Із вагою 800 грамів з’явилася на світ 30 січня цього року дівчинка, якій батьки дали ім’я, що в перекладі означає «красуня». «У мами були такі ускладнення другої половини вагітності, що йшлося передовсім про порятунок породіллі. Єдиний для неї шанс на життя — екстрені пологи. Вдалося врятувати і маму, і дитину», — скупо розповідає про свою роль у цій радісній історії лікар-анестезіолог Оксана Кожушок.
Вона — досвідчений фахівець. У 2014 році змушена була переїхати до Сєверодонецька з окупованого Первомайська, де працював перший на Луганщині перинатальний центр. Там Оксана Євстахіївна з колегами освоювала премудрості виходжування ранніх діток. А ось завідувач перинатального відділення другого рівня Сєверодонецької багатопрофільної лікарні Ірина Теплова не скупиться на емоції:
«Завдяки Оксані Євстахіївні вперше в нашій практиці вдалося катетеризувати підключичну артерію такій дитині. Було зроблено центральний доступ. Це дуже складна операція і велике мистецтво! Якби такого судинного доступу не було, ми не змогли б медикаментозно впливати на стан дитини».
Як відомо, ранні дітки попервах самі дихати не можуть — їх підключають до апарата штучної вентиляції легенів, вводять певні препарати. Крім того, крихітку не можна годувати материнським молоком, бо в неї ще не сформувалися рефлекси ковтання у зв’язку з її глибокою недоношеністю. Тому маля годують через зонд окремими мікроелементами.
Одне слово, до порятунку Красуні долучилося все відділення. Немовля вже перевели до обласної реанімації, організованої на базі Лисичанської дитячої лікарні. «Народження малюка вагою 800 грамів не рідкість для світової практики. У січні 2007 року наш уряд ухвалив рішення про визначення параметрів живонародженості та мертвонародженості за термінами до 22 тижнів, — пояснює Ірина Теплова. — Десятий рік і ми працюємо з огляду на ці параметри».
Восьминіжка для кувеза
Чи все є для порятунку недоношених дітей у прифронтовому Сєверодонецьку? «Ми дуже потребуємо ліків, від яких залежить життя таких дітей, — каже завідувач відділення новонароджених Антоніна Водолазська. — Наприклад куросурф. Торік його надавала держава, а цьогоріч поки що жодної дози не отримали». І пояснює, що цей препарат допомагає легеням дитини розкритися. Коштують ліки дуже дорого — 12,5 тисячі гривень за дозу.
«У всьому світі виходжування таких дітей вважається найдорожчою процедурою», — підкреслює завідуюча перинатальним відділенням.
Друга проблема — інкубатори, так звані кувези. Лікарі розповідають, як довелося дообладнувати імпортний кувез для порятунку Красуні, яку для Сєверодонецького пологового будинку надіслав іноземний благодійник. На «батьківщині» кувез відпрацював п’ять років і, очевидно, трохи втомився. «Кладемо туди дитину, і з’ясовується, що апарат температуру тримає, а вологість не виставляється, — розповідає Антоніна Водолазська. — А треба ж імітувати материнську утробу!»
Що робити? Вирішили покласти пляшки з теплою водою. Купили навіть спеціальних восьминіжок. Адже в інкубаторі до діток прикріплюють безліч датчиків і трубочок для забезпечення їхньої життєдіяльності. Чотири роки тому одна данка зробила цікаве відкриття. Своїй недоношеній дитині вона сплела маленьку восьминіжку і поклала іграшку в кувез. Ефект був неперевершеним! Малюк перестав виривати зонди з трубочками, став набагато спокійнішим. Тепер така практика набула популярності в багатьох медичних установах світу. Лікарі схиляються до думки, що через те, що дитинка в утробі міцно з’єднана з маминою пуповиною, намагається захоплювати її й тягнути, то саме щупальця восьминіжки нагадують малюкам це відчуття, і вони почуваються захищеними. Тож плетені іграшки-восьминіжки сприятливо впливають на нервову систему.
Красуню виходили. Та ось теплого кувеза в Сєверодонецькому пологовому немає й досі.
Географія новонароджених
У перші роки війни особливих породіль та дітей доводилося відправляти до Харкова. «Нині в цьому гострої потреби немає — на базі Лисичанської дитячої лікарні відкрито обласне відділення дитячої реанімації», — каже Оксана Кожушко.
«Та й дорога на Харків — суцільні ями. Тож будь-яке транспортування стає колосальним ризиком для здоров’я пацієнта і навіть його життя», — пояснює Ірина Теплова.
Щоправда, з огляду на те, що торік у Сєверодонецьку прийняли 1037 пологів, не обходиться й без екстрених випадків. Торік, скажімо, новонародженій з важкою вадою серця не допомогли б навіть у Харкові.
«Коли встановили діагноз, одразу зателефонували до Києва. Там кажуть: приймемо, везіть, — згадує Антоніна Водолазська. — А як везти? Друга половина дня. Де шукати машину? Залишається потяг. Рахунок іде на години. Інакше дитина просто помре. Ще питання: хто супроводжуватиме? Мама після операції — їй не можна. З родичів тільки бабуся дитинки.
Довелось їхати мені. На збори — лічені хвилини, чоловік ледь устиг підвезти з дому паспорт. Так і вирушили втрьох — бабуся, дитина і я. Квиток вдалося взяти лише до Харкова. Але я заявила провідникові: нас не виженете, стоятиму з дитиною хоч би й у тамбурі — тоді він надав нам своє купе. А дитина на очах синіє й чорніє. Наші рятувальники зв’язалися з управлінням ДСНС Києва. Просили, щоб поїзд прибув на першу платформу, куди зможе під’їхати швидка. Дівчинка вижила. Як далі складеться її доля, покаже час. Ми зробили все що могли».
У Сєверодонецьк їдуть народжувати жінки з Лисичанська та Рубіжного, Сватового і Станиці Луганської. «Також багато приїжджає з тимчасово не підконтрольних уряду територій області — щоб народити, зареєструвати дитину в Україні, — зазначає Ірина Теплова. — Часто звертаються робітниці підприємств, які розташовані на окупованих територіях, але перереєстровані в Україні. Найчастіше ми їм приділяємо уваги навіть більше, ніж сєверодонеччанкам, бо розуміємо: їм важче. Такі жінки знімають якомога дешевше житло, а то й хостели. Іноді виникають ситуації, коли й зовсім переночувати ніде. Влаштовуємо в себе, допомагаємо чим можемо».
У сєверодонецьких лікарів просто немає іншого виходу, як надавати фактично допомогу медичного закладу третього рівня. Вони не скаржаться, тільки просять обладнання.
Ми в Google+