ПОШЕСТЬ

Похід на зимові водойми нагадує фронт, бо невідомо, чи всі звідти повернуться

 

Тривожна звістка з Кременчуцького водосховища: група дітей вирішила погратися поблизу берега, але одна крижина відірвалася і понесла підлітків у море. Якби не втручання еменесників, були б чергові жертви. Втім, лік їм цього «сезону» вже відкрито. На зимових водоймах цьогоріч загинуло близько десяти любителів риболовлі. При тому, що були сильні морози і крижаний панцир має загалом надійну товщину.

Далеко ходити не будемо. Знайома — вже літня жінка — пішла до Київського моря збирати прибережний хмиз. І раптом по шию провалилася в крижану купіль. Якби не дно під ногами, то в теплій куртці та спідниці вона б могла не виборсатися.

Але це — змушені дії. Рибалки ж і дітлахи йдуть на кригу, аби отримати порцію адреналіну. Однак виявляється, що адреналін, так само як і магнітні полюси, має два знаки: позитивний і негативний. До другого виду відносимо ситуації, коли людина опиняється в ополонці.

Відповідні служби МНС уже почали чатувати поблизу скупчень «пінгвінів» — так називають закутаних в одежу рибалок, котрі посхилялися над лунками. Прискіплива увага рятувальників знову викликає невдоволене бурчання останніх. Мовляв, самі не діти, знаємо, що слід бути обережними. Тоді чому ж цих «всезнайок» періодично виловлюють на крижинах у відкритому морі?

Захоплення зимовою риболовлею ще називають різновидом масового гіпнозу, коли людина, почувши статистику жертв, все ж екіпірується та йде в зону ризику. Ба, більше! Не йде, а їде. Щоб рибалити прямо з вікна автомобіля. Але ми пам’ятаємо минулорічну пригоду на Київському морі, коли під лід пішло кілька автомобілів. На щастя, обійшлося без людських жертв.

Тому, коли хочете, похід на зимові водойми — ціла наука, а не бездумне захоплення під надмірну чарку. Фахівці-рятувальники вважають, що це — одне з найбільш небезпечних занять, і тому, якщо хтось вирішив ризикнути і зібрався на риболовлю, йому слід дотримуватися деяких професійних порад від фахівців МНС, досвідчених рятувальників і рибалок.

Головне тут — не розгубитись. Фото з сайту progorod43.ru 

Перед тим як вийти на кригу, спершу знайдіть стежку від слідів. Якщо її немає, позначте з берега маршрут свого руху. Йдучи, спостерігайте, чи немає підозрілих місць – стоків води (наприклад, із ферми або фабрики), тонкого або крихкого льоду поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли в кригу, там, де б’ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку.

Знавці радять: особливо обережно спускайтеся з берега, бо крига може нещільно з’єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря. Візьміть із собою палицю, щоб перевіряти міцність криги. Якщо після першого удару палицею з’являється вода, лід пробивається, негайно повертайтеся на те місце, звідки прийшли. Причому перші кроки треба робити, не відриваючи підошви від криги. Ні в якому разі не перевіряйте міцність криги ударом ноги. Інакше вам доведеться з’ясовувати, наскільки добре ви запам’ятали і засвоїли цю пораду.

Якщо ви провалилися, негайно широко розкиньте руки по крайках крижаного пролому та утримуйтеся від занурення з головою. Дійте рішуче і не лякайтеся, тисячі людей провалювалися до вас — і врятувалися.

Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть у той бік, звідки прийшли і де міцність льоду перевірена. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі, — роз’яснюють працівники МНС...

Тож їх варто не лаяти, аби не заважали вудити, а слухати. Зайву пораду, як кажуть, за плечима не носити.