого шкільного віку. Школярі, старші 9 років, уже добре вміють використовувати сучасні інформаційні технології та виокремлювати шкідливий і небезпечний контент. Тому називаймо речі правильно: так звані безпекові законопроекти спрямовані лише на контроль над інтернетом та блокування небажаного контенту. Представники влади намагаються інструментами минулого десятиріччя регулювати новітні технології — це не дає жодних позитивних результатів».

На моє запитання, про які саме закони йдеться, заступник голови правління Інтернет-асоціації Тетяна Попова почала відповідати здалеку.

— Ми розробили власну стратегію боротьби за безпечний інтернет-простір, що спрямована на максимальне забезпечення демократії і свободи слова в інтернеті, — зазначила вона. — Вона містить три основні складові: профілактичні заходи, захист від протизаконного контенту під час надання послуг інтернету і видалення цього контенту. Але ми повинні пам’ятати, що безпечність інтернету — це й безпека доступу до інформаційних ресурсів. ІнАУ постійно виступає проти будь-яких законодавчих спроб обмеження доступу. Тим часом Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроект «Про підтримку кінематографії», який зокрема регламентує процедуру блокування контенту на інтернет-ресурсах за заявкою власників прав на контент. Ми нічого не маємо проти розвитку українського кінематографа і боротьби з піратством. Але виступаємо категорично проти визначеного законопроектом механізму, який описує процедуру блокування ресурсів в інтернеті.

У свою чергу голова комітету з питань електронної комерції асоціації Олександр Ольшанський додав, що механізм блокування контенту, описаний у законопроекті, не відповідає європейським нормам: «У ЄС чинна норма, згідно з якою хостер повинен блокувати контент за запитом правовласника, проте останній у визначені строки зобов’язаний звернутися до суду і довести об∂рунтованість своїх претензій. Це досудова процедура захисту авторських прав на контент».

В Україні, за його оцінкою, пропонують запровадити позасудову процедуру блокування та видалення інформації. Тобто згідно із законопроектом, контент мають видалити або заблокувати відразу після звернення людини чи організації, яка заявила, що є власником прав на нього (фільм або кліп). При цьому таких заявників ніхто не зобов’язує підтверджувати авторські права.

Олександр Ольшанський порівняв цей законопроект з ухваленим у пам’ятний українцям день 16 січня 2014 року законом «Про судоустрій і статус суддів». У ньому одіозні Колесніченко та Олійник запропонували ввести кримінальну відповідальність за наклеп і полегшити блокування веб-сайтів без рішення суду. Два роки тому проти цього закону активно виступила громадськість. «Текст закону пристосований для боротьби із хвилею протестів, які розпочалися з початку грудня, надмірно обмежує свободу інформації та інші основні свободи», — заявили тоді зокрема «Репортери без кордонів».

Закон про кіно Ольшанський називає «гібридним», підкреслюючи, що про кіно в ньому йдеться лише в основному тексті, а в перехідних положеннях сховано фактично ще один закон, у якому і містяться підступи проти свободи інтернету.

Олександр Данченко повідомив, що представники інтернет-галузі підготували поправки до закону про кіно, і комітет їх підтримав. Ці поправки передбачають, що в разі заяви від правовласника дається десять днів на досудове розслідування. Оператори зв’язку, що не мають стосунку до хостингу та не є власниками контенту, жодної відповідальності за «порушення авторських прав» нести не повинні, а в разі недостатньої доказової бази особа, яка звернулася з вимогою блокувати контент, повинна відшкодувати всім учасникам процесу збитки, яких було заподіяно.

ДОВІДКА «УК»

Хостер (хостинг-провайдер) — організація або приватна особа, яка пропонує послуги з розміщення інформації в інтернеті шляхом надання дискового простору на веб-сервері, що має постійне підключення до мережі інтернет, а також його обчислювальних потужностей. Тобто — це компанія, яка надає послуги з розміщення інформації в мережі інтернет у вигляді інтернет-сторінок. Теоретично будь-хто може розмістити сайт у всесвітній павутині самостійно, проте на практиці це пов’язано з деякими складнощами. По-перше, це значні фінансові вкладення на придбання сервера і програмного забезпечення, а по-друге, потрібна наявність певних знань для правильного налаштування сервера і його функціонування. Хостер же бере на себе всі ці технічні аспекти. Тож будь-якій компанії або приватній особі, яка хоче розмістити свій сайт або інтернет-сторінку в інтернеті, потрібні послуги хостера.