Село Нижня Апша для закарпатців — що Конча-Заспа для киян: на одиницю площі тут стільки шикарних котеджів, скільки не буває в жодному іншому населеному пункті. Кількаповерхові будинки прикрашають арки, а дахи підпирають колони, облицьовані мармуром і дорогим кахелем. Жоден із них не отримано у спадок і не подаровано кимось з олігархів, а зведено за власні кревні, трудові гривні.
Про жителів Нижньої Апші, переважно румунів, кажуть, що вони трудоголіки. Хтось займається «човниковим» бізнесом, хтось відкрив магазин у столиці, хтось заснував власне підприємство. До останніх належить і 35-річний Василь Дан. Третину життя виготовляв покрівельні матеріали — металочерепицю та профнастил. Замовників не бракує, і здавалося б, можна на цьому «конику» їхати аж до пенсії. Аж ні! Знайшов для себе нову справу — козівництво. «Це моє хобі», — каже Василь, перебуваючи в новому для себе статусі фермера.
Як тварина стала «благородною»
«На міжнародній агропромисловій виставці «Агро-2014» у Києві познайомився із власником фермерського господарства «Золота коза» із Новоархангельського району Кіровоградщини. Мені до смаку припали козяче молоко й сир його господарства. Упевнився, що козівництво — перспективна справа, а стереотип, що начебто козяче молоко несмачне, ображає цих тварин. На наших землях безперешкодно можна утримувати сотні кіз — уздовж річки тягнуться чагарники, які тварини із задоволенням общипують. Достатньо природних пасовищ. А ще — необмежені можливості для заготівлі кормів: господарі ділянок часто не знають, куди подіти накошену траву», — каже Василь Дан.
У 10-тисячному селі 10 корів, 20 кіз і майже тисяча овець. Заснувати козячу ферму без знань і досвіду — виклик, кинутий Василем Даном самому собі.
Розпочав торік у грудні. Разом із пастухами село за селом об’їздив два гірські райони — Міжгірський і Воловецький, де знаються на тваринах. У поїздках сформували маточне стадо із двохсот тварин, в основі якого — чеські бурі кози.
Над назвою господарства Василь Іванович довго не розмірковував. Якщо новоархангельці назвали своїх кіз «золотими», то в нього вони будуть «благородними».
Через півроку «Благородна коза» збільшилася на півсотні голів. Цими днями на світ щодня з’являються по двоє-троє козенят. Новонароджених тварин утримують окремо на зимовій фермі, де умови сприятливіші.
Коломийка — для душі
Дорослих тварин, як і молодняк, таборують на березі річки Апшиця. Тут отару доглядають троє пастухів: батько й син Сокирлеї, обидва Івани, і Василь Харбака. Усі — із сусіднього Рахівського району.
Доглядати кіз для пастухів — не дивина. «В овечих отарах завжди було по кілька кіз, — каже старший Іван. — Їхнє молоко, змішане з овечим, робить сир смачнішим. А тут самі кози. З ними більше мороки, ніж із вівцями: подоїти таку отару набагато важче, адже молока дають не по двісті грамів, а вдесятеро більше. Добре, що Василь Іванович нас розуміє, у всьому підтримує. Задоволені ми і оплатою, і тим, як дбає про побутові умови».
Перед вівчарською колибою удень і вночі горить ватра. Тут хазяйнують дружини обох Сокирлеїв Олена і Марина. Ще одна колиба призначена для виробництва — тут вівчарі готують сир. Ось уже готові головки будзу, відтягуючи донизу марлю, звисають із бантини. Зловивши мить вільного часу, Сокирлей-старший награє для нас на сопілці коломийку.
Плече підставила облрада
Нижньоапшанський фермер збільшує продаж, виходить на офіційних покупців. «Мій курс — збувати козяче молоко, сир супермаркетам, ресторанам, а для цього продукти повинні відповідати стандартам», — каже Василь Дан.
У цьому сенсі йому надзвичайно поталанило, і ось чому. В області діє Програма розвитку та підтримки тваринництва, птахівництва і бджільництва на 2010—2015 роки. Згідно з умовами програми, фермерське господарство «Благородна коза» отримало майже повне відшкодування (сплачено лише податок на додану вартість) витрат за придбане ним обладнання для молокопереробного заводу. А це чимала сума: з обласного бюджету фермерові повернули 98,5 тисячі гривень.
Тож тепер за допомогою новенького пастеризатора молока фермер має змогу належно зберігати продукт. Молоко розфасовує у півлітрові пляшки у фірмовому стилі. Планує виготовляти фасований сир із козячого молока в кількох вагових градаціях. Заощаджує кошти на це обладнання.
Але й цим про його плани не все сказано. По-перше, взято курс на доведення поголів’я до тисячі. По-друге, на зимівнику фермер утримує напівдиких свиней — угорських мангалиць. Їх можна відгодовувати на природних харчах у лісі. 15-гектарний масив лісових угідь, узятий у довготермінову оренду, фермер планує використати саме на це. Чисельність тварин доведе до ста. Є в його господарстві двоє вороних і троє корів.
«Енергійності й підприємливості, що б’ють через край у Василя Дана, на жаль, бракує багатьом іншим тваринникам. В області на сьогодні утримують приблизно 36 тисяч кіз, і це далеко не відповідає наявній кормовій базі, трудовим ресурсам», — каже начальник відділу тваринництва департаменту агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації Ніна Кіш.
І додає, що вигода, яку дає утримання цих невибагливих до кормів тварин, ніяк не узгоджується із практикою. Тож в області не без підстав сподіваються, що перша у їхньому краї козина ферма здолає недовіру до козівництва. Адже умови у більшості населених пунктів нічим не гірші, а подекуди й кращі, ніж на берегах ріки Апшиці.
Ми в Google+