В Україні вже майже два роки працюють Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Свого часу саме на ці органи українці покладали великі сподівання щодо боротьби з так званою топ-корупцією. Сьогодні ці органи справді розслідують справи й направляють їх для розгляду до загальних судів. Проте нині приблизно 60% проваджень, скерованих до суду від САП і НАБУ, лежать там «без руху». Є багато причин, чому так відбувається. Одна з них те, що судді, які мають слухати ці справи, вочевидь, не почуваються достатньо захищеними і незалежними. Відчувається й брак суддівських кадрів. Адже протягом останніх років приблизно дві тисячі суддів звільнились. Виправити цю ситуацію могло б створення Вищого антикорупційного суду.

Повна деполітизація

Без успіху судової реформи суттєві зміни на краще фактично неможливі. Адже не може бути процвітаючою країна, в якій довіра до суддів становить лише кілька відсотків. Особливо коли йдеться про вироки корупціонерам. Зараз, споглядаючи, як представники правоохоронних органів здебільшого гучно на камери затримують якогось чиновника чи й навіть народного депутата на хабарі, мало хто вірить, що його ув’язнять. Вірогідність виходу під заставу, яка може бути меншою за сам хабар, дуже висока. Через це експерти наголошують на необхідності створення Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, а також Суду інтелектуальної власності. Адже рішення ув’язнювати чи випускати підозрюваного виносить саме суд.

Хоч протягом останніх кількох років для створення справедливого суду зроблено чимало.

«Судова реформа включає в себе три складові — інституційна, процедурна і кадрова. В кожній з них ми досягли певного прогресу. Було внесено зміни до Конституції України та інших законів, завдяки чому відбувся «тектонічний зсув» у самій системі, — наголошує секретар Ради з питань судової реформи при Президентові України, керівник Головного департаменту з питань правової політики Адміністрації Президента України Констянтин Красовський. — Було перезавантажено чи створено заново деякі інституції. Фактично ми маємо нову Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Вищу раду правосуддя. Розпочато кваліфікаційне оцінювання суддів. Добігає кінця конкурс до Верховного Суду, який є ключовим для подальшої реформи судової системи на кадровому рівні».

Також експерти наголошують на тому, що в законах вже прописана низка антикорупційних запобіжників. Передовсім йдеться про незалежність та деполітизацію самої судової системи. В Конституції передбачено запобіжники, які віддаляють інститут політичної влади від судової системи.

Також в Конституції передбачається відповідальність для представників судової системи. Це робилось для того, аби позбавитись культу корпоративної безкарності суддівського корпусу.

Безпрецедентна відкритість

Розуміючи надзвичайну важливість боротьби з корупцією у суддівській системі, на рівні Конституції та Закону «Про судоустрій та статус суддів» впроваджено антикорупційні запобіжники. Приміром, якщо служитель Феміди не може підтвердити легальності джерел походження майна, то це вже є конституційною підставою для його звільнення.

«Один із важливих антикорупційних запобіжників — запровадження прозорого конкурсу на будь-яку суддівську посаду. Ми бачимо, як відбувається конкурс у Верховний Суд, — додає Костянтин Красовський. — Було ухвалено багато змін до законодавства, які дозволили створити Громадську раду доброчесності, аби сприяти державним органам в прозорих і зрозумілих конкурсних процедурах. Ця рада допомагає Вищій кваліфікаційній комісії встановити відповідність того чи іншого кандидата критеріям доброчесності й професійної етики. Не можна не згадати про участь громадськості в питаннях того ж відбору суддів. Ну і створення Вищого спеціалізованого антикорупційного суду також стане ще одним таким запобіжником. Він доповнить систему органів протидії корупції».

Чи не головними критеріями в доборі суддів є те, що вони мають додатково подавати дві декларації — декларація родинних зв’язків та декларація доброчесності. Частина цих запобіжників вже підтвердила свою ефективність.

«Те, що зараз відбувається в конкурсі до Верховного Суду — безпрецедентно. Передовсім йдеться про відкритість інформації про кандидатів. Конкурс проходить в прямому ефірі. Тому звичайні люди, а не лише зацікавлені громадяни мають можливість критикувати будь-якого кандидата, якщо він не відповідатиме критеріям професійної етики тощо, — каже голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Козьяков. — Загалом, у світі існує кілька випадків, де є схожа відкритість, але все одно не така, як у нас. Відкрита інформація про кандидатів є лише в тих країнах, де процедури конкурсного відбору на вищі суддівські посади завершуються в парламентах чи в інших аналогічних органах. Це США та кілька країн Європи. В інших країнах — це достатньо конфіденційні та закриті процедури. Наголошую, що я не агітую до закритих процедур. Хочу звернути увагу на наступне — у нас відкрито проходять тести, практичні завдання та співбесіди з кандидатами на підставі дослідження суддівського досьє та матеріалів, які нам надають приблизно 20 державних органів. Серед яких НАЗК, НАБУ, СБУ, прокуратура, Міноборони тощо».

Доопрацюванню підлягає

Водночас, створюючи новий антикорупційний суд, фахівцям є над чим попрацювати.

«Від імені Комісії хотів би порекомендувати дуже серйозно подумати над вимогами до складу цього нового органу. Як я розумію, має створюватись спеціальна колегія і проводитись добір на посади, — говорить Сергій Козьяков. — Що мається на увазі? Ні в кого не повинно бути жодних сумніві щодо доброчесності складу колегії. Також мають бути гарантії відсутності конфлікту інтересів. Далі. Ці люди мають отримати певний юридичний статус на час проведення конкурсу. На моє переконання, вони не повинні працювати безкоштовно. Тобто отримуватимуть винагороду. Оскільки конкурс може тривати не два тижні, а значно більше».

Погоджується з колегою і голова Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні Ека Ткешелашвілі.

«Відбір суддів є дуже важливим. Звісно, судді і суд із самого початку існування матимуть дуже високий рівень довіри. Але втриматись від усіх тисків ззовні можна буде лише тоді, коли суддям довірятиме суспільство. І, коли треба, то суддя зможе сказати «ні» тій-таки прокуратурі. Головне, в цей момент служитель Феміди знатиме, що відмова потім не буде поставлена під сумнів, — переконує експерт. — Якщо у громадян не виникне підстав сумніватись у професійності, фаховості та прозорості процедури прийняття його на цю посаду, тоді й до його рішень не виникатиме питань. Упевнена, що і НАБУ, і САП не хочуть мати такий суд».

На думку експертів, до складу конкурсної комісії з відбору суддів до Вищого антикорупційного суду варто залучити, зокрема, й представників міжнародної спільноти, що гарантуватиме більш якісний та чесний відбір.

Ека Ткешелашвілі також вказує на важливість забезпечення особистої безпеки суддів антикорупційного суду та членів їхніх родин.

«Очікуються резонансні справи, які розглядатимуть судді. Тут має бути комплексний підхід: необхідно передбачити спеціальні заходи захисту як суддів, так і членів їхніх родин. Крім того важливо забезпечити й підвищену зарплату суддям цього суду», — додала експерт.

Тож, працюючи над створенням антикорупційного суду, треба ще багато зробити. Адже саме ця інституція повинна протидіяти впливовим топ-корупціонерам. 

Катерина БРАТКО
для «Урядового кур’єра»