Наталію Тригуб, фельдшера-акушера з Тернополя, заробітчанська хвиля занесла на південний схід Іспанії в адміністративне співтовариство Мурсія. Було це майже 20 років тому. Тут нині живуть кілька тисяч українців переважно із західних областей. З рідною землею їх роз’єднують хіба довгі кілометри доріг, але аж ніяк не духовна, синівська сув’язь. Коли спалахнула протестами й борнею Революція гідності й російський агресор став окуповувати, роздирати снарядами-мінами Україну, наші співвітчизники відгукнулися безкорисливою допомогою, волонтерськими проектами. «Бо серце так каже, хоче», — коротко й зворушливо відповіла пані Наталія на запитання, що спонукало її зайнятися волонтерством. 2014 року вона активно взялася до праці в громадській організації «Армія SOS-Мурсія».
Не слова, а справи
Спочатку волонтери цієї організації надсилали в Україну одяг, спідню білизну, шкарпетки, якісну уніформу, взуття, медикаменти, певні медичні прилади та інше. Згодом власними силами зуміли придбати для українських бійців на передовій п’ять позашляховиків, реанімобіль, ще дві автомашини купили разом із колегами з ГО «Армія SOS-Канада». Зрештою перейнялися технічним станом цих транспортних засобів, ремонтом. Гроші задля цього не збирають, а заробляють. Скажімо, відповідною сумою на перший позашляховик допомогли українські діти Мурсії. Вони ходили колядувати. Старші волонтери «Армії SOS-Мурсія» підготували різдвяний вертеп, який показували українцям, зібрані кошти від нього спрямували на придбання автомашини. Якщо минають новорічні та різдвяні свята, беруться до творення інших театралізованих дійств, організовують різноманітні ярмарки, реалізують українські сувеніри, футболки, книжки. Одне слово, у різний спосіб заробляють гроші, щоб згодом витратити на добру справу.
За словами Наталії Тригуб, «Армія SOS-Мурсія» складається з майже 30 активних людей, є також чимало волонтерів, які допомагають за власним бажанням. Своєрідним гаслом діяльності організації стало: «Краще найменша допомога, ніж найбільше співчуття». Їм потрібні не слова, а справи. Приміром, запланували придбати для медиків передової реанімобіль. Поїхали у церковні громади, звернулися до священиків. Їх підтримали. «Потім цією машиною їздили в кожну громаду, яка допомагала на її придбання коштами, показували. Тобто завжди за все звітуємо перед жертводавцями», — наголошує Наталія Тригуб.
Запропонували греко-католицькій церковній громаді в Мурсії обрати родини загиблих бійців АТО, допомогти вдовам, дітям-сиротам хоч продуктами, одягом. І проект набрав обертів. Нині члени громади дуже задоволені, бо можуть самі підтримувати матеріально сім’ї полеглих героїв, спілкуватися зі співвітчизниками.
Запрошують поранених на відпочинок
Уже два роки «Армія SOS-Мурсія» переймається відпочинком, реабілітацією бійців АТО. Пані Наталія розповідає, що за цю відповідальну справу взялися спонтанно. Волонтери з Мурсії співпрацюють із громадською організацією з Мадрида ConUcrania, що в перекладі означає «З Україною». 2015 року разом приймали перший за реабілітаційною програмою заїзд українських воїнів, що зазнали різних поранень на війні. Пізніше й самі стали запрошувати на відпочинок, щоб герої-співвітчизники мали змогу оздоровитися. До кожного з поранених — індивідуальний підхід.
З волонтерами теж співпрацюють лікарі-українці, які живуть у Мурсії. Звертаються і до знаних тутешніх фахівців-медиків. Торік навесні вперше гостинно зустрічали жінок. У групі, яка складалася з 10 атовців, були три представниці прекрасної статі. Перебувають наші воїни на відпочинку здебільшого місяць, іноді довше. Будинок для них винаймають на березі Середземного моря. Не завжди, щоправда, все добре виходить. І тоді, щоб виправити ситуацію, використовують давній український звичай — толоку.
Наталія Тригуб каже, що один із заїздів мав розпочатися через день, нашими хлопцями вже опікувалися в Мадриді, аж несподівано власниця будинку, який завчасу винайняли для них, відмовила в оренді. У відпочинковий сезон знайти нове приміщення складно. Волонтери почали термінові пошуки. Знайшли будинок, де багато років ніхто не жив. І взялися всі гуртом до праці. За ніч усе відремонтували, пофарбували, прибрали, помили, застелили постіль, навіть вазони поприносили. Коли господиня приїхала укладати контракт, була вражена. Нашим людям усе було до снаги.
Зрештою, волонтери ніколи не залишають бійців самих, допомагають в усьому. Їсти їм готує кухар. Якщо треба долікуватися, то вдома зокрема в Наталії завжди залишається ще на певний час хтось з українських воїнів. «Для нас вони герої, для нас це честь, що приїжджають у Мурсію. Хочу їх бачити, з ними розмовляти. Вони прекрасні, золоті люди», — ділиться думками Наталія Тригуб.
Примітно, що «Армія SOS-Мурсія» старається допомогти нашим оборонцям з реабілітацією і в Україні. У жовтні цього року, за словами голови цієї організації Андрія Стефанка, п’ятеро воїнів-добровольців, які постраждали на лінії вогню, проходили реабілітацію та лікування на Тернопільщині в санаторії «Медобори». Подбали і про їхній змістовний відпочинок та екскурсії зокрема до Марійського духовного центру в Зарваниці, Збаразького замку, до обласного центру.
«Валькірії» над полем,
як в небі блискавки,
літали
поміж життям
і смертю з болем, —
процитував пан Андрій поетичні рядки. І не без підстав. Адже згадав не валькірій — войовничих вершниць із староскандинавської міфології, на завершення чергового проекту. Цього разу така акція мала назву «Валькірія» й стосувалася придбання безпілотника, технічні характеристики якого найбільше відповідають вимогам аеророзвідки. Також закупили два квадрокоптери марки «Фантом», деталі для ремонту квадроцикла. Разом із волонтерами «Армія SOS-Канада» передали для логістики у ту саму структуру позашляховик. Безперечно, надіслали за зібрані кошти різні інші необхідні нашим оборонцям речі та продукти харчування.
Поділився Андрій Стефанко й найближчими планами діяльності волонтерської організації з іспанської Мурсії. Триває збирання коштів на ще один безпілотник. Мають прагнення докластися й до реабілітації в санаторії «Медобори» в с. Конопківка на Тернопіллі іншої групи поранених в АТО. Беруться і за втілення нового проекту «Допомога дитячим будинкам на сході України».
Ми в Google+