Місто Балаклія в Харківській області завдяки одинадцятирічній дівчинці стало відомим на всю Україну вже в перші дні карантину. Історія про п’ятикласницю Алісу Пономаренко, яка шиє маски й роздає їх землякам, розлетілася друкованими ЗМІ та інтернет-виданнями миттєво. «Урядовий кур’єр» теж зацікавився юною волонтеркою та її справою.

Швейна машинка замість мопса й смартфона

З початку пандемії, коли більшість людей панічно розшукували маски в аптеках та обурювалися ціною на них, маленька майстриня почала вдома їх шити. І менш ніж за три тижні виготовила й подарувала більш ніж 2000 масок знайомим і незнайомим людям — жителям Харківщини та України. А в рідному місті маски від Аліси може отримати кожен на місцевому ринку, у ветеринарному кіоску лікаря, який підтримав Алісину справу.

Свою царину добра, не казкову, а справжню, маленька дівчинка почала ще задовго до наступу коронавірусу, майже рік тому.

Десятирічна Аліса жила, як усі дівчатка її віку: мріяла про новий мобільний телефон і цуценя мопса, на придбання якого навіть уже заощадила майже 700 гривень. Вона добре навчалася в школі, займалась англійською, співала у музичній школі. Та якось, дізнавшись, що у школі буде ярмарок на підтримку важкохворого старшокласника, в якого діагностували рак крові, Аліса до пізньої ночі чаклувала над виготовленням домашніх цукерок і вже наступного дня продала їх у школі, заробивши 80 гривень.

Однак розуміла: цього замало, щоб зарадити недузі товариша, й стала шукати засобів допомогти хворому підліткові. Спершу зверталася до знайомих та родичів щодо збирання коштів, навіть запропонувала мамі продати іграшки меншої сестрички. Але зваживши на заперечення, зрозуміла, що треба придумати щось нове, власний варіант.

За кілька днів після розмови з мамою на дівчинку чекав сюрприз: батьки вирішили придбати Алісі телефон. Мама з донею пішли по жадану покупку. Та доки мама розмовляла з консультантами магазину про вибір недорогої моделі, Аліса зайшла до відділу зі швейними машинками. І ось тут, зізнається Аліса, її наче осяяло: це саме те, що їй треба, те, що допоможе. І замість омріяного смартфона за наполяганням Аліси та зі згоди батька їй купили швейну машинку.

Замовлення знайшло однодумців

Це може здатися неймовірним, але в перший же вечір, прочитавши інструкцію, майстриня, яка до того частенько шила руками одяг для ляльок, без допомоги дорослих (в родині шила тільки покійна бабуся) розібралася з машинкою. І пошила зі шматочків тканини, що знайшла вдома, свою першу іграшку — зайченя.

«Нічого дивного в цьому не бачу. Машинка гарна, сучасна. Нитку можна заправити майже автоматично. Я і маму швиденько цього навчила!» — з усмішкою розповідає про свої перші досягнення маленька швачка.

Уже наступного вечора в місцевому магазині Аліса з мамою та молодшою сестричкою, яка не хотіла розлучатися з довговухою іграшкою, зустріла знайомого, який жартома запропонував купити в Аліси зайченя. «А чому б і ні? Тільки я вам пошию іншого!» — згодилася Аліса. Уже наступного дня, заробила свої перші 100 гривень, в які неочікуваний покупець оцінив Алісин доробок.

«Я була дуже щаслива, коли отримала власні 100 гривень і змогла їх відправити на банківську карту хворого хлопця. Зрозуміла, що мені під силу допомогти зібрати більше коштів, якщо в мене будуть замовлення на іграшки!» — згадує кмітливе дівча.

Не розмірковуючи довго, Аліса дістала свої заощадження на мопсика і придбала за них тканину. «Так, було трішки сумно розлучатися із мрією про чотирилапого друга, але життя людини цінніше. Я почала отримувати замовлення. Мама мені в цьому дуже допомогла, створивши групу у фейсбуці «Зайчик змінить світ», завдяки якій посипалися замовлення. Так з’явилися котики, єдинороги й навіть крокодили. А головне для мене, що батьки більше не витрачалися на мою справу, бо мені стали надсилати тканину!» — усміхається Аліса.

Менш ніж за два місяці її починання набрало дивовижних масштабів, і Аліса істотно допомогла закінчити збирати гроші для хворого старшокласника. Успіх маленького власного проєкту і набутий досвід підказали юній волонтерці не полишати справу, й Аліса збирала кошти на лікування дітей і дорослих Харківської області.

«Не знаю напевне, скільки коштів було зібрано для всіх, кому я допомагала. Але мама каже, що більш як 300 000 гривень, і це дуже багато. Але вважаю, що все одно залишається велика потреба в допомозі. Щойно закінчиться карантин, підтримуватиму дворічну дівчинку з рідкісною хворобою легень з Харківської області. Бо зараз я шию не іграшки, а те, що важливіше, — маски», — цілком по-дорослому розмірковує Аліса.

Щоб більше людей були захищені

Ідея шити маски виникла не сама по собі. Аліса спершу шила бавовняні маски для рідних. А потім, побачивши в магазинах та на вулицях міста людей без масок, вирішила тимчасово перекваліфікуватися на виготовлення засобів захисту. Маски Аліса дарує всім охочим, передає їх у поліклінічні відділення, установи, банки, військовим та в центр пробації.

«У мене іноді запитують, чи можу пошити маску особливу — з аплікацією чи надписом. Так, можу, але не роблю цього. Я придумала (не за один день, звісно), як швидко шити багато масок. Мені важлива кількість, щоб більше людей були захищені. Роблю мінімум швів, викрійка дуже проста. Мама каже, що шию прапорці. За моїм задумом, кожна людина сама затягує резинки на масці, як їй зручно. А кольори можна підбирати — масок багато, вони яскраві, й тому їх весело шити!» — ділиться секретом успіху Аліса.

За день Аліса витрачає на пошиття масок майже три години. Більше не дозволяють батьки. Є ще школа і просто життя дівчинки. Але й цей час дає змогу шити за день не менш як 50 масок. Рекорд — 96 за день. Коли Аліса не встигає, до справи долучається її мама.

«Не шкода роздавати безплатно?» — запитую в Аліси.

«Навпаки. Адже мені надсилають тканину, навіть передають солодощі, і це дуже приємно!» — відповідає дівчинка.

Своїм найвідданішим помічником і однодумцем Аліса називає, звісно, маму Юлю.

«Наші земляки — ексголова Балаклійської райдержадміністрації Степан Масельський та Інна Бовт нещодавно подарували Алісі телефон і мопса. А днями, дізнавшись зі ЗМІ про Алісині старання з пошиття масок для безплатної роздачі, магазин Janome.in.ua прислав новенький оверлок. Радості доньки не було меж. І вже не знаю, чим вона тішилася більше», — розповідає Юлія Пономаренко.

Аліса ж не могла втриматися, щоб не поділитися своєю радістю з приводу власного робочого місця: новопризначений голова Балаклійської РДА Віталій Карабанов надав матдопомогу — новенький стіл, полицю і зручне крісло. «Тепер не треба робити уроки і шити за одним столом зі старшим братом!» — аж іскриться втішними новинами Аліса.

І дивлячись у блакитні очі усміхненої української дівчинки, віриш, що все під силу тим, хто хоче дарувати добро. Якщо ось такі маленькі дитячі руки здатні захищати ближніх від лиха і чуйності їхніх душ вистачає на всіх, хто цього потребує.

А ТИМ ЧАСОМ

Для пасажирів у кондуктора є безплатні маски

Крім того, що всі тролейбуси і трамваї в Харкові на кожній кінцевій станції дезінфікують, а по завершенні зміни проводять генеральне прибирання, тут подбали про людей, які з різних причин забули перед поїздкою маску.

Щодня перед початком роботи кондукторам та водіям громадського електротранспорту, видаючи маски, на кожен вагон додають ще 50 таких засобів індивідуального захисту для пасажирів. Отож хто забув чи просто не має змоги придбати маску, може отримати її безплатно у водія.

На електротранспортному підприємстві вже стало правилом перед виїздом на маршрут перевіряти температуру, а за необхідності — тиск у водіїв та кондукторів. Самі працівники зазначають, що і в пасажирів значно зросла дисципліна щодо дотримання правил карантину. Більшість із них стала активніше користуватися картками е-тікет, що убезпечує від зайвих контактів з кондукторами та сусідами у тролейбусі чи трамваї.