Брехня була і є невід’ємною складовою політики росії. У кремлі ніколи цього не приховували й неприємно вражають і навіть шокують цивілізований світ печерним цинізмом, виправдовують власні злочини, перекладаючи відповідальність на інших. Пік примітивних виправдань розпочався ще у 2014 році разом з агресією проти України, яку москва назвала «громадянською війною». Чого тільки вартий огидний пропагандистський фонтан різноманітних версій, які мали б переконати всіх, що до збиття малайзійського Боїнга-777 рейсу МН17 і загибелі 298 людей на борту причетні українці, папуаси з островів, інопланетяни та хто завгодно, але тільки не російські військові та ЗРК «бук» із курська! Офіційна москва й надалі заперечує докази і звіти, які зібрали міжнародні розслідувачі та розвідки кількох країн навіть попри те, що спеціальний суд уже зробив офіційний висновок про причетність до злочину росії та чотирьох безпосередніх виконавців.

Після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року жахливим воєнним злочинам рашистів кремль приліпив відносно нейтральне назвисько «спеціальна військова операції» чи «визволення». Та після пів року невдач і поразок навіть пересічні росіяни, які раніше аж мліли від осоружної кремлівської брехні, в пошуках достовірної інформації стали звертатися до незалежних джерел. Серед таких і міжнародна правозахисна організація Humar Rights Watch, яка підготувала розслідування на, здається, майже нейтральну, на перший погляд, тему: переміщення українців з окупованих територій Донбасу в рф.

«Уже у рф нам повідомили, що в нас тепер немає вибору»

Ще влітку російське агентство новин бадьоро повідомило, що до росії з України вже в’їхали близько 3 мільйонів людей, серед яких майже 500 тисяч дітей. Зрозуміло, пропаганда не уточнює про добровільно-примусове вивезення жителів зокрема Донбасу та спеціально організовані масові примусові й незаконні переміщення. Насамперед ідеться про потерпілих внаслідок російської зброї людей, які, наприклад, у майже знищеному Маріуполі втратили житло, рідних чи близьких. А те, що росіяни спершу власноруч створили таку жахливу ситуацію, а далі обдурили нещасних і наляканих потерпілих, засвідчують саме ті, кого загарбники вивезли в державу-агресора.

«Після тривалих обстрілів та днів і ночей у холодних підвалах чимало з маріупольців, особливо з дітьми, були готові їхати куди завгодно, аби тільки якнайдалі від цього пекла. А росіяни спершу запевняли, що везуть нас до Мангуша чи Бердянська, проте ми рухалися в бік рф. Тоді нас заспокоїли: звідти начебто за бажанням зможемо вільно виїхати в Україну чи Європу. Проте невдовзі всіх ошелешили: в нас тепер немає вибору, і мусимо залишитися в рф або вибиратися на території «днр» чи «лнр», — розповіла правозахисникам жителька Маріуполя.

Це підтверджують люди, які власними автомобілями намагалися вихопитися з уже окупованих населених пунктів Приазов’я в Україну: на всіх блокпостах окупаційні війська розвертали їх виключно в напрямку доріг до росії. Само собою, в дорозі їх очікувало чимало перевірок і обшуків на КПП, хоч деякі знедолені кажуть, що зуміли проїхати майже безперешкодно аж до українсько-російського кордону. Там пройшли прискіпливий процес перевірки, а далі їх відправили в різні регіони рф, де вони зіткнулися із суворими реаліями, позбутися яких нині не мають жодної змоги.

У звіті правозахисників фігурують ще й інші ознаки примусового вивезення зі східних та південних областей українців, які за інших умов могли б залишитися на місці чи спробувати потрапити в Україну. російські загарбники лякали, що в обох ситуаціях «київський режим» кине їх у в’язниці без суду і слідства.

«У нашому селі чимало людей похилого віку спершу не збиралися нікуди їхати. Та росіяни почали нас лякати: мовляв, прийдуть «карателі ЗСУ» і всіх розстріляють, а будинки спалять. Натомість дуже категорично пропонували допомогти врятуватися від «фашистів» і виїхати в рф», — згадує житель одного із сіл Харківської області.

«Примусове переміщення — воєнний злочин»

Однак дорога до росії і тим більше до України мала безліч перешкод, які для чималої частини українців стали фатальними. Незалежні розслідувачі задокументували процес фільтрації цивільних громадян, котрих загарбники та місцеві колабораціоністи підозрювали у зв’язках із ЗСУ чи правоохоронними органами. Під пильною увагою окупантів опинилися працівники органів державної влади та ЗМІ. У звіті наголошено, що чималу кількість людей затримали, вони не пройшли фільтрації через підозру про причетність до співпраці з українськими військовими чи «націоналістичними угрупованнями». На жаль, доля частини насильницьким способом затриманих, як підтверджують їхні родичі, досі не відома. Тому є серйозні підстави вважати, що потерпілих піддають жорстокому утриманню та тортурам. І є свідчення людей про побиття й навіть розстріли окремих підозрілих просто на пунктах пропуску та фільтрації.

Звіт грунтується на інтерв’ю Human Rights Watch з 18 жителями Маріуполя та Харківської області, які виїхали в рф, і десять з них пройшли фільтрацію. Правозахисники опитали два десятки людей з Донеччини та Харківщини, чиїх родичів чи друзів вивезли в росію. Спостереженнями і враженнями поділилися ще й юристи, волонтери й активісти з рф та Європи, які сприяли тому, що новоприбулі в державу-агресора українці змогли потім виїхати звідти.

«Ми розмовляли з усіма, щоб зібрати інформацію про порушення міжнародного гуманітарного права в Маріуполі, зокрема невибіркові бомбардування та обстріли, доступ до їжі, води та інших гуманітарних потреб у місті, а також про досвід втечі в безпечне місце. Більшість задокументованого транспортування українців з Донецької та Харківської областей до росії — це примусове переміщення. Закони війни забороняють російським або пов’язаним з ними силам змушувати українське цивільне населення індивідуально чи масово виїздити в росію. Примусове переміщення — воєнний злочин і потенційний злочин проти людяності. Це переміщення за обставин, коли особа погоджується переїхати лише тому, що побоюється таких наслідків: насильство, примус або затримання, якщо вона залишиться, а окупаційна влада скористається цим. Переміщення цивільних осіб не є виправданим або законним з гуманітарних міркувань, якщо гуманітарна криза, що спричинила переміщення, стала наслідком незаконної діяльності окупаційної влади», — йдеться у висновку міжнародних правозахисників.

Закордонні експерти наголошують: щоб провести спеціальне розслідування і притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях законів війни в Україні, серед яких примусове переміщення та інші серйозні злочини проти цивільних осіб на кшталт фільтрації, наша держава, виявляється, насамперед має ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, який підписала ще 2000 року.