Статистика каже: щоб українцеві заробити на власне житло, слід пропрацювати десь 46–48 років. А в розвинених європейських державах цей термін не перевищує 20 років. Тож невже наша молодь приречена більшу частину життя ділити дах із батьками або винаймати квадратні метри, які ніколи так і не стануть власними?

Досі в Україні сяк-так розвивали й фінансували дві програми державної допомоги з надання молодим змоги отримати власне житло: пільгового кредитування «30/70» та доступного житла. Тобто держава компенсувала близько 30% суми, яку молоді родини брали в кредит у банках, на придбання або зведення житла. Спочатку таку допомогу надавали тільки молодим сім’ям, а згодом — усім, хто потребував поліпшення житлових умов і перебував у квартирній черзі. Ці програми показали себе доволі корисними. Адже якщо людина чи родина вкладає 70% вартості житла в будівництво, галузь отримує чималий ресурс, а через податки до держбюджету коштів повертали навіть більше, ніж ті 30%, які вклала держава.

Тим, кого обпалила війна

Проте через економічну кризу протягом останніх трьох років з держбюджету кошти на ці програми перестали надавати взагалі. Та проблеми українців із житлом не зникли. А ще на передній план вийшли ті, кому ця проблема болить найбільше: внутрішньо переміщені особи (ВПО), яких, за останніми даними Мінсоцполітики, нині майже 1,7 мільйона, а також демобілізовані учасники АТО, поранені й родини загиблих.

Саме на допомогу їм Кабмін розробив законопроект № 4550 «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (щодо реалізації державних житлових програм)». Це державна житлова програма, що надасть можливість учасникам АТО та переселенцям одержати підтримку 50% на купівлю або будівництво житла, і пільговий іпотечний кредит від державної фінансової установи на решту 50%. Ініціатором виступив Менрегіон у межах стратегічних напрямів реформування державної програми будівництва доступного житла. Виконавцем визначено Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву.

Цей проект закону за підписом Прем’єра було подано до Верховної Ради 4 травня 2016 року. А 18 жовтня він пройшов перше читання. У першій редакції було передбачено, що пільги надаватимуть лише учасникам АТО. Але до другого читання до пільгових категорій додали ще й ВПО.

Фахівці переконані, що цей законопроект — шанс для мільйонів людей, яких зачепила війна, отримати житло. Це можливість ветеранові, що втратив працездатність, захищаючи Україну, забезпечити гідне становище своїй сім’ї, а хлопцеві, який вирішив стати військовим, з упевненістю дивитися в майбутнє. Це можливість жителеві сходу та Криму, який втратив усе після російської збройної агресії, почати життя на новому місці й відчути підтримку держави.

— Ми можемо їм допомогти. І вкотре винаходити велосипед не потрібно. Лише трохи модернізувати програму «30/70» до формули «50/50». Та навіть такий формат не можна назвати зовсім новим. Адже у Харкові ще кілька років тому місцева влада надавала допомогу до 20% плюс до державної. І назагал виходило 50/50. Думаю, що й до цієї програми місцева влада може долучитися вагомо, — зазначив голова всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло» Євген Ісаєв.

Стримувати градус соціальної напруги

Він додав: коли питання щодо такої програми порушували перед очолюваною ним організацією два роки тому, йшлося про приблизно 100 родин військових. Тоді думали, що двох середнього розміру багатоповерхівок буде достатньо. Нині ж потреби лише військових сягають десятків тисяч. А що вже казати про ВПО, кількість яких наближається до 2 мільйонів!

Стосовно фінансування програми, то навіть якщо держава зможе надати 1 мільярд гривень, цим коштом, за розрахунками фахівців, можна буде розв’язати житлові проблеми лише приблизно 2 тисяч родин. Потреба більша у рази. Тому, на переконання пана  Ісаєва, потрібно щонайменше 10 мільярдів гривень — щоб програма була окремою, а не створювала внутрішню чергу в тій, що вже є. А ще — щоб у процесії її реалізації переселенці й атовці не почали з’ясовувати між собою, хто з них більше заслужив (хоч, можливо, всередині програми рейтинг усе-таки буде: приміром, залежатиме від кількості дітей у родині, важкості поранень учасників АТО тощо).

Хто допоможе побудуватися?

Від імені переселенців із Криму та сходу законопроект і програму підтримав лідер громадської організації «Кримська діаспора» Анатолій Засоба. Він зауважив, що опитування, проведене торік фахівцями організації серед переселенців, показало: майже 80% з них не планують повертатися на окуповані території ще щонайменше 5 років. І ці люди прагнуть стабільності. Вони хочуть, щоб їхні діти ходили у школи й дитсадки, а самі вони мали роботу або власний бізнес. І саме така стабільність сприяє тому, що новоприбулі пускають коріння в місцевих громадах. А для цього прагнуть якнайзатишніше облаштувати житло.

В організації, яку очолює пан Засоба, нині понад 15 тисяч ВПО і не лише з Криму, а й зі сходу.

— Торік понад 500 родин — членів нашої організації отримали земельні ділянки під Києвом для будівництва житла. Загалом близько 68 гектарів. І це тільки початок. Також наділи отримало чимало ветеранів АТО та членів родин загиблих воїнів. Але спорудження будинку — справа клопітка й затратна. Тож, тримаючи в руках документи на право власності, майже одразу ці люди починають запитувати: а що ж далі, чи можна придбати будматеріали за пільговими цінами тощо.

Тож якщо через цю програму держава їм допоможе, це буде зокрема для переселенців сигналом, що їх сприймають не як тягар, а як ресурс і нові можливості. Тож їм лише потрібно трохи допомоги стати на ноги, каже експерт.

Звісно, є міжнародні організації, які допомагають переселенцям із житлом чи не на повну його вартість. Але далеко не всім. Бо з одного боку, це потребує надвеликих коштів, з другого — розслабляє людину та не стимулює до дії. Тож на переконання фахівця, 50% допомоги від держави має показати ВПО і демобілізованим бійцям, що держава дбає про них. Але й вони мають працювати, щоб внести свою чесно зароблену частину. Отже, зберігати й розвивати свою економічну активність. І саме це має стати золотою серединою у вирішенні житлового питання.

КОМПЕТЕНТНО

«Прикро, що депутати не знайшли часу,  щоб проголосувати за цей законопроект» 

Сергій КОМНАТНИЙ, 
перший заступник голови правління Державного фонду
сприяння молодіжному житловому будівництву:

— Законопроект № 4550 належить до стратегічних у реформуванні державної програми будівництва доступного житла. Відповідальний виконавець програми — Мінрегіон, адже він суб’єкт законодавчої ініціативи, а Держмолодьжитло — розробник і фактичний виконавець. Крім 50% державної допомоги на придбання чи будівництво житла, програма передбачає надання пільгового іпотечного кредиту під 7% річних (а не під 25%, як нині пропонує більшість вітчизняних банків). Різницю у відсотках також сплачуватиме держава.

На ухвалення законопроекту чекають не лише учасники АТО й ВПО, а й місцеві органи влади, які в ньому зацікавлені. Адже щоб допомогти тим, хто найбільше цього потребує, їм потрібно ухвалити власні місцеві програми, а для цього, звісно, просто необхідне законодавче підґрунтя. Отримуючи житло на пільгових умовах, ветерани АТО чи переселенці починають активно асимілюватися у місцевих громадах. А також знімається соціальна напруга там, де нині демобілізованих і переселенців найбільше.

Дуже прикро, що 23 лютого депутати не знайшли часу, щоб проголосувати за цей законопроект. Оскільки кошти в бюджеті закладають під механізм, який вже існує, розглянути питання про фінансування програми можна буде тільки після її фактичного ухвалення. Ми планували, що до червня буде підготовлено запити та зміни до держбюджету з цього приводу. Під законопроект цього зробити не можна. Тому так важливо, щоб 16 березня депутати знайшли політичну волю й час для перетворення законопроекту № 4550 на закон. Бо люди чекають на допомогу. 

Доки готувався матеріал. У другому читанні законопроект мали розглянути на засіданні Верховної Ради 23 лютого 2017 року. Перед тим представники громадських організацій переселенців та учасників АТО намагалися нагадати народним обранцям про важливість перетворити законопроект на закон. Вони надсилали їм на електронні адреси відомості про його доцільність, поширювали інформацію про нього у соцмережах. Але… 23 лютого в депутатів просто не вистачило часу навіть винести документ на голосування. Друга спроба, за словами фахівців, призначена на 16 березня 2017 року.